Постанова

від 20.02.2007 по справі 6/369-06-9541а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" лютого 2007 р.

Справа № 6/369-06-9541А

Колегія   суддів  

Одеського   апеляційного   господарського  суду  

у   складі:

Головуючого                                                                      

Лашина В.В.

Суддів :                                                                               

Єрмілова Г.А.                                                                                                                         Воронюка

О.Л.

при секретарі                                                                     

Ковальчук Р.Л.         

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність

НОМЕР_1.

          від відповідача -Неклеса Ю.В.,

довіреність №1/17 від 15.01.07р.

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб`єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

господарського суду Одеської області від 20.11.2006 р. 

у справі

№ 6/369-06-9541А

за позовом Суб`єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до Головного

Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету

України з питань технічного регулювання та споживчої політики

про

визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення

стягнень 

В С Т А Н О В

И Л А:

20.09.2006р.  Суб`єкт підприємницької діяльності -фізична

особа ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1.) звернулася до господарського суду Одеської

області з позовом до Головного Одеського обласного управління у справах захисту

прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та

споживчої політики (далі -Головного Одеського обласного управління у справах

захисту прав споживачів) про визнання неправомірними дій начальника Головного

Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів по винесенню

постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України “Про

захист прав споживачів” № НОМЕР_7. та скасування зазначеної постанови,

обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в порушення Положення про порядок накладення

та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів,

питання про накладення штрафу було розглянуто у відсутність як позивача, так і

його представника.

Постановою господарського суду

Одеської області від 20.11.2006 р. (суддя Демешин О.А.) у задоволенні

адміністративного позову СПД ОСОБА_1було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з цією постановою,

СПД ОСОБА_1. в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову

постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування

судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального і

процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було звернуто увагу на

постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2006 р. про скасування

постанови начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту

прав споживачів у справі про адміністративне правопорушення НОМЕР_2 відносно

ОСОБА_1у зв`язку з тим, що остання не була належним чином повідомлена про місце

та час розгляду питання накладення адміністративного штрафу. Також скаржник

вважає безпідставною оскаржувану постанову начальника Головного Одеського

обласного управління у справах захисту прав споживачів від 18.04.2005 р.,

оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення прав споживачів по

наданню достовірної та повної інформації, тоді як містяться докази того, що

продаж меблі проводився з видачею гарантійного талону зі строком 18 місяців, що

відповідає діючому законодавству.

Заслухавши пояснення представників

сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу

підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 26 Закону України

“Про захист прав споживачів” (в редакції Закону № 1252-ІV від 18.11.2003 р.) та

Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній

Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у

справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав

споживачів у місті Києві, затвердженого наказом Державного комітету України з

питань технічного регулювання та споживчої політики № 169 від 09.10.2003р. із

змінами внесеними згідно з Наказами Державного комітету України з питань

технічного регулювання та споживчої політики № 111 від 11.06.2004р. Головне

Одеське обласне управління  у справах

захисту прав споживачів є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в

сфері захисту прав споживачів і здійснює державний контроль за додержанням

законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих

органах виконавчої влади та суб`єктів господарської діяльності, забезпечує

реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів в сфері торгівлі,

громадського харчування і послуг.

21.01.2005р. за результатами

перевірок по скаргам споживачів торгівельних підприємств “Любой каприз” СПД

ОСОБА_1Головним Одеським управлінням у справах захисту прав споживачів були

встановлені порушення позивачем прав споживачів при реалізації меблів, що не

відповідає вимогам ГОСТ 16371-93-93 за маркуванням (без зазначення юридичної

адреси підприємств виготовлювачів, дати виготовлення) та не відповідність гарантійних

зобов`язань при реалізації меблів побутовим строком 12 місяців замість 18

місяців, як це передбачено п. 6.1 ГОСТ 19971-93.

З метою попередження порушень прав

споживачів на підставі ст. 5 Закону України “Про захист прав споживачів”,

Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній

Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у

справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав

споживачів у місті Києві від 09.10.2003 р. № 169 та Положення про порядок

припинення (заборони) господарюючими суб`єктами відвантаження, реалізації

(продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не

відповідають вимогам нормативних документів, затвердженого постановою Верховної

Ради України від 25.01.1995 р. № 26/95-ВР, Головним Одеським управлінням у

справах захисту прав споживачів було видано СПД ОСОБА_1 припис № НОМЕР_3.

Пунктом 2 цього припису позивачу було заборонено реалізацію споживачам меблів з

порушенням вимог законодавства та таких, що не відповідають вимогам ГОСТ

16371-93-93 “Мебель, общие технические условия”, ГОСТ 19971-93 “Мебель для

сидения и лежания”.

31.03.2005р. працівниками Головного

Одеського управління у справах захисту прав споживачів на підставі розпорядження

НОМЕР_4 було здійснено перевірку дотримання позивачем законодавства про захист

прав споживачів, за результатами якої складений акт НОМЕР_5від 31.03.2005р. та

з якого вбачається, що СПД ОСОБА_1. вимоги припису НОМЕР_3 не виконала і

продовжила реалізацію меблів, які не відповідають вимогам ГОСТ, а саме: диванів

“Хай-Тек”, “Міраж”, “Комфорт” без зазначення юридичної адреси виробника; дивани

“Оріон” без зазначення юридичної адреси виробника та встановлення 12 місячного

гарантійного терміну замість передбаченого 18 місячного строку; “Торнадо” -

встановлення 12 місячного гарантійного терміну; диван дитячий -без зазначення

юридичної адреси виробника та дати виготовлення /а.с. 70/.

Постановою Головного Одеського

управління у справах захисту прав споживачів № НОМЕР_7. на позивача за

реалізацію товару, забороненого до реалізації відповідним державним органом,

був накладений штраф, передбачений п. 5 ст. 23 Закону України “Про захист прав

споживачів”, у розмірі 1700 грн.

Однак судова колегія вважає, що

порядок прийняття зазначеної постанови Головного Одеського управління у справах

захисту прав споживачів був порушений відповідачем з огляду на таке.

У відповідності до Указу Президента

України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” № 871/98

від 23.07.1998 р. з наступними змінами було встановлено, що органи виконавчої

влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку

фінансово-господарської діяльності СПД, проводять планові та позапланові

перевірки. Цим нормативно-правовим актом також визначаються підстави проведення

як планової так і позапланової перевірки. При цьому, встановлюється вичерпний

перелік таких підстав.

Пунктом 10 цього Указу передбачено,

що державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову

перевірку діяльності СПД виключно на підставі отриманих від споживачів скарг

про порушення такими суб`єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з п. 1 наказу Державного

комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від

14.03.2003 р. № 42 позапланові перевірки суб'єктів господарської діяльності

здійснюються виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення

такими суб`єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Між тим, відповідачем не надано

доказів проведення перевірки від 31.03.2005р. у встановленому законодавством

порядку, а також ні в акті, ні в постанові Головного Одеського управління у

справах захисту прав споживачів № НОМЕР_7 не зазначено - за планом проводилася

перевірка або була позапланова. Скарги № НОМЕР_6., на підставі якої проводилася

перевірка, план роботи на період проведення перевірки, відповідач суду не

надав.

Також суд першої інстанції не

звернув уваги на те, що факт здійснення СПД ОСОБА_1. порушення прав споживачів

не був доведений відповідачем у ході судового засідання належними доказами,

оскільки згідно до п.п. 1,3 Положення про порядок вилучення неякісних товарів,

документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів,

затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.01.1995 року, №26/95-ВР,

вилученню підлягають документи, що свідчать про порушення прав споживачів

(товарно-транспортна накладна, документ, що посвідчує (підтверджує) якість,

сертифікат, технічний паспорт, цінник, ярлик, калькуляційна і технологічна

картки тощо), як правило, в оригіналі або копії, засвідченій у встановленому

порядку. Проте, таких доказів Головним Одеським управлінням у справах захисту

прав споживачів надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС

України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 згаданої статті

встановлено, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у

нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У ст. 19 Конституції України

визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу

адміністративного судочинства України суд при вирішенні спору керується

принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи

місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Пунктом 2 Роз`яснення президії

Вищого господарського суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 з наступними

змінами підставами для визнання акта недійсним, нечинним є невідповідність його

вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який

видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у

зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів

підприємства чи організацій -позивача у справі.

Таким чином, судова колегія вважає,

що постанова Головного Одеського управління у справах захисту прав споживачів №

НОМЕР_7. не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує охоронювані

законом інтереси СПД ОСОБА_1

Згідно до п. 1 Постанови Пленуму

Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 р. № 11 зі змінами

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального

законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності

з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних

правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні

відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Аналізуючи матеріали справи та

законодавство про захист прав споживачів, судова колегія доходить до висновку,

що судом першої інстанції неправильно були встановлені обставини справи та

ухвалено судове рішення з неправильним застосуванням до спірних

правовідносин  норм матеріального права.

Разом з тим, судова колегія вважає

помилковими посилання СПД ОСОБА_1на те, що ані вона, ані її представник не були

присутні при розгляді адміністративної справи внаслідок неналежного

повідомлення про час і місце такого розгляду, що підтверджується постановою

Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2006 р., оскільки зазначеним

судовим рішенням встановлено лише неналежне повідомлення позивачки щодо

розгляду питання про адміністративне правопорушення, а не питання щодо

застосування санкцій за порушення законодавства про захист прав споживачів. При

цьому, повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про захист

прав споживачів було отримано позивачкою 31.03.2005 р. /а.с. 95/ та СПД

ОСОБА_1. зобов`язалася прибути до Головного Одеського управління у справах

захисту прав споживачів 18.04.2005 р.

За таких обставин, судова колегія

вважає, що постанова господарського суду Одеської області винесена з порушенням

норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198-207 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О

В И Л А :

Апеляційну скаргу Суб`єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити, а постанову

господарського суду Одеської області від 20.11.2006р. по справі №

6/369-06-9541А -скасувати, позов задовольнити.

Визнати дії начальника Головного

Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів по винесенню

постанови № НОМЕР_7 про накладення штрафу на суб`єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі 1700 грн., передбаченого ст. 23

Закону України “Про захист прав споживачів” -незаконними.

Скасувати постанову Головного

Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № НОМЕР_7

Постанова набирає законної сили з

моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду

України протягом місяця з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий                                                                        

Лашин В.В.

Суддя                                                                                    

Єрмілов Г.А.

    Суддя                                                                                     Воронюк

О.Л.