Рішення

від 15.07.2015 по справі 904/3800/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.15 Справа № 904/3800/15

За позовом фермерського господарства Кропови Р.Г., с. Спаське, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ", с. Спаське, Дніпропетровська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Державна інспекція сільського господарства у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 51 855,06 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Дорошевська М.І.

Представники:

від позивача: Михалевич М.А., довіреність б/н від 02.03.2015

від відповідача: Мухіна Ю.О., довіреність №1 від 12.01.2015

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство Кропови Р.Г. (далі-Позивача) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ" (далі-Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 35 073,86 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані використанням Відповідачем земельних ділянок після припинення його права на таке користування, у зв'язку з чим, на думку Позивача, йому завдано збитків в розмірі орендної плати з підстав відсутності можливості у останнього використовувати вказані земельні ділянки згідно укладених договорів оренди земельних ділянок.

08.06.2015 Позивач подав до господарського суду заяву №4 від 05.06.2015 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги були збільшені до суми 51855,06 грн.

24.06.2015 Відповідач подав до господарського суду відзив на позов, відповідно до якого з позовними вимогами не погоджувався, просив суд в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відсутні доказі користування вказаними земельними ділянками саме товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ" та відсутністю передбачених законодавством доказів в підтвердження такого використання.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2015 продовжено строк розгляду спору до 15.07.2015, а також залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Державну інспекцію сільського господарства у Дніпропетровській області.

Ухвалами господарського суду від 26.05.2015, 25.06.2015 розгляд справи відкладався на 08.06.2015 та 13.07.2015 відповідно, а в судовому засіданні 08.06.2015 судом оголошувалась перерва до 25.06.2015.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав, з урахуванням відзиву на позов просив суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судове засідання не з'явилась; витребувані судом документи не надала; пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання та клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.

В судовому засіданні 13.07.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 15.02.2014 по 21.05.2014 між фермерським господарством Кропови Р.Г. (далі-Орендар) та фізичними особами Фоменко Валерієм Анатолійовичем, Шевченком Петром Тимофійовичем, Козловим Валерієм Миколайовичем, Ярина Петром Андрійовичем, Яловою Ганною Тимофіївною, Шевченко Марією Іванівною та Федіною Катериною Анатоліївною (далі-Орендодавці) були підписані вісім Договорів оренди землі (далі-Договори), відповідно до яких Орендодавці надали, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (кадастрові номери: 1223286500:02:023:0019, 1223286500:02:001:0015, 1223286500:02:001:0016, 1223286500:02:040:0005, 1223286500:02:063:0014, 1223286500:02:001:0009, 1223286500:02:023:0030, 1223286500:02:001:0008).

Пунктом 2 Договорів передбачені розміри земельних ділянок які передаються в оренду та зазначено, що вказані земельні ділянки перебувають в стані, що є придатним для їх використання, виконання сільськогосподарських робіт.

Згідно з пунктом 8 Договорів, їх укладено на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Право оренди вказаних земельних ділянок зареєстроване за фермерським господарством Кропови Р.Г. згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за період з 10.04.2014 по 28.07.2015, які містяться в матеріалах справи (а.с. 129-136).

Пунктом "в" частини 1 статті 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до частин 1, 7, 10 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

Згідно частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Звертаючись з даним позовом до суду Позивач вказує на те, що Відповідачем були порушені права фермерського господарства Кропови Р.Г. на використання взятих останнім в оренду у фізичних осіб земельних ділянок, а саме користуванням товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ" вказаних земельних ділянок шляхом засіванням на них сільськогосподарських культур після закінчення строку дії договорів оренди даних земельних ділянок та укладення відповідних договорів Позивачем з їх власниками.

Так, Позивач вказує, що у червні-ліпні 2014 року комісією у складі агронома управління АПР Ведмідь Д.М., депутата Спаської сільської ради Кропови В.П., агронома фермерського господарства "Гайворонського А.І." Коваленко В.В. та відповідних землевласників вищевказаних земельних ділянок було здійснено обстеження земельних ділянок, взятих в оренду Позивачем, в результаті чого комісією було встановлено засівання товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ" земельних ділянок: на полі №1 пай №8 - засіяна кукурудзою, на полі №23 пай №30 - засіяна соняшником, на полі №1 пай №9 - засіяна пшеницею, на полі №63 пай №14 - засіяна озимою пшеницею, на полі №40 пай №5 - засіяна соняшником, на полі №23 пай №19 - засіяна соняшником, на полі №1 пай №16 - засіяна кукурудзою, на полі №1 пай №15 - засіяна кукурудзою, про що комісією були складені відповідні акти, підписані її членами та головою Спаської сільської ради (а.с. 138-145)

Крім того, згідно листа №06.1113-30/к235 від 03.07.2014 (а.с. 137) Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області (далі-Інспекція), на заяву Позивача №б/н від 06.05.2014, повідомлено, що в результаті виїзду на місце головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції в Дніпропетровській області виявлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 1223286500:02:023:0030, 1223286500:02:001:0015, 1223286500:02:040:0005, 1223286500:02:063:0014, 1223286500:02:023:0019, 1223286500:02:001:0016 використовуються товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ" для вирощування сільськогосподарських культур без державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

Також, у вказаному листі Інспекцією повідомлено, що в діях товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ" вбачаються ознаки самовільного зайняття земельних ділянок, відповідальність за що передбачено пунктом "б" статті 211 Земельного кодексу України та статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

30.11.2014 комісією у складі голови фермерського господарства "Гайворонського А.І." Гайворонського А.І., голови асоціації фермерів Новомосковського району Мішин В.П., голови фермерського господарства "Стешенко" Стешенко О.М., голови фермерського господарства "Кропови Р.Г." Кропови Р.Г. був складений акт, в якому встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ" з вищевказаних 8 земельних ділянок здійснено збір врожаю 2014 року, а саме пшениці, кукурудзи та соняшника (а.с. 146).

Отже, враховуючи вищевикладене, Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом в якому просить суд стягнути з Відповідача заподіяні останнім збитки, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, в розмірі 51 855,06 грн., які Позивачем розраховані виходячи зі сплаченої за вказаний період орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками, оскільки Позивач не мав змоги їх використовувати, так як вони використовувались Позивачем.

Розглянувши заявлені позовні вимоги господарський суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом "ґ" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України).

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, а саме лист №06.1113-30/к235 від 03.07.2014 Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, акти обстеження земельних ділянок за період червень-липень 2014 року та акт обстеження від 30.11.2014, господарський суд не знаходить підстав для того, щоб вважати вказані докази належними, оскільки з зазначених документів не вбачається, що використання наданих в оренду Позивачу земельних ділянок здійснювалось саме товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ", а не будь-якими іншими особами, що свідчить на недоведеність позовних вимог в порядку, передбаченому законодавством.

Крім того, в листі №06.1113-30/к235 від 03.07.2014 Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області зазначено, що перевірку Інспекцією було здійснено щодо шести земельних ділянок, тоді як Позивач вказує, що Відповідачем порушувались його права стосовно восьми земельних ділянок, що в свою чергу також свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Додатково необхідно зауважити, що пунктом 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що Позивачем не надано належних доказів які б підтверджували факт вчинення правопорушення щодо самовільного зайняття Відповідачем вказаних земельних ділянок.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також необхідно зауважити, що визначення поняття збитки наведене в Цивільному та Господарському кодексах України.

Так, згідно з частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

А за приписами частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування сплаченої орендної плати внаслідок неможливості використання стороною договору об'єкту оренди не може входити до складу збитків, оскільки необхідність її сплати не пов'язана з можливістю або не можливістю такого користування, натомість такий обов'язок витікає з самого договору оренди та має виконуватись стороною незалежно від обставин, на які посилається Позивач звертаючись з даним позовом до суду.

Загальне поняття "збитки" складається із двох складових: реальна шкода та упущена вигода.

Стосовно вказаних понять необхідно зауважити, що реальна шкода включає в себе дві групи витрат:

- витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою;

- витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається на увазі перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права,

тоді як під упущеною вигодою необхідно розуміти доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Таким чином, з огляду на те, що сплата орендної плати за земельну ділянку не може відноситись ані до реальних збитків, ані до упущеної вигоди в зв'язку з неможливістю використовувати орендарем земельної ділянки, Позивачем необґрунтовано віднесено заявлену до стягнення суму до збитків.

На підставі викладеного, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку, що Позивачем не доведено підстав для стягнення збитків в сумі 51 855,06 грн. та відповідно задоволення позову.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.07.2015.

Суддя А.Є. Соловйова