Рішення

від 12.04.2011 по справі 20/5007/26/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" квітня 2011 р.Справа № 20/5007/26/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 20.07.2009р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю " Агрокомплекс - 98" (с. Веприн Радомишльського району)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (с.Врублівка Романівського району)

про стягнення 16089,00 грн.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс - 98" звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" про стягнення 16089,00грн., які складають: 15637,00грн. - сума основного боргу по договору про надання послуг по збиранню врожаю від 29.09.2010 р.; 295,60грн. - пені, 156,37грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 21.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 20/5007/26/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.03.2011р. розгляд справи відкладено на 12.04.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань передбачених договором про надання послуг по збиранню врожаю від 29.09.2010р., в частині оплати вартості виконаних робіт. Крім того, представник позивача в судовому засіданні подав акт звірки на суму 15637,00грн. підписаний представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками.

Позивач вимоги ухвали господарського суду Житомирської області від 21.02.2011р. виконав частково, зокрема, не надав доказів часткових сплат.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, підтвердженням чого є підпис уповноваженої особи на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення. Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 21.02.2011р. та від 22.03.2011р. не виконав.

Представник позивача просив розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в в матеріалах справи документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 16.02.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу) господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2010р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс - 98" (далі - позивач, виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" (далі - відповідач, замовник) був укладений договір про надання послуг по збиранню врожаю (далі - договір) (а.с.7).

Пунктом 1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Пунктом 1 договору сторони узгодили, що замовник дає замовлення, а виконавець виконує збирання врожаю цукрових буряків.

Відповідно до п. 2.1 договору, виконавець надає замовнику послуги по збиранню врожаю бурякозбиральним комбайном фірми "Кляйне".

Відповідно до п.3.1, 3.2 договору, замовник зобов'язаний забезпечити виконавця обсягом робіт, передбачених договором. Провести зачистку полів віл каміння, металобрухту та інших предметів.

На виконання умов договору позивач виконав роботи по збиранню врожаю цукрового буряка бурякозбиральним комбайном фірми "Кляйне" на площі 55га. загальною вартістю 49500,00грн., що підтверджується актом виконаних робіт (а.с.8) підписаного представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками (оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні).

Згідно п.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до п.4.1 договору, замовник сплачує виконавцю за надання послуг договорною ціною.

Загальна сума договору складає 49500,00грн. (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що умови оплати попередня оплата, здійснюється у формі безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця.

Можливий розрахунок цукром за ціною 6,50грн./кг. в т.ч. ПДВ-20% (п. 4.4 договору).

Представник позивача зазначив, що в наслідок часткових проплат заборгованість відповідача становить 15637,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №194 від 24.12.2010р. з проханням погасити заборгованість із попередженням, що в іншому випадку будуть вжиті заходи по примусовому задоволенню вимог в судовому порядку (а.с.9), яка отримана відповідачем 30.12.2010р. про що свідчить підпис уповноваженої особи на поштовому повідомлені про вручення поштового відправлення. Однак відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач свою заборгованість станом на 09.04.2011р. в сумі 15637,00грн. визнав, підтвердженням чого є акт звірки взаємних розрахунків підписаний представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками (а.с. 21).

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 15637,00грн. заборгованості є такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 01.01.2011р. по 15.02.2011р. в сумі 295,60грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2 договору у випадку прострочення розрахунку за збирання врожаю замовник сплачує штрафні санкції в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за вказаний позивачем період, враховуючи, що умовами п. 4.3 договору передбачена попередня оплата, суд дійшов висновку, що розмір пені становить 305,45грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума пені, яка визначена у розмірі 295,60грн. менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 295,60грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за січень 2011р. в сумі 156,37грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань в сумі 156,37грн. є правомірними та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (13042, Житомирська область, Романівський район, с.Врублівка ідентифікаційний код 03745918) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю " Агрокомплекс - 98" (12212, Житомирська область, Радомишльський район, с. Веприн, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код 25309112) 15637,00грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять сім гривень 00 коп.) - основної заборгованості, 295,60грн. (двісті дев'яносто п'ять гривень 60 коп.) - пені, 156,37грн. (сто п'ятдесят шість гривень 37 коп.) - інфляційних нарахувань, 160,89грн. (сто шістдесят гривень 89 коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяОСОБА_2

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу