Рішення

від 09.07.2015 по справі 910/11989/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015Справа №910/11989/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД"

до Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 146 360, 27 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Мотузко Д.Д.

від відповідача: Лещишин Н.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 146 360, 27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 4/09 від 13.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 139 540, 98 грн., у тому числі: 130 883, 76 грн. - основного боргу, 327, 91 грн. - 3 % річних, 6 558, 19 грн. - пені та 1 771, 12 грн. - збитків від інфляції.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Так, позивачем окрім суми основного боргу у розмірі 130 883, 76 грн., заявлено також до стягнення 6 558, 19 грн. - пені, яка передбачена п. 9.6. договору про надання послуг № 4/09 від 13.01.2014 р. та нараховано 3 % річних у розмірі 327, 91 грн. і інфляційних втрат у сумі 1 771, 12 грн.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, суд відзначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

За таких обставин, суд визнає подану заяву про збільшення розміру позовних вимог обґрунтованою частково, у зв'язку з чим приймає її до розгляду саме в частині стягнення нарахуваної пені у розмірі 6 558, 19 грн., що обумовлено п. 9.6. договору про надання послуг № 4/09 від 13.01.2014 р.

Так, у судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги та надав клопотання, в якому просить суд розстрочити виконання рішення у порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.07.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД" та Дочірнім підприємством "Нафтогазобслуговування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" укладено договір № 4/09 про надання послуг, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується у відповідності до умов даного договору надати послуги з технічного обслуговування та ремонтування транспортний засобів (далі - ДТЗ) відповідача, зазначених у Переліку автотранспортних засобів, що є додатком № 1 до договору, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги. Код послуг згідно ДК 016:2010 - 45.20.1.

Відповідно до п. п. 3.1. та 3.2. договору, ціна (загальна вартість) договору становить 1 445 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 240 833, 33 грн. Загальна вартість послуг за даним договором складається із суми вартості фактично наданих позивачем протягом строку дії договору послуг згідно актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п. 4.1. договору, розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування відповідачем грошових коштів в сумі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг на рахунок відповідача, визначений у договорі, не пізніше 120 банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Умовами п. 9.6. договору передбачено, що в разі несвоєчасного виконання зобов'язань з оплати за даним договором, відповідач сплачує позивачу (на його письмову вимогу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період несвоєчасного виконання зазначеного зобов'язання, за кожен день такого несвоєчасного виконання від суми простроченого платежу.

Даний договір набирає чинності з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2014 р. Закінчення строку дії або розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань, які виникли під час дії договору (п.п. 12.1 та 12.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги згідно умов договору на загальну суму 146 360, 27 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт:

- № ПРЮЗЗ01696/ПРЮН0002799 від 10.11.2014 р.,

- № ТОЗЗ000479/ТОН00000497 від 11.11.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ01841/ПРЮН0002800 від 11.11.2014 р.,

- № ПРЮСЗ00046/ПРЮСН000197 від 13.11.2014 р.,

- № ТОЗЗ000480/ТОН00000498 від 15.11.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02078/ПРЮН002825 від 21.11.2014 р.,

- № ТОСЗ000710/ТОСН0000644 від 21.11.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02037/ПРЮН0002863 від 25.12.2014 р.,

- № ПРЮСЗ00087/ПРЮСН000199 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮСЗ00088/ПРЮСН000200 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮСЗ00089/ПРЮСН000201 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02123/ПРЮН0002866 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02132/ПРЮН0002867 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02126/ПРЮН0002868 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02134/ПРЮН0002869 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ01650/ПРЮН0002501 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ01561/ПРЮН0002930 від 26.02.2015 р.,

- № ПРЮЗЗ02060/ПРЮН0002928 від 26.02.2015 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 15 476, 51 грн., що підтверджується банківською випискою (копії в матеріалах справи), в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 130 883, 76 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 130 883, 76 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 558, 19 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 4/09 про надання послуг від 13.01.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплати наданих позивачем послуг на суму 130 883, 76 грн. не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 4/09 про надання послуг від 13.01.2014 р, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 130 883, 76 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 558, 19 грн. - пені.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 558, 19 грн. - пені.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення в їх сукупності, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду суд відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його скрутне фінансове становище станом на день розгляду спору, документального підтвердження відсутності грошових коштів на розрахункових рахунках, а також зважаючи на те, що відповідачем не наведено суду обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Крім того, при подачі позову до господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір, а також враховуючи зменшення розміру позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у сумі 209, 19 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД" задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, буд. 2, ідентифікаційний код - 31059253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 51, ідентифікаційний код - 34837923) 130 883 (сто тридцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 76 коп. - заборгованості, 6 558 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 19 коп. - пені та 2 790 (дві тисячі сімсот дев'яносто) грн. 81 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСХІД" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 51, ідентифікаційний код - 34837923) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 209 (двісті дев'ять) грн. 19 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні клопотання Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 14.07.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.