Постанова

від 28.10.2015 по справі 910/11989/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа№ 910/11989/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників:

від позивача: Мотузко Д.Д. - представник

від відповідача: Лещишина Н.М. - представник

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року у справі №910/11989/15 (суддя: Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСХІД»

до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 146 360, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОСХІД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення суми основного боргу у розмірі 146 360, 27 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у справі № 910/11989/15 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСХІД» 130 883,76 грн. - заборгованості, 6 558,19 грн. - пені та 2 790,81 грн. - судового збору.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСХІД» надмірно сплачений судовий збір у розмірі 209,19 грн.

У задоволенні клопотання Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у справі № 910/11989/15 скасувати та постановити нове рішення, яким розстрочити виконання рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано матеріальний стан відповідача, а тому безпідставно відмовлено у клопотанні про розстрочку виконання рішення суду.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у зв'язку з виходом судді Іоннікової І.А., яка входить до постійного складу судової колегії, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

28.10.2015 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи мирової угоди підписаної представниками позивача та відповідача, а також платіжних доручень про сплату судового збору за затвердження мирової угоди та про погашення заборгованості за мировою угодою на суму 91 618,63.

У зв'язку зі зміною складу суду, у судовому засіданні 28.10.2015 розгляд справи розпочато заново.

Представники сторін у судове засідання з'явились, надали пояснення по суті спору та просили затвердити мирову угоду оригінал якої долучено відповідачем до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу щодо можливості затвердження мирової угоди, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

Враховуючи, що апеляційна інстанція не наділена правом затверджувати мирову угоду, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для затвердження мирової угоди судом апеляційної інстанції відсутні. Колегія суддів доводить до відома сторін, що ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, судова колегія встановила наступне.

13.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСХІД» та Дочірнім підприємством «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» укладено договір № 4/09 про надання послуг (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується у відповідності до умов даного договору надати послуги з технічного обслуговування та ремонтування транспортний засобів (надалі - ДТЗ) відповідача, зазначених у Переліку автотранспортних засобів, що є додатком № 1 до договору, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги. Код послуг згідно ДК 016:2010 - 45.20.1.

Відповідно до п. п. 3.1. та 3.2. Договору, ціна (загальна вартість) договору становить 1 445 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 240 833, 33 грн. Загальна вартість послуг за даним договором складається із суми вартості фактично наданих позивачем протягом строку дії договору послуг згідно актів приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до п. 4.1. Договору розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування відповідачем грошових коштів в сумі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг на рахунок відповідача, визначений у договорі, не пізніше 120 банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Умовами п. 9.6. Договору передбачено, що в разі несвоєчасного виконання зобов'язань з оплати за даним договором, відповідач сплачує позивачу (на його письмову вимогу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період несвоєчасного виконання зазначеного зобов'язання, за кожен день такого несвоєчасного виконання від суми простроченого платежу.

Згідно з п.п. 12.1 та 12.3 Договору, він набирає чинності з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2014 р. Закінчення строку дії або розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань, які виникли під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем були надані послуги згідно умов Договору на загальну суму 146 360, 27 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт:

- № ПРЮЗЗ01696/ПРЮН0002799 від 10.11.2014 р.,

- № ТОЗЗ000479/ТОН00000497 від 11.11.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ01841/ПРЮН0002800 від 11.11.2014 р.,

- № ПРЮСЗ00046/ПРЮСН000197 від 13.11.2014 р.,

- № ТОЗЗ000480/ТОН00000498 від 15.11.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02078/ПРЮН002825 від 21.11.2014 р.,

- № ТОСЗ000710/ТОСН0000644 від 21.11.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02037/ПРЮН0002863 від 25.12.2014 р.,

- № ПРЮСЗ00087/ПРЮСН000199 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮСЗ00088/ПРЮСН000200 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮСЗ00089/ПРЮСН000201 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02123/ПРЮН0002866 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02132/ПРЮН0002867 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02126/ПРЮН0002868 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ02134/ПРЮН0002869 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ01650/ПРЮН0002501 від 30.12.2014 р.,

- № ПРЮЗЗ01561/ПРЮН0002930 від 26.02.2015 р.,

- № ПРЮЗЗ02060/ПРЮН0002928 від 26.02.2015 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 15 476, 51 грн., що підтверджується банківською випискою (копії в матеріалах справи), в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 130 883, 76 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 130 883, 76 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 558, 19 грн. - пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені Договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень, однак, відповідач оплати наданих позивачем послуг на суму 130 883, 76 грн. не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи, що не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, позовні вимоги в частині стягнення 130 883, 76 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції..

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 558, 19 грн. - пені.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців.

Дослідивши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 558, 19 грн. - пені.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Зважаючи, що при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення мають бути враховані не тільки майнові інтереси відповідача, а й інтереси позивача, а також враховуючи, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів наявності конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 року по справі № 910/11989/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/11989/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова