Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/713/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/713/15-г Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- товариство з обмеженою відповідальністю "Німецьке дитяче харчування"

про визнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Бордунова Н.О. - представник за довіреністю № б/н від 05.11.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" про визнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на думку позивача, у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, відбулося поєднання в грошовому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі - в особі позивача, що відповідно до ст.. 606 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання.

У зв'язку з чим позивач звернувся в суд з вимогами про визнання припиненим з 07 серпня 2014 року у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" перед товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" за договором №11116 від 23.05.2011 та додаткових угод до нього, в частині стягнення заборгованості в розмірі 3 145 462,61 грн. Визнати відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" права на стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" заборгованості за договором №11116 від 23.05.2011 та додаткових угод до нього на суму 3 145 462,61 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.02.2015 року.

02.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 19.01.2015 року.

02.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа подала пояснення по справі.

В судове засідання 03.02.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.01.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31269150.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.02.2015 року розгляд справи відкладено на 23.02.2015 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судове засідання 23.02.2015 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 12.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2015 року та заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача подав документи по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2015 року розгляд справи відкладено на 10.03.2015 року, у зв'язку із неявкою представника позивача у судове засідання.

10.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 10.03.2015 року оголошено перерву до 17.03.2015 року.

В судове засідання 17.03.2015 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 10.03.2015 року.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2015 року розгляд справи відкладено на 30.03.2015 року, у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання.

17.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зупинення провадження по справі.

У судовому засіданні 30.03.2015 року представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідач не заперечував проти клопотання.

Представник третьої особи підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.2015 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/713/15-г до розгляду господарським судом міста Києва заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Аист ЛТД" про заміну сторони її правонаступником у справі № 910/4464/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке дитяче харчування" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс" про стягнення 6176 828,18 грн.

15.05.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" надійшла заява про поновлення провадження у справі та копія ухвали господарського суду м. Києва від 20.04.2015 року у справі №910/4464/14.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2015 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 09.06.2015 року.

В судове засідання 09.06.2015 року представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 31739636, 01030 31739660, 01030 31739520 відповідно, але 05.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.06.2015 року розгляд справи відкладено на 23.06.2015 року, у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання.

У судове засідання 23.06.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32009577.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2015 року розгляд справи відкладено на 06.07.2015 року.

В судове засідання 06.07.2015 року представники відповідача, третьої особи не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32010826 та протоколом судового засідання від 23.06.2015 року відповідно.

Представник позивача підтримав раніше подане клопотання про забезпечення позову.

Суд відмовив в задоволенні клопотання про забезпечення позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.05.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" (покупець) укладено договір №11116, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати покупцю товар, а покупець в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно п. 5.5, з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу, відповідно до домовленостей сторін щодо території дії цього договору та з урахуванням визначеної умовами цього договору цінової політики.

В подальшому між сторонами договору укладено додаткові угоди до договору №11116 від 23.05.2011 року, зокрема: №1 від 23.05.2011 року, №2/1 від 23.05.2011 року, №2 від 23.05.2011 року, №3 від 08.06.2012 року, №4 від 01.04.2013 року, №5 від 01.06.2013 року.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2014 року у справі №922/1856/14, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 року встановлено, що на виконання умов договору позивач (товариство з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС") поставив відповідачеві (товариству з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД") товар на загальну суму 3 030 832,59 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № БЛ-0001330 від 16.09.13 р. на суму 698 747,64 грн., № БЛ-0001611 від 18.09.13 р. на суму 16 931,20 грн.; № БЛ-0002032 від 24.09.13 р. на суму 2 134,30 грн.; № БЛ-0002447 від 30.09.13 р. на суму 380 045,50 грн.; № БЛ-0002553 від 30.09.13 р. на суму 2 450,76 грн.; № БЛ-0000001 від 01.10.13 р. на суму 288 799,08 грн.; № БЛ-0000594 від 07.10.13 р. на суму 1 453,56 грн.; № БЛ-0000700 від 08.10.13 р. на суму 6 954,91 грн.; № БЛ-0000836 від 09.10.13 р. на суму 30 355,42 грн.; № БЛ-0001180 від 14.10.13 р. на суму 475 531,98 грн.; № БЛ-0002445 від 28.10.13 р. на суму 490 031,51 грн.; № БЛ-0000002 від 01.11.13 р. на суму 82 401,34 грн.; № БЛ-0000219 від 04.11.13 р. на суму 3 692,95 грн.; № БЛ-0000865 від 11.11.13 р. на суму 530 105,89 грн.; № БЛ-0001000 від 13.11.13 р. на суму 4 776,34 грн.; № БЛ-0001446 від 18.11.13 р. на суму 4 860,17 грн.; № БЛ-0001591 від 19.11.13 р. на суму 8 336,45 грн.; № БЛ-0001844 від 21.11.13 р. на суму 2 402,93 грн. та № БЛ-0002139 від 25.11.13 р. на суму 820,66 грн..

Відповідач товар отримав, але оплатив його вартість частково на загальну суму 482 757,35 грн. (за видатковою накладною № БЛ-0001330 від 16.09.13 р. на суму 698 747,64 грн.).

Вищезазначеним рішенням, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" 2 548 075,24 грн. основного боргу, 185 179,60 грн. пені, 44 377,31 грн. 3% річних, 306 154,72 грн. інфляційних втрат та 61 675,74 судового збору, а всього 3 145 462,61 грн.

23.09.2014 року господарським судом Харківської області видано наказ у справі №922/1856/14.

18.05.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Німецьке дитяче харчування" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" (покупець) укладено угоду №3, за умовами якої продавець зобов'язується постачати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію згідно з умовами даної угоди в кількості, асортименті та строки, узгоджені сторонами та зазначені у накладних або специфікаціях, що являються невід'ємною частиною угоди.

На виконання умов угоди № 3 від 18.05.2011 третьою особою згідно з видатковими накладними №НU-0000037 від 19.02.2013 року на суму 200091,00 грн., № НU-0000055 від 01.03.2013 року на суму 128407,32 грн., № НU-0000056 від 01.03.2013 року на суму 199862,35 грн., № НU-0000078 від 11.04.2013 року на суму 2183108,40 грн., № НU-0000114 від 15.05.2013 року на суму 1351875,14 грн., № НU-0000122 від 21.05.2013 року на суму 1314836,94 грн., № НU-0000132 від 22.05.2013 року на суму 143888,02 грн., № НU-0000123 від 29.05.2013 року на суму 1139498,52 грн., № НU-0000150 від 14.06.2013 року на суму 32316,90 грн., № НU-0000177 від 18.07.2013 року на суму 1695445,20 грн., № НU-0000219 від 16.09.2013 року на суму 2500573,80 грн., № НU-0000246 від 14.10.2013 року на суму 2339791,20 грн., № НU-0000247 від 22.10.2013 року на суму 1429904,40 грн., № НU-0000256 від 28.10.2013 року на суму 1293338,88 грн., № НU-0000260 від 11.11.2013 року на суму 1922193,42 грн., № НU-0000266 від 25.11.2013 року на суму 3352733,58 грн., № НU-0000263 від 27.11.2013 року на суму 1232378,62 грн., № НU-0000278 від 06.12.2013 року на суму 478175,27 грн., № НU-0000282 від 12.12.2013 року на суму 465694,86 грн., № НU-0000335 від 26.12.2013 року на суму 2828450,40 грн., здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 26232564,22 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/4464/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке дитяче харчування" задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке дитяче харчування" 6 042 235,75 грн. основного боргу та 73 080,00 грн. судового збору.

08.10.2014 господарським судом міста Києва видано наказ у справі № 910/4464/14.

07.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Німецьке дитяче харчування" (первісний кредитор) та товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №01/08-14, відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги, згідно угодою №3 від 18 травня 2011 року, укладеною між первісним кредитором та ТОВ "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС", сплати основної суми боргу за поставлений товар у розмірі 2 551 575,24 грн., а новий кредитор набуває таке право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором у розмірі основного боргу, який складає 2 551 575,24 грн.

З акту прийому-передачі документів від 11.08.2014 року (додаток №2 до договору про відступлення прав вимоги №01/08-14 від 07.08.2014 року) вбачається, що документами, які передаються та підтверджують право вимоги первісного кредитора на суму 2 551 575,24 грн. є видаткові накладні № НU-0000282 від 12.12.2013 року на суму 465694,86 грн., № НU-0000335 від 26.12.2013 року на суму 2828450,40 грн.

Також, 07.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Німецьке дитяче харчування" (первісний кредитор) та товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №02/08-14, відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги, згідно угодою №3 від 18 травня 2011 року, укладеною між первісним кредитором та ТОВ "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС", сплати основної суми боргу за поставлений товар у розмірі 593 887,37 грн., а новий кредитор набуває таке право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором у розмірі основного боргу, який складає 593 887,37 грн.

З акту прийому-передачі документів від 11.08.2014 року (додаток №2 до договору про відступлення прав вимоги №02/08-14 від 07.08.2014 року) вбачається, що документами, які передаються та підтверджують право вимоги первісного кредитора на суму 583 887,37 грн. є видаткові накладні № НU-0000282 від 12.12.2013 року на суму 465694,86 грн., № НU-0000335 від 26.12.2013 року на суму 2828450,40 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт щодо уступки права вимоги сторонами не заперечувався.

Отже, позивач на підставі вищезазначених договорів набув право вимоги до відповідача на загальну суму 3 145 462,61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року у справі №910/4464/14 замінено сторону (стягувача) у справі №910/4464/14 з товариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке дитяче харчування" його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю "Аист ЛТД" на суму 3 145 462,61 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненим з 07.08.2014, у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" перед товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" за договором №11116 від 23.05.2011 та додаткових угод до нього, в частині стягнення заборгованості в розмірі 3 145 462,61 грн.

Враховуючи умови договорів про відступлення права вимоги від 07.08.2014 та договору № 11116, позивач звернувся до відповідача з завою від 30.01.2015 року в якій просив вважати припиненим зобов'язання ТОВ "АИСТ ЛТД" перед ТОВ "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" на суму невиконаного зобов'язання за договором в розмірі 3 145 462,61 грн. у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Дана заява направлена на адресу відповідача 30.01.2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи опис омом та фіскальним чеком від 30.01.2015 року.

Проте, відповідач відповіді на лист позивача не надав.

Позивач вважає, що він є боржником по відношенню до відповідача щодо обов'язку сплати заборгованості на суму 3 145 462,61 грн. за договором № 11116 від 23.05.2011 року і також є кредитором по відношенню до відповідача щодо права вимоги сплати заборгованості на суму 3 145 462,61 грн. за угодою № 3 від 18.05.2011 року, внаслідок чого позивач є кредитором і боржником по відношенню до відповідача на суму 3 145 462,61 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 1, ч. 1 статті 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

При цьому, положеннями статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 статті 19 ЦК України, способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором.

В даному випадку, положеннями статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

В той же час, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами, що залежить не лише від наявності у позивача суб'єктивного права, якому кореспондує відповідний обов'язок відповідача, як боржника у зобов'язанні, але й від можливості останнього загалом вчиняти відповідні дії, які складають зміст такого зобов'язання.

При цьому, звертаючись до суду з відповідними вимогами, спрямованими на відновлення порушеного права та захист законних інтересів, позивач має довести обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог належними та допустимими доказами.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що позивачем не доведено настання обставин, з якими чинне законодавство пов'язує підстави для припинення правовідносин, що існують між сторонами за договором №11116 від 23.05.2011 року.

Відповідно до ч.1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 606 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 18.03.2015 р. у справі № 916/2438/14, приписи статті 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Отже, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Так, Вищий господарський суд України у своїх постановах № 922/1320/14 від 21.01.2015 року, №910/20647/14 від 20.05.2015 року, №910/20339/14 від 25.03.2015 року, №927/1522/14 від 29.04.2015 року зазначає, що для того, щоб зобов'язання припинилось на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа.

Як встановлено судом вище, відповідно до договору № 11116 позивач є боржником ТОВ "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС", а останній є кредитором ТОВ "НІМЕЦЬКЕ ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ". В той же час, внаслідок укладення між позивачем та ТОВ "НІМЕЦЬКЕ ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ" договорів про відступлення права вимоги № 01/08-14 та №02/08-14 від 07.08.2014, позивач набув право вимоги до ТОВ "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" за угодою № 3 від 18.05.2011 в частині суми 3 145 462,61 грн. та, відповідно, став кредитором ТОВ "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС, а останній став боржником ТОВ "АИСТ ЛТД".

З наведених обставин вбачається, що між позивачем і відповідачем існують взаємні зустрічні грошові зобов'язання на підставі договору № 11116 від 23.05.2011 та угоди № 3 від 18.05.2011.

Таким чином, обидві сторони названого договору як кредитор так і боржник існують як окремі особи , що у свою чергу свідчить про відсутність в правовідносинах сторін факту поєднання боржника і кредитора в одній особі - ТОВ "АИСТ ЛТД" за його зобов'язаннями за договором № 11116 від 23.05.2011, оскільки обидві сторони цього договору продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків.

Як встановлено судом, у даній справі залишається дві особи, у яких залишаються взаємні зобов'язання.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні приписів статті 606 ЦК України не відбулось, що унеможливлює висновок про припинення зобов'язання з цієї підстави.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким, чином вимоги позивача щодо визнання припиненим зобовязання є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить визнати відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" права на стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" заборгованості за договором №11116 від 23.05.2011 та додаткових угод до нього на суму 3 145 462,61 грн.

Оскільки, вищезазначені вимоги є похідними від попередньої вимоги, тому вони також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.07.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий