Рішення

від 13.07.2015 по справі 922/3066/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р.Справа № 922/3066/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Чугуївський міжрайонний прокурор, м. Чугуїв в інтересах держави в особі Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків до Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, смт. Печеніги , Фермерське господарство "Аграрна Слобода", с. Артемівка про визнання незаконним та скасування розпорядження та договорів оренди землі, скасування державної реєс за участю представників :

прокурора - Горгуль Н.В., за пос. № 016182 від 12.04.2013 року

позивача - Скубак Н.В., за дов. № 01-53/817 від 06.02.2015 року

першого відповідача - Постнікова І.О., за дов. від 01.12.2014 року

другого відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою першого відповідача - Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, другого відповідача - Фермерського господарства "Аграрна Слобода", про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 22 жовтня 2012 року № 412 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставком та надання в користування на умовах оренди ФГ "Аграрна Слобода"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7088 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0153) від 31 жовтня 2012 року, укладений між ФГ "Аграрна Слобода" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрованого у реєстрі 09 листопада 2012 року за № 632460004000749, скасувавши його державну реєстрацію; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 9,4085 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0152) від 31 жовтня 2012 року, укладений між ФГ "Аграрна Слобода" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрованого у реєстрі 09 листопада 2012 року за № 632460004000750, скасувавши його державну реєстрацію. Також прокурор просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 412 від 22 жовтня 2012 року суперечить вимогам ст. ст. 122, 124, Земельного кодексу України, оскільки винесено з перевищенням повноважень, а саме на підставі вказаного розпорядження 31 жовтня 2012 року між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області та ФГ "Аграрна Слобода" укладено 2 договори оренди земельних ділянок площею 0,7088 га (гідроспоруди) та 9,4085 га (ставок) для рибогосподарського використання - для товарного сільськогосподарського виробництва, які зареєстровані у відділі Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області 09 листопада 2012 року, про що у Деревному реєстрі земель вчинено записи № 632460004000749, № 632460004000750, що не відповідає законності та порушує права власника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 травня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3066/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 03 червня 2015 року.

03 червня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Реєстраційну службу Печенізького районного управління юстиції Харківської області; відкладено розгляд даної справи до 22 червня 2015 року.

22 червня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 13 липня 2015 року.

10 липня 2015 року через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 27926 від 10 липня 2015 року), які судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 13 липня 2015 року з'явився прокурор, представники позивача та першого відповідача. Прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просять суд позов задовольнити. Представник першого відповідача просить суд супровідним листом долучити до матеріалів справи документи, які судом долучено до матеріалів з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 28028 від 13 липня 2015 року, проти позову заперечує в повному обсязі.

Другий відповідач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, про дату, місце та час засідання суду повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. спр. 83, 94, 131).

Судом перевірено адресу другого відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб фізичних осіб підприємців, місцезнаходження другого відповідача - 62821, Харківська область, печенізький район, село Артемівка (а. с. 74-76), саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи. Відповідно до вимог частини 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що учасники процесу повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але другий відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення другого відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 13 липня 2015 року учасники судового процесу не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 211 від 05 серпня 2005 року (із змінами на підставі розпорядження № 352 від 22 грудня 2006 року) фермерському господарству "Аграрна Слобода" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для подальшої передачі її в оренду терміном на 50 років для рибогосподарського використання із земель водного фонду Артемівської сільської ради площею 10,1173 га. (а. с. 18,19).

Розпорядженням голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 22 жовтня 2012 року № 412 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставком для рибогосподарського використання для подальшої передачі в користування на умовах оренди ФГ "Аграрна Слобода" із земель водного фонду на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області; надано ФГ "Аграрна Слобода" в оренду терміном на 50 років земельні ділянки зі ставком загальною площею 10,1173 га. із земель водного фонду на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області (а. с. 35, 36).

На підставі вказаного розпорядження, 31 жовтня 2012 року між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області та ФГ "Аграрна Слобода" укладено договори оренди землі, які зареєстровано у Відділі Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області про, що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 09 листопада 2012 року за № 632460004000749 та № 632460004000750 (а.с. 37-42, 45-50). 089 листопада 2012 року за вказаним договорами було складено акти про передачу та прийом земельних ділянок в натурі (а. с. 43, 51).

Прокурор та позивач посилаються на те, що спірні земельні ділянки передані першим відповідачем другому відповідачу в оренду для ведення рибогосподарського використання, що суперечить ч. 4 ст. 122 та ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження і укладення договорів оренди), а отже з перевищенням повноважень першим відповідачем, просять суд визнати незаконним та скасування розпорядження голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 22 жовтня 2012 року № 412 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставком та надання в користування на умовах оренди ФГ "Аграрна Слобода"; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок площею 0,7088 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0153) та площею 9,4085 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0152) від 31 жовтня 2012 року, укладені між ФГ "Аграрна Слобода" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області, скасувавши їх державну реєстрацію.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Частиною 4 зазначеної статті (в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного розпорядження) визначено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України" (прийняття якої було зумовлене існуванням в Україні потужного господарського комплексу за структурою і рівнем територіально-галузевого водоспоживання, технологій водокористування і водоохорони, незбалансованим, а за екологічними параметрами не відповідаючим можливостям відновлення водних ресурсів, а також необхідністю включення екологічних пріоритетів до соціально спрямованих заходів ринкової економіки; метою - визначення стратегічних цілей і головних напрямів щодо створення умов для підвищення екологічної стійкості та збалансованого розвитку водогосподарського комплексу, поліпшення водозабезпечення населення і господарських потреб з дотриманням оптимальних умов водокористування; підвищення якості води, зменшення збитків і соціального напруження внаслідок шкідливої дії води; збереження водних систем як унікальних складових навколишнього природного середовища) визначено, що водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Частинами 1 та 4 ст. 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми; водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного розпорядження), вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначається її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації з землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, документацією із землеустрою не визначено для земельних ділянок, наданих другому відповідача в користування, такого виду використання як ведення водного господарства. Натомість, як уже зазначалося, цільовим призначенням орендованих ділянок визначено: для рибогосподарських потреб.

Отже, виходячи із даних обставин та з системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, враховуючи, що поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, суд дійшов висновку, що Печенізька районна державна адміністрація Харківської області не мала повноважень передавати спірні земельні ділянку в оренду саме для ведення рибного господарства, адже такі повноваження відповідно до ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України належали позивачу у даній справі - Харківській обласній державній адміністрації.

Тотожна правова позиція викладена Вищім господарським судом України у постанові від 24.02.2015 по справі № 913/1086/14.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що розпорядження голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 22 жовтня 2012 року № 412 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставком та надання в користування на умовах оренди ФГ "Аграрна Слобода" прийнято з перевищенням повноважень.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельну ділянку, зокрема, п.п. "г" ч. 3 вказаної статті передбачений такий спосіб захисту як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вказане, позов прокурора в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 22 жовтня 2012 року № 412 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставком та надання в користування на умовах оренди ФГ "Аграрна Слобода", - є обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги про визнання недійсними укладених між відповідачами договір оренди земельних ділянок площею 0,7088 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0153) та площею 9,4085 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0152) від 31 жовтня 2012 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За таких обставин, враховуючи, що розпорядження голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 22 жовтня 2012 року № 412 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставком та надання в користування на умовах оренди ФГ "Аграрна Слобода", на підставі якого було укладено договори оренди від 31 жовтня 2012 року та за якими другому відповідачу передано земельні ділянки в оренду, судом визнано незаконним та скасовано, вказані договори оренди суперечать актам цивільного законодавства (зокрема ст. 122 Земельного кодексу України з наведених вище підстав) та відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України підлягають визнанню недійсними із припиненням на майбутнє.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у п.п. 2.29. п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє).

Позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки від 31 жовтня 2012 року, укладених між ФГ "Аграрна Слобода" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області, площею 0,7088 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0153; зареєстрований у реєстрі 09.11.2012 року за № 632460004000749) та площею 9,4085 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0152; зареєстрований у реєстрі 09.11.2012 року за № 632460004000750), суд вважає передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 вказаної статті Цивільного кодексу України, і є тотожнім до способів захисту права, визначених у ст. 20 Господарського кодексу України.

За змістом положень вказаних норм суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені наступні повноваження органу державної реєстрації прав: проведення державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна; інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

За змістом абзацу другого ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Обов'язковій державній реєстрації, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, державний реєстратор при надходженні відповідного рішення суду зобов'язаний внести до державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації прав в силу прямої вказівки на це Закону.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав окремо скасувати державну реєстрацію спірних договорів та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до приписів п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

З огляду на викладене, судові витрати у даній справі відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 22 жовтня 2012 року № 412 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі ставком та надання в користування на умовах оренди ФГ "Аграрна Слобода".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,7088 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0153) від 31 жовтня 2012 року, укладений між ФГ "Аграрна Слобода" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрований у реєстрі 09 листопада 2012 року за № 632460004000749.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 9,4085 га (кадастровий номер 6324680500:04:001:0152) від 31 жовтня 2012 року, укладений між ФГ "Аграрна Слобода" та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрований у реєстрі 09 листопада 2012 року за № 632460004000750.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Харківської обласної державної адміністрації (61200, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 2 436,00 грн. судового збору.

Стягнути з Печенізької районної державної адміністрації Харківської області (62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул. Леніна, 48, код ЄДРПОУ 23147527) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 2 436,00 грн. судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Аграрна Слобода" (62821, Харківська область, Печенізький район, с. Артемівка, код ЄДРПОУ 31584624) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 2 436,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 15.07.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3066/15