Рішення

від 07.07.2015 по справі 922/3052/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р.Справа № 922/3052/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ", м. Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол ЛТД", м. Дніпропетровськ про стягнення 13593,71 грн. за участю представників:

позивача - Новікова А.О., довіреність № 27-02/15 від 01.01.2015 року;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД", (м. Харків) 19.05.2015 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до: 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (м. Харків) та 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол ЛТД" (м. Дніпропетровськ) про стягнення 13593,71 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає про неналежне виконання другим відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки товару № 152-12Д від 25.12.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, на підставі чого, позивачем заявлено до стягнення з другого відповідача 13593,71 грн., що складається з: 1008,22 грн. заборгованості за поставлений товар, 442,88 грн. індексу інфляції, 19,93 грн. 3 % річних та 12122,68 грн. штрафу (на підставі п. 6.2.2. вищевказаного Договору поставки товару № 152-12Д від 25.12.2012 р.). Також, в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо першого відповідача, позивачем зазначено на укладений 27.06.2014 року між позивачем та першим відповідачем Договір поруки № 27-06, на підставі умов якого, позивачем заявлено до стягнення солідарно з першого та другого відповідачів пеню в розмірі 233,44 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів понесені судові витрати по веденню даної господарської справи. В якості правових підстав позову позивач вказує на норми ст. ст. 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 травня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3052/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 червня 2015 року о 10:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року заяву першого відповідача про розгляд справи без участі уповноваженого представника задоволено та розгляд справи №922/3052/15 відкладено на 07 липня 2015 р. о 10:00год.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягає на їх задоволенні.

Перший відповідач в призначене судове засідання не з'явився.

Другий відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у даній справі та в обґрунтування своєї правової позиції до матеріалів справи не надав. Разом з тим, ухвала господарського суду Харківської області від 09.06.2015 р. по даній справі, яка була направлена на адресу другого відповідача вказану у позовній заяві, що також співпадає з адресою вказаною у витягу з ЄДР: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, буд. 29, кв. 5, повернулась до суду без вручення відповідачу з поштовою відміткою підстав невручення - повернуто за закінченням терміну зберігання.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим господарська справа № 922/3052/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25 грудня 2012 року між позивачем (постачальник) та другим відповідачем (покупцем) було укладено Договір поставки товару № 152-12, (далі - Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність товар/продукцію відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язався приймати та сплатити його на умовах і в порядку, визначених даним Договором.

Згідно з п. 2.3. Договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково - видатковій документації (видаткова накладна тощо). Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість товару, місце і строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами договору з моменту підписання відповідних накладних.

Також, пунктом 2.4. вищевказаного Договору сторони передбачили, що вважається, що будь - яка особа, яка поставила свій підпис в супроводжувальній первинній обліково - видатковій документації (видаткова накладна тощо), вважається уповноваженою на це покупцем, якщо такий підпис буде скріплено відбитком будь - якої печатки чи штампу покупця, товар прийнято у відповідній кількості та належній якості, покупцем отримано усю супровідну документацію до товару, відповідно до вимог даного договору та вимог чинного законодавства України.

Всі поставки товару по накладним, оформленими сторонами на протязі строку дії даного договору вважаються такими, що поставлені на основі в межах даного договору, навіть при відсутності зазначення даного Договору в самій накладній (п.2.6. Договору).

Згідно з п. 2.7. Договору, право власності на товар та ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару переходить до покупця в момент прийняття ним товару.

Відповідно до умов п. 2.8 вищевказаного Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06 1965 р. та Інструкції № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р., однак з урахуванням умов даного договору, на складі Покупця, або за домовленістю на складі Постачальника.

Пунктом 2.9 Договору, сторони погодили, що виявлені під час приймання поставленого товару недоліки (нестача, бій, втрата товарного вигляду, пересортиця, невідповідність чи нестача супроводжувальної документації та інше) оформлюються відповідним Актом, який набуває вигляду первинного документу після підписання його представниками Сторін. Відмітки в накладних (екземпляр постачальника й покупця) щодо прийняття товару з урахуванням акту виявлених недоліків, акт виявлених недоліків та умови даного договору є підставою для розгляду Постачальником претензій Покупця щодо поставленого товару.

Згідно з п. 5.1 Договору покупець оплачує поставлені товари по цінах, вказаних у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації, на умовах цього Договору, в порядку і формах, які не суперечать діючому законодавству України.

Відповідно до умов п. 5.2 Договору покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 21 календарних дні з дати отримання відповідної партії товару від постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Постачальник залишає за собою право здійснювати наступну поставку товару тільки після повної сплати покупцем попередньої поставки. Якщо останній день сплати припадає на небанківській день. Покупець зобов'язаний сплатити за товар у попередній банківській день.

Згідно з п. 5.3 Договору, розрахунок проводиться у безготівковій або готівковій формі (з обов'язковим оформленням прибутково-касових документів), в національній грошовій одиниці.

У відповідності до умов п. 5.4 Договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зараховується на рахунок постачальника.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголосив, що на виконання своїх зобов'язань за Договором поставки товару № 152012Д від 25.12.2012 року поставив другому відповідачу 28.08.2014 р. товар за видатковою накладною № 7740Д від 28.08.2014 р. (а.с. 17, т.с. 1).

Також, позивачем зазначено, що другим відповідачем в рамках спірного Договору повернено позивачу товар на загальну суму: 839,32 грн., а саме: 72,60 грн. повернення товару відповідно до накладної про повернення № 9301 Д від 16.10.2014 р., 125,40 грн. повернення товару відповідно до накладної про повернення №9302Д від 16.10.2014р., 122, 10 грн. повернення товару відповідно до накладної про повернення № 9303Д від 16.10.2014 р., 453,22 грн. повернення товару відповідно до накладної про повернення № 9304Д від 16.10.2014 р., 66,00 грн. повернення товару відповідно до накладної про повернення № 9305Д від 16.10.2014 р.

Позивачем наголошено, що товар, отриманий другим відповідачем за видатковою накладною № 7740Д в повному обсязі залишився несплаченим, у зв'язку з чим, у другого відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка склала 1008,22 грн., що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

У зв'язку з наявною заборгованістю, позивач, 13.05.2015 року направив на адресу другого відповідача Претензію за вих. № 12/05-15-юр від 12.05.2015 р. (а.с. 42-44, т.с. 1), в якій повідомлено останнього про наявну заборгованість з вимогою негайної її сплати.

Проте другий відповідач відповіді на Претензію не надав та суму боргу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

На підставі викладеного, позивачем заявлено до стягнення з другого відповідача 1008,22 грн. заборгованості.

На момент прийняття рішення у справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в розмірі 1008,22 грн. в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору поставки № 152-12Д від 25.12.2012 року, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили низку цивільних прав та обов'язків, що підлягають виконанню з боку сторін, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд встановив, що даний Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, не надав суду доказів належного виконання умов Договору, тобто доказів сплати позивачу грошових коштів за отриманий товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з другого відповідача 1008,22 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з другого відповідача 442,88 грн. індексу інфляції та 19,93 грн. 3 % річних.

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 442,88 грн. та 3% річних у розмірі 19,93 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявленого до стягнення 12122,68 грн. штрафу, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами п. 6.2. сторони встановили, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару наступним чином:

п. 6.2.1 шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару;

п. 6.2.2. в разі якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше трьох календарних днів покупець в такому випадку додатково оплачує на користь постачальника штраф в розмірі 5% від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення платежу до дати повної оплати представленої партії товару.

Перевіривши надані позивачем нарахування штрафу в розмірі 12122,68 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заявленої до стягнення солідарно з першого та другого відповідачів пені в розмірі 233,44 грн., суд зазначає про наступне.

27.06.2014 року між позивачем та першим відповідачем було укладено Договір поруки № 27-06 (а.а. 57, т.с. 1), відповідно до умов якого перший відповідач поручився перед позивачем за виконання обов'язку другим відповідачем за спірним Договором поставки, в об'ємі та на умовах, встановлених Договором поруки.

Відповідно до умов п. 1.2 вищевказаного Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником свого основного зобов'язання в обсязі, який дорівнює частковій сплаті неустойці, розмір та вид неустойки, яка підлягає сплаті поручителем, визначається самостійно кредитором при пред'явленні відповідної вимоги/позову.

Згідно з вимогами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, перший відповідач солідарно відповідає з другим відповідачем перед позивачем за виконання зобов'язань за спірним Договором поставки в тому обсязі, який передбачений п. 1.2 Договору поруки.

Умови п. 6.2.1 Договору передбачають, що другий відповідач за несвоєчасну оплату відповідає перед позивачем шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені в розмірі 233,44 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України. відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924, п/р 26001424434 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол ЛТД", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, буд. 29, кв. 5, код ЄДРПОУ 36440815, п/р 26005050226951 в КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) - 233,44 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол ЛТД", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, буд. 29, кв. 5, код ЄДРПОУ 36440815, п/р 26005050226951 в КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) - 1008,22 грн. заборгованості, 442,88 грн. індексу інфляції, 19,93 грн. 3 % річних, 12122,68 грн. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, 55, код ЄДРПОУ 33901924, п/р 26001424434 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) - 913,50 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол ЛТД", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, буд. 29, кв. 5, код ЄДРПОУ 36440815, п/р 26005050226951 в КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Продресурс ЛТД" (61010, м. Харків, вул. Основ"янська, 55, код ЄДРПОУ 38383623) - 913,50 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 13.07.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв