Постанова

від 14.07.2015 по справі 916/761/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р.Справа № 916/761/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Головея В. М.,

Суддів: Шевченко В.В., Ярош А.І.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Моісєєв Д.А. (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлд Оушен Скай»

на рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2015

у справі №916/761/15-г

за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлд Оушен Скай»

про стягнення

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представником позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - Порт, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлд Оушен Скай» (далі - Товариство, відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 942 390,47 грн., 61 992,39 грн. пені, 6 369,85 грн. 3% річних та 60 110,96 грн. інфляційних збитків та витрат по сплаті судового збору.

В ході розгляду справи позивач неодноразово надавав до господарського суду заяви про зменшення позовних вимог, так в заяві, що надійшла до суду 29 квітня 2015 року, Порт просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 117 072,90 грн., інфляційні збитки у сумі 188 769,95 грн. та 3% річних у сумі 9 520,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про перевантаження експортних вантажів своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за надані послуги Портом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2015 позовні вимоги Порту задоволені в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 117 072,90 грн., інфляційні втрати - 188 769,95 грн., 3% річних - 9 520,11 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі - 6 307,26 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, надав відповідачу необхідні послуги, однак Товариство у повному обсязі свої зобов'язання за договором не виконало та розрахувалось несвоєчасно.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати частково, прийняти нове, яким зменшити розмір штрафних санкцій, яка підлягають до стягнення та встановити їх в розмірі 1% від заявленої до стягнення пені та інфляційних збитків, а також надати Товариству розстрочку виконання рішення, здійснюючи стягнення штрафних санкцій на 10 місяців рівними частинами з моменту поставлення рішення суду.

Скаржник вважає рішення незаконним та прийнятим з порушенням норм процесуального права.

Відповідач належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення поштового відправлення від 15.06.2015 проте його представник в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, за таких обставин судова колегія вважає, що матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи, на підставі ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14.07.2015 представник позивача надав пояснення, якими повністю підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 07 червня 2013 року між Портом та Товариством (Вантажовласник) укладений Договір про перевантаження експортних вантажів №117/Э, згідно умов якого у відповідності зі «Зводом звичаїв Іллічівського морського торговельного порту», Порт приймає на себе зобов'язання вивантажити із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом «вагон/автотранспорт - склад», прийняти на зберігання та документально оформити експортний ліс круглий з подальшою видачею цього вантажу Вантажовласнику для стафирування в контейнери, та прийняти на зберігання та документально оформити навантажені та порожні контейнери, а Вантажовласник планує до завезення 84 000 тонн лісу круглого та зобов'язується оплатити надані йому Портом послуги в погодженому цим договором порядку. Поквартальна розбивка: ліс круглий - I квартал - 21 00 тонн; II квартал - 21 000 тонн; III квартал - 21 000 тонн; IV квартал - 21 000 тонн (п. 1.1. договору від 07.06.2013 у новій редакції, викладеної у додатковій угоді від 17.12.2013).

На підставі акта виконаних робіт Портом формується рахунок та акт приймання-здачі виконаних робіт протягом 8 діб після надання Портом послуг. Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх виконаних за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт виконання Портом послуг на користь Вантажовласника. Прийом - передача акту для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженими представниками під особистий підпис у реєстрі пред'явлених рахунків. Вантажовласник зобов'язаний не пізніше 8-го дня після надання Портом послуг направити до Порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі виконаних робіт та повернути Порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту. У разі невиконання Вантажовласником зазначених зобов'язань акт приймання-здачі виконаних робіт вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Вантажовласником. При цьому, у разі неотримання Вантажовласником за його вини акту приймання-здачі виконаних робіт, належний йому екземпляр акту надсилається Портом на адресу Вантажовласника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення (п. 3.4. договору від 07.06.2013).

Пунктом 3.5 договору сторони узгодили, що вартість послуг Порту за даним договором оплачується попередньо в розмірі 50% від обсягу вантажу, що перевантажує Вантажовласник і до його фактичного здійснення на підставі виставленого Портом попереднього рахунку. Для формування попереднього рахунку Вантажовласник завчасно надає у відділ розрахунків з клієнтами Порта інформацію про номенклатуру і кількість вантажу, що планується до відправлення. Остаточний розрахунок Вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Портом рахунку. Банківські витрати по перерахуванню коштів банку несе Вантажовласник.

З наявних матеріалами справи вбачається, що позивач на виконання умов договору, надав відповідачу послуги та вручив рахунки за період з 09.09.2014 року по 20.01.2015 року на загальну суму 956 450,02 грн., що підтверджується рахунками та актами здачі-прийняття (надання послуг). Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати в повному обсязі, за надані послуги виконав з порушенням строків, здійснивши проплати лише 19.03.2015 року на загальну суму 232 460,46 грн., 01.04.2015 року на загальну суму 434 648,13 грн. та 23.04.2015 року на загальну суму 220 169,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст.612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних та індексу інфляції зроблено арифметично і методологічно вірно.

Також, на думку судової колегії, позивачем правомірно нарахована пеня, що відповідає умовам договору, а саме п. 6.5 Договору, яким передбачено, що за порушення строків сплати Вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, колегія суддів дійшла висновку, що його зроблено арифметично правильно.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з Товариства суми пені у розмірі 117 072,90 грн., 3 % річних - 9 520,11 грн. та інфляційних втрат у сумі 188 769,95 грн.

Щодо доводів в апеляційній скарзі Товариства про зменшення до 1 % від заявленої до стягнення пені та інфляційних збитків та надання розстрочки виконання рішення на 10 місяців, судова колегія зазначає наступне.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, колегія суддів відхиляє, враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається явна невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов'язання.

Оцінюючи доводи скаржника (відповідача), щодо надання розстрочки сплати стягнутої суми, колегія суддів дійшла до наступного.

Пунктом 6 статті 83 ГПК України передбачено право суду при ухваленні рішення за результатами розгляду спору відстрочити або розстрочити його виконання.

Проте зазначеною статтею ГК України не визначено у яких випадках та при наявності яких обставин суд має право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас згідно приписів ч. 1 ст. 121 ГПК України, якою також надано суду право після ухвалення рішення по справі (в процесі його виконання), відстрочити або розстрочити його виконання, встановлено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення при наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим .

Приписи вказаної статті в частині підстав (обставин) для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, на переконання колегії суддів, можливо застосовувати по аналогії закону до п. 6 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судом України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи-наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому слід зазначити, що тягар по доказуванню вищевказаних обставин згідно приписів ст. 33 ГПК України покладено в даному випадку на відповідача (боржника).

Проте відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду першої інстанції будь-яких належних та достатніх доказів (звіт про фінансовий результат Товариства, довідку про фінансовий стан відповідача, виписка з банку про відсутність коштів на рахунках) наявності виняткових (виключних) обставин які б могли бути підставою для розстрочення рішення суду.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для задоволення вимоги апелянта про розстрочку сплати стягнутої суми на 10 місяців - відсутні.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Шевченко В.В.

Ярош А.І.