Рішення
від 19.06.2015 по справі 368/645/15-ц
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/645/15-ц

Провадження № 2/368/252/15

Рішення

іменем України

"19" червня 2015 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Гембар В.В.

ОСОБА_1

З участю учасників процесу:

Представника позивача: ОСОБА_2

Відповідачів: ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

Представника відповідачів: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації права оренди , та зустрічними позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець», про розірвання договорів оренди , суд, -

В С Т А Н О В И В :

31.03.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_3, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про визнання договору оренди недійсним, та скасування державної реєстрації права оренди, в якій позивач просить суд :

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5611 кадастровий номер 3222284000:05:002:0012, право власності на яку посвідчується свідоцтвом про ораво на спадщину за законом 1-719 від 16.04.2013р., зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг серії ЕАА №951247 від 16.04.2013 року), від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5611, кадастровий номер 3222284000:05:002:0013, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ №147609, від 10 березня 2015 року укладеного між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5;

- скасувати державну реєстрацію права оренди - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20071498 від 17.03.2015 року, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5611 га, кадастровий номер 3222284000:05:002:0012, право власності на яку посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом 1-719 від 16.04.2013р., зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг серії ЕАА №951247 від 16.04.2013 року), від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5;

- скасувати державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5611 га, кадастровий номер 3222284000:05:002:0013, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ №147609, від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Свої позовні вимоги позивач в мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовує наступним:

20 березня 2015 року Товариству стала відома інформація, що реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області проведено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, які знаходяться в адміністративних межах с. Кадомка Кагарлицького району Київської області.

Так такі права були зареєстровані:

- 13 березня 2015 року, виходячи з договору оренди землі, укладених 10 березня 2015 року між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20071498 від 17.03.2015 року;

- 13 березня 2015 року, виходячи з договору оренди землі укладених 10 березня 2015 року між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Проте, між ОСОБА_3, ОСОБА_9 (спадкоємцем якої є ОСОБА_3) та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК договори оренди землі строком на 10 років, про що вчинено записи від 15 квітня 2009 року № :40991200049 та від 14 квітня 2009 року №040991200015.

Відповідно до п. 11.2 Договорів оренди землі укладених між вищевказаними громадянами та СТОВ «Переможець», вказано, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вказане перебачено і в ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, договір оренди землі, укладений між СТОВ «Переможець» та померлою ОСОБА_9 не припинив свою дію, а до ОСОБА_3, як спадкоємця, перейшли всі права та обов'язки Орендодавця за договором.

З моменту кладення договорів оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_9, СТОВ «Переможець» належним чином виконує свої зобов'язання в строк виплачує орендну плату.

Відповідачі ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 на дату укладання між собою договорів оренди землі знали про те, що земельні ділянки перебувають в орендованому користуванні СТОВ «Переможець», чим порушили ст. 141, 142 Земельного кодексу України, не припинивши право користування цими земельними ділянками СТОВ «Переможець».

Укладенням оспорюваного правочину, Відповідачі ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 порушили право СТОВ «Переможець» на:

- на реалізацію прав СТОВ «Переможець», як Орнендаря за діючими договорами оренди землі, укладених між СТОВ «Переможець» та ОСОБА_3, ОСОБА_9, зокрема щодо:

- самостійного господарювання на землі з дотриманням умов договорів оренди;

- отримання продукції та доходу.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 чт.206 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 4 Закону України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

- якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так, договори оренди землі укладені з СТОВ «Переможець» були зареєстровані відповідно до норм, які діяли на момент їх реєстрації, і відповідно до положень вищевказаного закону визнаються чинними та дійсними.

Відповідно пункту 8 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор:

- під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Крім того, Листом Державної реєстраційної служби України від 06.08.2013 р. № 2951/05-15-13 надано роз'яснення, що враховуючи наведене, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Таким чином, при проведені державної реєстрації права оренди державним реєстратором в порушення положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не перевірено, чи були зареєстровані права на ці земельні ділянки за іншими особами, що призвело до порушень прав СТОВ «Переможець».

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи з норм законодавства необхідно визнати недійсними договори оренди землі, кладених між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в у зв'язку з тим, що на підставі цих договорів було зареєстроване право оренди, його необхідно скасувати.

Автоматизованою системою документообігу для слухання даної справи на підставі ч. 3 ст. 11 - 1 ЦПК України був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

06.04.2015 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України було відкрите провадження у справі та призначено справу до слухання.

21.04.2015 року в судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_10 подано зустрічну позовну заяву, в якій позивачка просила суд винести рішення, яким:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2009 року, укладений між нею, ОСОБА_3 та СТОВ «Переможець» про право оренди земельної ділянки площею 3, 5611 га, яка розміщена за адресою: Київська обл., Кагарлицький район, Кадомська сільська рада; кадастровий номер ділянки 3222284000050020013.

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_9 ( спадкоємцем якої є вона) та СТОВ «Переможець» про право оренди земельної ділянки площею 3, 5611 га, яка розміщена за адресою: Київська обл., Кагарлицький район, Кадомська сільська рада; кадастровий номер ділянки 3222284000050020012

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_3 в мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовувала наступним:

Кагарлицьким районним судом розглядається цивільна справа за позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» до неї та інших відповідачів.

Позовні вимоги позивача обґрунтовується тим, що між нею та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ центру ДЗК договори оренди землі строком на 10 років.

Крім того, вона є спадкоємцем земельної ділянки, яка належала її матері - ОСОБА_9, з якою був укладений аналогічний договір.

В позовній заяві зазначено, що усі умови договору оренди з боку СТОВ « Переможець» виконуються, що не відповідає дійсності, оскільки на момент подачі основної позовної заяви до неї та інших відповідачів усі умови договору не були виконані належним чином.

На момент підписання договорів, їх аркуші були непрошиті та не скріплені печаткою, на договорах не була вказана дата його укладення.

Ці обставини давали змогу відповідачу маніпулювати при оформленні остаточної редакції договорів. В договорах термін дії був вказаний 5 років.

Відразу після підписання договорів вона не отримала їх на руки. На її неодноразові звернення з проханням видати їй договори відповідач відбувався обіцянками в найкоротшій термін їх видати.

Як потім вияснилося , в новому договорі від 10 березня 2009 року було вказано 10 років, що також її неприємно вразило.

Про факт того, що договори були укладені терміном на 5, а не на 10 років, можуть підтвердити свідки.

Окрім того, даний факт підтверджується додатками до договорів оренди. В даних додатках вказаний період дії договорів - 2009 рік і в подальшому на п'ять років.

В графі додатків до договорів «Період виплати» передбачена сплата за оренду земельної ділянки за період 5, а не за 10 років. Дані додатки до договорів підтверджує факт того, що договори були укладені терміном на 5 років.

Вказане також прямо підтверджується п.4.2 договору, згідно якого форми орендної плати за оренду земельної ділянки на рік встановлюються за домовленістю сторін, наведені в додатках до цього договору. Як було зазначене вище, в додатках наведений період саме на 5 років, а не на 10 років.

Таким чином, на сьогоднішній день у відповідності до ст. 598 ЦК України її зобов'язання перед відповідачем про надання йому земельних ділянок в оренду припинилося у зв'язку з закінчення строку домовленості за договором і вона має право на розірвання вищевказаного договору.

У відповідності до п. 7.1. договору відповідач зобов'язаний повернути їй вказану земельну ділянку.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання перед нею про сплату орендної плати за користування земельними ділянками та закінченням терміну їх дії, вона також має право у відповідності до ст. 611 ЦК України розірвати даний договір.

Також потрібно звернути увагу на вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

У відповідності до вимог даної норми Закону при укладенні договору оренди землі істотними умовами даного види договору являється передбачення в ньому умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В оспорюваному мною договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не передбачено. Порушення істотних умов договорів також надає їй право на його розірвання.

Окремо потрібно виділити, що укладені договори оренди земельних ділянок не відповідають типовій формі договору оренди землі, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року.

Так, в п.12.3 договору зазначено, що невід»ємними частинами договору є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, довідка про визначення нормативної грошової оцінки об»єкта оренди. Дані частини договору відсутні.

Таким чином, укладені договори суперечать актам чинного законодавства України, тому вони у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України не можуть бути чинними.

Виходячи з вищевикладеними обставинами у сукупності є підстави для розірвання договорі оренди в судовому порядку.

21.04.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, якою:

- зустрічний позов ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» про розірвання договору оренди об»єднано з первісним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_3, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди.

23.04.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області наступного змісту:

У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа №368/645/15-ц від 06.04.2015 року за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_3, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди.

Вважають, що вимоги викладені у позові необгрунтованими з наступних підстав.

Ознайомившись з матеріалами справи повідомляємо, що документи, які були подані для проведення державної реєстрації права відповідали вимогам, що встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник.

Під час розгляду заяви і документів, що додавалися до неї, державний реєстратор встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими призами на нерухоме майно, їх обтяженнями щодо відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

З огляду на вищевикладене та великою завантаженістю у зв'язку із запровадженням у Київської області пілотного проекту щодо розподілу функціональних обов'язків між собами, які приймають заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та особами, які приймають рішення за результатами розгляду таких заяв згідно наказу ОСОБА_11»юсту від 23.02.2015 року за № 240\5 просять розглядати справу без участі представника реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області на розсуд суду.

23.04.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення СТОВ «Переможець» на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 наступного змісту:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» (надалі за текстом також - «Відповідач») позовні вимоги ОСОБА_3 (надалі за текстом - «Позивач») про розірвання договорів оренди землі - не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав викладених нижче.

ОСОБА_11 ОСОБА_3, ОСОБА_9 (спадкоємцем якої є ОСОБА_3) та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, договори оренди землі строком на 10 років, про що вчинено записи від 15 квітня 2009 року №040991200049 та від 14 квітня 2009 року №040991200015 (надалі за текстом також - «Договори»).

Що стосується твердження Позивача, щодо неотримання орендної плати.

СТОВ «Переможець» з моменту укладення у 2009 році до цього часу належним чином виконує свої зобов'язання щодо виплати орендної плати, про що надаємо відповідні відомості з 2009 року.

Крім того, Позивачем взагалі не вказано, як, де, і скільки йому було не виплачено орендної плати, і не зрозуміло з чого взято таке твердження.

Щодо строку оренди договорів. Позивачем в позовній заяві вказується, що договори оренди землі з Товариством були підписані строком на 5 рокі, і підтвердження цього є додаток до договору. Проте даний додаток не встановлює строк дії договору, який закріплений у п. 3.1. Договору, а лише визначає форму орендної плати, кількість і період виплати, що також чітко передбачено в п. 4.1. 4.5. договорів оренди землі. Крім того при підписанні договорів оренди кожному орендодавцю надавався договір оренди землі для ознайомлення в якому вже був вказаний строк дії договору 10 років. Зі сторони орендодавця жодних заперечень щодо строку дії договору не надходило. Після підписання договорів їх було направлено на реєстрацію, після чого зразок договору повертався орендодавцю. Так щодо реєстрації договорів строком на 10 років надаємо для суду підтверджуючу довідку управління Держземагенства у Кагарлицькому районі Київської області про проведення державної реєстрації договорів оренди землі від 06.04.2015 р. №27-10011-02-1524/2-15.

Що до відсутності у Договорі такої істотної умови, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки повідомляємо наступне.

При підписанні договору Оренди сторонами за основу було взято Типовий договір оренди землі, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» в якому нажаль ні на дату підписання ні на сьогоднішню дату не зазначено всіх істотних умов договору оренди землі, які передбачені в ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

У зв'язку з цим та з тим, що Відповідачем проводилася робота по підписанню великої кількості договорів оренди з іншими власниками земельних ділянок з технічних причин не була внесена до Договору така істотна умова, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Хоча сторонами під час укладення Договору було досягнуто всіх істотних умов договору.

Але не зважаючи на те, що у Договорі чисто помилково (технічно) не вписано однієї із істотних умов слід зазначити, що протягом більше п'яти років після укладання Договору Сторони добросовісно виконували його умови, Відповідачем орендна плата виплачувалась Позивачу своєчасно, що підтверджується відомостями про видачу грошових коштів та зерна (копії додаються).

Зі сторони Позивача не надходило жодних претензій до Відповідача, що до виконання умов Договору чи, що до пропозицій внесення будь-яких змін до умов Договору. Зауважень та претензій зі сторони Позивача, щодо відсутності в договорі оренди однієї із істотних умов договору зазначеної в ст.15 ЗУ "Про оренду землі" також не надходило. Ніяких змін у договірних стосунках між сторонами до часу звернення Позивача до суду не відбулося. Тобто жодне право Позивача, як орендодавця за Договором не було порушено.

У своїй позовній заяві Позивач також не зазначає та ніяк не доводить, які його права були порушені, не визнані або оспорені через відсутність в Договорі істотної умови, а саме передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та не доводить, як відсутність даної умови впливає на виконання укладеного Сторонами Договору та чи буде порушене право Позивача відновлене в саме той спосіб, який він вибрав.

Відповідно до практики цивільного судочинства - підлягає захисту саме порушене право.

Таку ж саму правову позицію виклав Верховний суд України у своїй Постанові від 25.12.2013 року у справі № 6-78цс13 (копія постанови додається), яка є аналогічною даній справі та яка відповідно до ст. ч. 2 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так у даній Постанові Верховний суд зазначив наступне:

Відповідно до частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України " кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті З Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Такої ж позиції в своїй практиці дотримуються і інші суди (копії деяких рішень додаються).

Також в завершення хотілося б зазначити, що станом на сьогоднішню дату, а саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 року - було внесені зміни до Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», якими було виключено значну частину істотних умов договору оренди в тому числі і таку умову, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Адже «істотні умови» які було виключено були такими, які не можливо було реалізувати на практиці та які в свою чергу давали можливість недобросовісним орендодавцям маніпулювати ними та шантажувати орендарів земельних ділянок шляхом звернення до суду, тощо.

Крім всього в своїй позовній заяві Позивач вказує, що договорити оренди не відповідають типовій формі договору оренди землі, проте не вказує які саме є невідповідності. Як зазначалося вище, за основу договорів оренди при їх підписані бралася саме типова форма, котра затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року.

На підставі вище викладеного та у відповідності із ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

31.03.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_4, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_12 про визнання договору оренди недійсним, та скасування державної реєстрації права оренди, в якій позивач просить суд :

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5630 га кадастровий номер 3222284000:06:001:0031, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ №152529, від 10 березня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5;

- скасувати державну реєстрацію права оренди, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20140511 від 19.03.2015 року, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:06:001:0031, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ №152529, від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Свої позовні вимоги позивач в мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовує наступним:

20 березня 2015 року Товариству стала відома інформація, що реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області проведено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, які знаходяться в адміністративних межах с. Кадомка Кагарлицького району Київської області.

Так такі права були зареєстровані 13 березня 2015 року, виходячи з договору оренди землі укладених 10 березня 2015 року між ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20140511 від 19.03.2015 року.

Проте між ОСОБА_4 ОСОБА_13 «Переможець» 10 березня 2009 року було укладено та зареєстровано у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, договір оренди землі строком на 10 років, про що вчинено запис від 10 березня 2009 року №040932800156.

З моменту укладення договору оренди з ОСОБА_4, СТОВ «Переможець» належним чином виконує свої зобов'язання в строк виплачує орендну плату.

Відповідачі ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 на дату укладання між собою договору оренди землі знали про те, що земельна ділянка перебуває в орендованому користуванні СТОВ «Переможець», чим порушили ст. 141, 142 Земельного кодексу України, не припинивши право користування цією земельною ділянкою СТОВ «Переможець».

Укладенням оспорюваного правочину, Відповідачі ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 порушили право СТОВ «Переможець» на реалізацію прав СТОВ «Переможець», як Орендаря за діючим договором оренди землі укладеного між СТОВ «Переможець» та ОСОБА_4, зокрема щодо:

- самостійного господарювання на землі з дотриманням умов договору оренди;

- отримання продукції та доходу.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.І чт.206 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 4 Закону України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

- якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так договір оренди землі укладений з СТОВ «Переможець», був зареєстрований відповідно до норм, які діяли на момент його реєстрації, і відповідно до положень вищевказаного закону визнаються чинними та дійсними.

Відповідно пункту 8 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Крім того Листом Державної реєстраційної служби України від 06.08.2013 р. № 2951/05-15-13 надано роз'яснення, що враховуючи наведене, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міську ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Таким чином при проведені державної реєстрації права оренди державним реєстратором в порушення положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не перевірено, чи були зареєстровані права на цю земельну ділянку за іншими особами, що призвело до порушень прав СТОВ «Переможець».

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи з норм законодавства необхідно визнати недійсним договір оренди землі укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а у зв'язку з тим, що на підставі цього договору було зареєстроване право оренди його необхідно скасувати.

06.04.2015 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України було відкрите провадження у справі та призначено справу до слухання.

21.04.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець», в якій позивач просить суд винести рішення, яким:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2009 року, укладений між мною ОСОБА_4 та СТОВ «Переможець» про право оренди земельної ділянки площею 3, 5630 га, яка розміщена за адресою: Київська обл., Кагарлицький район, Кадомська сільська рада; кадастровий номер ділянки 3222284000060010031.

Свої позовні вимоги позивач в мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовує наступним:

Кагарлицьким районним судом розглядається цивільна справа за позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» до нього та інших відповідачів.

Позовні вимоги позивача обґрунтовується тим, що між ним та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ центру ДЗК договори оренди землі строком на 10 років.

В позовній заяві зазначено, що усі умови договору оренди з боку СТОВ « Переможець» виконуються, що не відповідає дійсності, оскільки на момент подачі основної позовної заяви до мене та інших відповідачів усі умови договору не були виконані належним чином.

На момент підписання договорів їх аркуші були непрошиті та не скріплені печаткою, на договорах не була вказана дата його укладення.

Ці обставини давали змогу відповідачу маніпулювати при оформленні остаточної редакції договорів. В договорах термін дії був вказаний 5 років. Відразу після підписання договорів він не отримав їх на руки. На його неодноразові звернення з проханням видати йому договори відповідач відбувався обіцянками в найкоротшій термін їх видати.

Як потім вияснилося , в новому договорі від 10 березня 2009 року було вказано 10 років, що також його неприємно вразило. Про факт того, що договори були укладені терміном на 5, а не на 10 років, можуть підтвердити свідки.

Окрім того даний факт підтверджується додатками до договорів оренди. В даних додатках вказаний період дії договорів - 2009 рік і в подальшому на п'ять років. В графі додатків до договорів «Період виплати» передбачена сплата за оренду земельної ділянки за період 5, а не за 10 років. Дані додатки до договорів підтверджує факт того, що договори були укладені терміном на 5 років.

Вказане також прямо підтверджується п.4.2 договору згідно якого форми орендної плати за оренду земельної ділянки на рік встановлюються за домовленістю сторін, наведені в додатках до цього договору. Як було зазначене вище в додатках наведений період саме на 5 років, а не на 10 років.

Таким чином на сьогоднішній день у відповідності до ст. 598 ЦК України його зобов'язання перед відповідачем про надання йому земельних ділянок в оренду припинилося у зв'язку з закінчення строку домовленості за договором і він має право на розірвання вищевказаного договору. У відповідності до п. 7.1. договору відповідач зобов'язаний повернути йому вказану земельну ділянку.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання перед ним про сплату орендної плати за користування земельними ділянками та закінченням терміну їх дії, він також має право у відповідності до ст. 611 ЦК України розірвати даний договір.

Також потрібно звернути увагу на вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

У відповідності до вимог даної норми Закону при укладенні договору оренди землі істотними умовами даного види договору являється передбачення в ньому умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. В оспорюваному ним договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не передбачено. Порушення істотних умов договорів також надає йому право на його розірвання.

Окремо потрібно виділити, що укладені договори оренди земельних ділянок не відповідають типовій формі договору оренди землі, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року.

Так в п.12.3 договору зазначено, що невід»ємними частинами договору є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її використання та встановлених земельних сервітутів, довідка про визначення нормативної грошової оцінки об,єкта оренди. Дані частини договору відсутні.

Таким чином укладені договори суперечать актам чинного законодавства України, тому вони у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України не можуть бути чинними. Виходячи з вищевикладеними обставинами у сукупності є підстави для розірвання договорі оренди в судовому порядку.

21.04.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, якою:

Зустрічний позов ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» про розірвання договору оренди об»єднано з первісним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_4 , реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди.

23.04.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області наступного змісту:

У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа №368/652/15-ц від 06.04.2015 року за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» доСкубенка ОСОБА_14, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди.

Вважають, що вимоги викладені у позові необгрунтованими з наступних підстав.

Ознайомившись з матеріалами справи повідомляють, що документи, які були подані для проведення державної реєстрації права відповідали вимогам, що встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник.

Під час розгляду заяви і документів, що додавалися до неї, державний реєстратор встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими призами на нерухоме майно, їх обтяженнями щодо відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

З огляду на вищевикладене та великою завантаженістю у зв'язку із запровадженням у Київської області пілотного проекту щодо розподілу функціональних обов'язків між собами, які приймають заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та особами, які приймають рішення за результатами розгляду таких заяв згідно наказу ОСОБА_11»юсту від 23.02.2015 року за № 240\5 просять розглядати справу без участі представника реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області на розсуд суду.

23.04.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення СТОВ «Переможець» на зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 наступного змісту:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» (надалі за текстом також - «Відповідач») позовні вимоги ОСОБА_4 (надалі за текстом - «Позивач») про розірвання договорів оренди землі - не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав викладених нижче.

ОСОБА_11 ОСОБА_14 та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, договори оренди землі строком на 10 років, про що вчинено записи від 10 березня 2009 року № 040932800156.