Ухвала

від 13.07.2015 по справі 705/2508/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/93/15 Справа № 705/2508/14-к Категорія: ст.191 ч.3 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів секретаря судового засдіання ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 листопада 2014 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженець с. Тернівка Смілянського району Черкаської області, мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

раніше не судимий

засуджений за ч.3 ст.191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 77 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі з іспитовим строком - 2 роки.

На підставі ст.76 КК України на нього покладені обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу КВІ; повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Позов прокурора Уманського району Черкаської області в інтересах Коржовокутівської сільської Ради про стягнення з ОСОБА_7 шкоди, завданої злочином в сумі 6386,50 грн. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 6386,50 грн.

ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він будучи обраним сільським головою с. Коржовий Кут Уманського району Черкаської області відповідно до рішень Коржовокутської сільської ради №1-1 від 12 квітня 2002 року та №1-1/V від 26.04.2006 року, будучи службовою особою: посадовою особою місцевого самоврядування 7 рангу, представником влади, розпорядником бюджетних коштів, в порушення п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не забезпечив додержання п.п. 2,3,6 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів», згідно яких виплата матеріальної допомоги працівнику держоргану проводиться лише на підставі рішення керівника, зокрема рішення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Коржовокутською сільською радою в 2006 році вказане рішення не приймалось взагалі, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, у власних інтересах, перед виходом у чергову відпустку 25.05.2006 року в приміщенні сільської ради с. Коржовий Кут Уманського району Черкаської області, зловживаючи своїм службовим становищем, дав вказівку секретареві сільської ради ОСОБА_9 виготовити розпорядження про надання собі матеріальної допомоги на оздоровлення та після його виготовлення підписав та завірив печаткою Коржовокутської сільської ради розпорядження №1 від 25.05.2006 року «Про надання щорічної відпустки сільському голові», в якому розпорядився надати собі матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, після чого передав на виконання головному бухгалтеру сільської ради ОСОБА_10 . На підставі вказаного розпорядження в кінці травня 2006 року сільському голові ОСОБА_7 була незаконно нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 728,87 грн. та після сплати податків перерахована на банківський рахунок в розмірі 511,42 грн. Внаслідок перерахунку в грудні 2006 року, під час проведення перерахунку заробітної плати за січень-листопад 2006 року, у зв`язку з доплатою посадового окладу також проведено перерахунок та донарахування матеріальної допомоги на оздоровлення за 2006 рік в сумі 591,13 грн., після сплати податків перерахована на банківський рахунок в розмірі 479,47 грн.. Загальна сума виплачених ОСОБА_7 коштів складає 990,80 грн. Загалом ОСОБА_7 , привласнив грошові кошти, зловживаючи своїм службовим становищем, чим заподіяв шкоди громадським інтересам, в особі Коржовокутської сільської ради, на загальну суму 1320 грн., що на момент вчинення злочину в 7.5 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів, громадян 175 грн.

Він же повторно, в порушення п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не забезпечив додержання п.п.2.3.6 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів», згідно яких виплата матеріальної допомоги працівнику держоргану проводиться лише на підставі рішення керівника, зокрема рішення про падання матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи. що Коржовокутською сільською радою в 2007 році вказане рішення не приймалось взагалі, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, у власних інтересах, перед виходом у чергову відпустку 30 травня 2007 року в приміщенні сільської ради с. Коржовий Кут Уманського району Черкаської області, зловживаючи своїм службовим становищем, дав вказівку секретареві сільської ради ОСОБА_9 виготовити розпорядження про надання собі матеріальної допомоги на оздоровлення та після його виготовлення підписав та завірив печаткою Коржовокутської сільської ради розпорядження №5 від 30.05.2007 року «Про надання щорічної відпустки сільському толові», в якому розпорядився надати собі матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, після чого передав, на виконання головному бухгалтеру сільської ради ОСОБА_11 . На підставі вказаного розпорядження в липні 2007 року сільському голові ОСОБА_7 була незаконно нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 1320 грн. та після сплати податків перерахована на банківський рахунок останнього в сумі 1046,5 грн., яку в подальшому ОСОБА_7 привласнив, зловживаючи своїм службовим становищем, чим заподіяв шкоди громадським інтересам, в особі Коржовокутської сільської ради на загальну суму 1320 грн., що на момент вчинення злочину в 6,6 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян 200 грн.

Він же повторно, в порушення п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не забезпечив додержання п.п.2.3.6 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату, органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів», згідно яких виплата матеріальної допомоги працівнику держоргану проводиться лише на підставі рішення керівника, зокрема рішення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Коржовокутською сільською радою в 2008 році вказане рішення не приймалось взагалі, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, у власних інтересах, перед виходом у чергову відпустку 30.05.2008 року в приміщенні сільської ради с. Коржовий Кут Уманського району Черкаської області, зловживаючи своїм службовим становищем, дав вказівку секретареві сільської ради ОСОБА_9 виготовити розпорядження про надання собі матеріальної допомоги на оздоровлення та після його виготовлення підписав та завірив печаткою Коржовокутської сільської ради розпорядження №1 від 30.05.2008 року «Про надання щорічної відпустки сільському голові», в якому розпорядився надати собі матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, після чого передав на виконання головному бухгалтеру сільської ради ОСОБА_10 . На підставі вказаного розпорядження в червні 2008 року сільському голові ОСОБА_7 була незаконно нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 1416 грн. та після сплати податків перерахована на банківський рахунок в розмірі 1121 грн. 83 коп. Внаслідок перерахунку в жовтні 2008 року, під час проведення перерахунку заробітної плати за лютий-вересень 2008 року, у зв`язку з доплатою посадового окладу також проведено перерахунок та донарахування матеріальної допомоги па оздоровлення за 2008 рік в сумі 578,40 грн., після сплати податків перерахована на банківський рахунок в розмірі 456, 94 грн. Загальна сума виплачених ОСОБА_7 коштів складає 1578,77 грн. Загалом ОСОБА_7 , привласнив грошові кошти, зловживаючи своїм службовим становищем, чим заподіяв шкоди громадським інтересам, в особі Коржовокутської сільської ради на загальну суму 1994,40 грн., що на момент вчинення злочину в 7,7 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян 257,5 грн.

Він же, повторно, в порушення п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не забезпечив додержання п.п.2.3,6 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати прані працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів», згідно яких виплата матеріальної допомоги працівнику держоргану проводиться лише на підставі рішення керівника, зокрема рішення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Коржовокутською сільською радою в 2009 році вказане рішення не приймалось взагалі, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, у власних інтересах, перед, виходом у чергову відпустку 25.05.2009 року в приміщенні сільської ради с. Коржовий Кут Уманського району Черкаської області, зловживаючи своїм службовим становищем, дав вказівку секретареві сільської ради ОСОБА_9 виготовити розпорядження про надання собі матеріальної допомоги на оздоровлення та після його виготовлення підписав та завірив печаткою Коржовокутської сільської ради розпорядження №8 від 25.05.2009 року «Про надання щорічної відпустки сільському голові», в якому розпорядився надати собі матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, після чого передав на виконання головному бухгалтеру сільської ради ОСОБА_10 .. На підставі вказаного розпорядження в червні 2009 року сільському голові ОСОБА_7 була незаконно нарахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 1752,10 грн., після сплати податків перерахована на банківський рахунок в розмірі 1384,10 грн., яку в подальшому ОСОБА_7 привласнив, зловживаючи своїм службовим становищем, чим заподіяв шкоди громадським інтересам, в особі Коржовокутської сільської ради на загальну суму 1752,10 грн., що на момент вчинення злочину в 5,79 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян 302,5 грн.

Ухвалою суду від 11 грудня 2014 року за заявою прокурора виправлена описка в частині суми позову прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просить скасувати вирок, а кримінальне провадження закрити за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення. Вважає вирок суду першої інстанції незаконним, постановлений без належного обґрунтування та не вмотивованим, з порушенням норм матеріального права, упереджено та не об`єктивно з`ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, відсутні належні і достатні мотиви і підстави для його ухвалення.

Вказує, що нарахування йому, як сільському голові, матеріальної допомоги на оздоровлення перед щорічною відпусткою з 2006 по 2009 роки було проведено відповідно до закону та у відповідності до прийнятих на сесіях сільської ради щорічних рішень по бюджету. Інших рішень з даного приводу не потрібно було приймати, оскільки для такої виплати вже було прийнято відповідне рішення про затвердження бюджету. Однак суд 18.11.2014 року постановив обвинувальний вирок, пославшись на неповні і недостовірні дані, отримані при досудовому розслідуванні, яке проводилося необ`єктивно, однобічно і упереджено, з обвинувальним ухилом. Суд не зазначив і не вмотивував чому при ухваленні вироку ним беруться до уваги одні докази, які підтверджують його вину, і відкидаються інші докази, які його виправдовують.

Вважає, що в мотивувальній частині вироку не міститься формулювання його обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, його форми вини і мотивів його вчинення. Суд у вироку послався на покази свідків не в повному обсязі, а лише в тій частині, в якій доводиться його вина, а в тій частині, де докази його вини спростовуються суд не навів. Суд не послався на висновки проведення за 2006-2009 роки ревізії використання бюджетних коштів сільської ради (за якими порушення фінансово-господарської діяльності Коржовокутської сільської ради відсутні) та не зазначив, з яких підстав ці докази судом не взяті до уваги.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність вини, просить вирок скасувати, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.3 ст.191 КК України покарання у вигляді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий, умисний, корисливий злочин проти власності; обставини, що пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України відсутні, а врахування судом обставинами, що пом`якшують покарання позитивну характеристику обвинуваченого та те, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності є обставинами, що характеризують особу обвинуваченого і не можуть свідчити про можливість виправлення засудженого без відбування покарання; жодних заходів до усунення заподіяної злочином шкоди обвинувачений не вжив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_7 , який підтримав свої апеляційні вимоги, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка не підтримала апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 і заперечувала проти апеляційної скарги ОСОБА_7 , перевіривши матеріали провадження та повторно частково дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст.411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чом суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Вирок підлягає скасуванні чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Як встановлено по справі ОСОБА_7 у 2002 року був обраний сільським головою с. Коржовий Кут Уманського району Черкаської області, являвся службовою особою, розпорядником бюджетних коштів.

В 2006, 2007, 2008, 2009 роках ОСОБА_7 без окремих рішень Коржовокутської сільської ради про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення, перед виходом в чергову відпустку давав вказівку секретареві сільської ради ОСОБА_9 виготовити розпорядження Про надання щорічної відпустки сільському голові і про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення, підписував ці розпорядження, завіряв їх печаткою сільської ради і передавав на виконання головному бухгалтеру сільської ради ОСОБА_10 . На підставі розпорядження ОСОБА_7 нараховувалась та після сплати податків виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення. Всього ОСОБА_7 за період 2006-2009 роки було виплачено 5000,26 грн. (990,89+1046,5+1587,77+1384,10).

Це підтверджував в суді першої інстанції і в апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_7 , підтверджено матеріалами справи, які дослідив суд першої інстанції та апеляційний суд, що також підтримав і прокурор.

Органи досудового слідства і суд вважали незаконним нарахування і виплату сільському голові ОСОБА_7 матеріальної допомоги на оздоровлення без рішення про це Коржовокутської сільської ради та таким, що порушує п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п.2, 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 9.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади…»

Обвинувачений винним себе не визнав та пояснив, що закон він не порушив, нарахування і виплата здійснювались відповідно до прийнятого сільською радою бюджету за відповідний рік, дана виплата була передбачена у бюджеті, який затверджувався сільською радою і додаткового рішення не було необхідності приймати.

Колегія суддів вважає ці доводи обвинуваченого обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року сільський голова «забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади».

Як видно, дана норма закону, в порушення якої обвинувачується і визнаний судом винним ОСОБА_7 , не містить положень про порядок прийняття рішень, нарахування і виплати сільському голові матеріальної допомоги на оздоровлення.

Постанова Кабінету Міністрів України № 268 від 9.03.2006 року, за порушення п.п.2, 3, 6 якої також засуджено ОСОБА_7 в п.3 містить положення про виплату надбавок за знання іноземної мови; за почесне звання; науковий ступінь; за вислугу років і не унормовує матеріальну допомогу на оздоровлення.

Відповідно до п.1 цієї Постанови умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців, а п.2.6 Постанови № 268 надано право надання матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові при наданні щорічної відпустки. Рішення про виплати приймається відповідною радою.

Згідно п.5 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на пленарних засіданнях сільської ради вирішується питання затвердження витрат на утримання апарату ради.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно із ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка з виплатою допомоги на оздоровлення. Таким чином, вказана матеріальна допомога не належить до заохочувальних виплат і є обов`язковою при наданні працівнику щорічної відпустки.

В законодавчих, нормативних актах не міститься положення, що питання про надання сільському голові матеріальної допомоги на оздоровлення повинно бути вирішено в рішенні ради окремо.

Листом Міністерства соціальної політики України від 1.02.2012 року № 69/13/155-12 роз`яснено, що рішення про надання матеріальної допомоги приймається відповідальною радою. Яким саме рішенням ради щомісячним чи при затвердженні бюджету на рік чинним законодавством не передбачено (т.2 а.с.34).

Між тим ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції прокурор, як сторона обвинувачення, не надав доказів та не спростував доводи ОСОБА_7 , що Коржовокутська сільська рада при прийнятті рішення про сільський бюджет відповідно на 2006, 2007, 2008, 2009 роки, під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік передбачала і затверджувала виплату матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові. У зв`язку з чим розпорядження сільського голови є достатньою підставою для нарахування і виплати такої допомоги.

Матеріали справи містять рішення Коржовокутської ради від 2.02.2006 року «Про сільський бюджет на 2007 рік», від 24 січня 2008 року «Про сільський бюджет на 2008 рік», від 24 січня 2009 року «Про сільський бюджет на 2009 рік» (т.1 а.с.115-136).

Цими рішеннями були затверджені статті видатків загального фонду сільського бюджету відповідного року: такі як заробітна плата (КЕКС 1111) п.7 кожного рішення за 2006-2009 роки. Фонд заробітної плати включає матеріальну допомогу на оздоровлення, оскільки відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ст.2 Закону України «Про оплату праці» матеріальна допомога на оздоровлення є обов`язковою при наданні працівнику щорічної відпустки, входить в структуру заробітної плати як додаткова заробітна плата за особливі умови праці.

Матеріали справи містять штатний розпис по апарату Коржовокутської сільської ради з вказаним фондом оплати праці, в тому числі сільського голови по кожному року з 2006 по 2009 роки (т.1 а.с.96-99) та щорічний розрахунок потреб коштів на зарплату по апарату сільської ради. В цьому розрахунку окремим рядком передбачена у фонді оплати праці на рік і матеріальна допомога на оздоровлення, в тому числі сільському голові (т.1 а.с.100-103).

Фонд оплати праці затверджувався рішенням Коржовокутської сільської ради від 2.02.2006 р., 15.01.2007 р., 24.01.2008 р., 24.01.2009 р. «Про сільський бюджет» з додатками (т.1 а.с.115-120; 121-126; 127-131; 132-136).

Згідно акта ревізії від 22.07.2009 р. використання бюджетних коштів Коржовокутської сільської ради за період 2006-2009 роки, яка проведена Контрольно-ревізійним відділом у м.Умані та Уманському районі (т.1 а.с.156-179), порушень порядку затвердження кошторису доходів і видатків та порушень законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам матеріальної допомоги не встановлено (аркуші 5, 11 акта).

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає встановленим, що в 2006-2009 роках надання матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові с. Коржовий Кут затверджувалось кожний рік рішенням сесії Коржовокутської сільської ради «Про сільський бюджет», а тому ніяких інших рішень з даного приводу перед виходом у відпустку непотрібно було приймати, оскільки дана виплата вже була передбачена і було прийнято відповідне рішення про затвердження бюджету.

Розпорядження сільського голови про виплату такої допомоги є достатньою підставою для нарахування та в подальшому виплати матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові.

Дії ОСОБА_7 по видачі розпоряджень Про надання щорічної відпустки сільському голові від 25 травня 2006 року, 30 травня 2007 року, 30 травня 2008 року, 25 травня 2009 року, з виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати (т.1 а.с.91-94)є законним. В діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений ст.191 ч.3 КК України.

На обґрунтування вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину суд у вироку послався на показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ..

Проте жоден з цих свідків згідно їх показань, як вони викладені у вироку і які вони давали в місцевому суді, не свідчать про те, що Коржовокутська сільська рада не приймала рішення про надання сільському голові матеріальної допомоги на оздоровлення при затвердженні бюджету на рік.

Зокрема, свідки показали:

ОСОБА_9 секретар сільської ради, що в січні місяці кожного року затверджувався бюджет сільської ради, де визначався фонд оплати праці працівникам сільської ради: голові села, секретарю та бухгалтеру;

ОСОБА_10 бухгалтер сільської ради, що при закладенні бюджету враховується фонд оплати праці з урахуванням матеріальної допомоги голові;

ОСОБА_14 , що матеріальна допомога закладається в бюджет;

ОСОБА_13 , ОСОБА_16 депутати сільської ради, що на сесіях розглядалися питання про затвердження бюджету;

ОСОБА_17 депутата сільської ради, що він зовсім не пам`ятає, які питання вирішувались на розгляді сесії;

ОСОБА_15 депутат сільської ради, що питання надання матеріальної допомоги сільському голові окремо не розглядалось, а вирішувалось про матеріальну допомогу працівникам сільської ради при затвердженні бюджету;

ОСОБА_12 , що вона як заступник начальника Контрольно-ревізійного відділу в 2009 році проводила ревізію використання бюджетних коштів Коржовокутської сільської ради. Пам`ятає, що рішення сесії сільської ради про затвердження бюджету на відповідний рік було. Якби були виявлені порушення, то це знайшло б відображення в акті.

Як зазначено в ухвалі вище, згідно акта ревізії від 22.07.2009 року порушень законодавства по результатам ревізії не встановлено.

Суд послався на показання експерта ОСОБА_18 , що він проводив судово-економічну експертизу розрахунку, корегування виплат бухгалтером матеріальної допомоги на оздоровлення. Він (експерт) не має повноважень визначати правильність виплати. Розрахунок бухгалтера щодо донарахування правильний.

Згідно журналу судового засідання експерт ОСОБА_18 давав пояснення 29.09.2014 року (т.4 а.с.78-79). Колегія суддів перевіряла показання шляхом прослуховування перебігу судового засідання з робочої копії технічного засобу фіксування кримінального провадження (т.4 а.с.104).

Проте судового засідання 29.09.2014 року і показань експерта на технічному записі не зафіксовано.

А як видно із висновку експерта ОСОБА_18 від 26.12.2013 року, він перевіряв розрахунок суми нарахованих та виплачених коштів матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові і не вирішував питання неправомірності такої допомоги (т.3 а.с.107-123).

На незаконність, неправильність нарахування і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові безпідставно та необґрунтовано вказав слідчий в постанові від 11.07.2013 року про призначення судово-економічної експертизи, в тому числі і в запитаннях експерту (т.3 а.с.98-99).

Таким чином, жоден із свідків, на яких посилається суд у вироку як на доказ вини ОСОБА_7 , достовірних підстав для такого висновку суду не давав.

Судом також були допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які взагалі не пам`ятають які питання вирішувались на сесіях сільської ради і показання яких суд не пам`ятають, які питання вирішувались на сесіях сільської ради і показання яких суд не взяв до уваги.

Суд у вироку також послався на письмові докази: розпорядження сільського голови про надання щорічної відпустки в виплату матеріальної допомоги на оздоровлення; штатні розписи Коржовокутської сільської ради; рішення сільської ради Про сільський бюджет на 2006-2009 роки; висновок експерта від 26.12.2013 року та інші.

Проте всі ці докази підтверджують протилежне, а саме, що питання про надання сільському голові ОСОБА_7 матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки правомірно вирішувалось в 2006-2009 роках щорічно, на сесії Коржовокутської сільської ради при затвердження бюджету на рік, будь-яких інших рішень з цього приймати додатково потреби не було, розпорядження сільського голови про виплату такої допомоги є достатнім, про що в даній ухвалі обґрунтовано вище, з посилання на такі докази та нормативні акти.

Таким чином, відповідно до п.1 ч.1 ст.411 КПК України вирок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновок судді про вчинення злочину ОСОБА_7 не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Згідно п.2 ч.1 ст.409 КПК України невідповідність висновку суду, викладених у судовому рішення, фактичним обставинам кримінального провадження є підставою для скасування судового рішення.

Оскільки в діянні ОСОБА_7 апеляційним судом встановлена відсутність складу кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційну скаргу обвинуваченого, відповідно до п.2 ч.1 ст.284, ст.417 КПК України скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження, а апеляційну скаргу прокурора залишає без задоволення.

У зв`язку з скасуванням вироку підлягає до скасування і ухвала суду про виправлення описки від 11 грудня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.405, ст.407 ч.1 п.5 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовільнити, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 липня 2014 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2014 року про виправлення описки у вироку скасувати.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга на протязі трьох місяців з дня проголошення до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :