Постанова

від 07.07.2015 по справі 805/644/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 р. Справа № 805/644/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольського професійного ліцею будівництва до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування рішення №001701702 від 30.10.2014року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» в сумі 5126,23грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Маріупольський професійний ліцей будівництва, звернувся з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування рішення №001701702 від 30.10.2014року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» в сумі 5126,23грн.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем за несвоєчасну сплату ЄСВ за липень 2014року, в той час як відповідно до ст.93 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-IV платники ЄСВ, визначені ст.4 Закону звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ст.6 Закону на період з 14 квітня 2014року до закінчення антитерористичної операції або військового надзвичайного стану. При цьому, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника ЄСВ в період з 14 квітня 2014року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовується. Також, зауважує, що позивач підпорядковується Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, що обумовляє його фінансування з обласного бюджету. Станом на 21.08.2014року кошти на рахунках ліцею були відсутні, що підтверджується листом УДКС в м. Маріуполі від 31.10.2014року за №05-34/3981 та в свою чергу унеможливлює сплату ЄСВ за липень 2014року в передбачені Законом терміни. З урахуванням зазначеного, вважає, що підприємство було звільнено від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» починаючи з 14.04.2014року, як то передбачено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач надав через канцелярію суду заяву від 24.06.2015 року про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов'язків, визначених частиною другою ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а надає можливість платникам єдиного внеску на період дії антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. При цьому, якщо платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов'язані виконувати всі встановлені Законом №2464 функції. Крім того, позивачем не надавався до податкового органу Сертифікат торгово-промислової палати України, який є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань Також, відповідач зазначив про відсутність судових рішень, які б набрали законної сили щодо дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. за N 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». З урахуванням викладеного просив суд відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в своїх запереченнях на позов просив розглянути справу без участі представника податкового органу.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.128 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового судочинства.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.

Маріупольський професійний ліцей будівництва зареєстрований в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 34027968).

Згідно п. 1 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Маріупольський професійний ліцей будівництва є платником єдиного внеску з 07.03.2006 року, реєстраційний номер платника єдиного соціального внеску 05-42-01-2053, клас ризику 3.

Маріупольським професійним ліцеєм будівництва надано звіт «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» по формі Д4, відповідно до якого здійснені поточні нарахування за липень 2014 року у сумі 116907 грн.

Як встановлено судом, за даними картки особового рахунку Маріупольського професійного ліцею будівництва, виникла недоїмка по єдиному соціальному внеску у зв'язку з несплатою зобов'язань, нарахованих згідно наданої страхувальником звітності щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року по строку нарахування - 20.08.2014 року, граничний термін сплати - 20.08.2014 року.

Так, згідно даних зворотнього боку облікової картки платника податків по Маріупольському професійному ліцею будівництва по коду платежу 71010000 «Єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати» станом на 21.08.2014 року утворилась заборгованість у сумі 48192,94 грн., сплата єдиного внеску була зарахована несвоєчасно а сааме, 26.08.2014 року у сумі 39156 грн., 28.08.2014 році у сумі 19083,11 грн.

Згідно ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням зазначеної норми, відносно позивача податковим органом було прийнято рішення №001701702 від 30.10.2014року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» в сумі 5126,23 грн., що є предметом оскарження в даній справі.

Так, спірним рішенням позивачу нараховано суму штрафу в розмірі 4819,29 грн. та пеню в розмірі 307,24 грн. за період з 21.08.2014 року по 28.08.2014 року.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивачем було надано скарги від 10.11.2014 року за №01/05-914 та від 14.11.2014 року за №01/05-968 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, та від 23.12.2014 року за №01/05-1156 до Державної фіскальної служи України.

За результатами розгляду вищезазначених скарг, позивачем отримані рішення про результати розгляду скарг Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 10.12.2014 року за №387/10/05-99-10-03 та рішення про результати розгляду скарги Державної фіскальної служи України від 23.01.2015 року за №1382/6/99-99-10-01-07-15, якими рішення №001701702 від 30.10.2014 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» в сумі 5126,23 грн. залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-IV платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 5 ст. 8 Закону України № 2464-IV єдиний внесок для платників клас професійного ризику яких 3, встановлюється у розмірі 36,78 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464-IV платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, сплачують єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт(надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 8 ст.9 Закону України № 2464-IV, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не

пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно пункту 12 статті 9 Закону України № 2464-IV єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом є недоїмкою.

Задля забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, законодавцем були розроблені тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669 зазначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Разом з тим, Законом №1669 було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Водночас, суд зазначає, що 30.10.2014року на виконання Закону №1669 Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження за №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція». Відповідно до Додатку до Розпорядження місто Маріуполь внесено до переліку населених пунктів, на які поширюється дія Закону №1669.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №1079-р «Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року за №1053-р» було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року за №1053-р.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року по справі №826/18330/14, яка була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року, визнано нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №1079-р «Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року за №1053-р». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015 року задоволено клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року.

Однак, суд бере до уваги той факт, що спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року по справі №826/18330/14.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 10 Закону України від 02.09.2014 р. N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат ОСОБА_1 палати України.

ОСОБА_1 палати України від 09.01.2015 року за №106/05-5.4 визначено наступне.

Повноваження ОСОБА_1 палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено ст. 14 Закону України від 02.12.97 р. №671/97-ВР "Про торгово-промислові палати України" в редакції Закону України від 02.09.2014 року №1669 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", зокрема пунктом 1 статті 14 1 передбачено: "ОСОБА_1 палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно". У пункті 2 вказаного Закону зазначено: "форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом (нова редакція) засвідчення ОСОБА_1 палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням Президії ОСОБА_1 палати України від 18.12.2014 р. N 44(5) (далі - Регламент).

Згідно з пп. 6.4.3 Регламенту суб'єкти господарювання для отримання сертифіката про настання форс-мажорних обставин за податковими зобов'язаннями надають разом із заповненою заявою встановленої форми документи, передбачені в цій формі заяви (Додатки N 2, 3 до Регламенту)

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем до податкового органу Сертифікат торгово-промислової палати України не надавався. Під час слухання справи сертифікат ОСОБА_1 палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, суду також надано не було.

Водночас, суд зазначає, що підставою для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі (пункт 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

При цьому, доказів надання зазначеної заяви позивачем до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання, суду не було надано.

За таких підстав, суд вважає непереконливими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення підприємства від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску за період липень 2014 року.

Як наслідок, нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

Статтею Кодексу адміністративного судочинства України визначене, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є правовідносини, у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем були надані суду достатні докази, що свідчать про правомірність прийняття спірного рішення.

За таких підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Маріупольського професійного ліцею будівництва до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування рішення №001701702 від 30.10.2014 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» в сумі 5126,23 грн. відмовити.

Стягнути з Маріупольського професійного ліцею будівництва (ЄДРПОУ 34027968, 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, будинок 2) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1643,92 грн. (тисяча шістсот сорок три гривні дев'яносто дві копійки).

Повний текст постанови складено та підписано 07 липня 2015 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.