Постанова

від 09.07.2015 по справі 810/1891/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року 810/1891/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПА-Альфа Транс" до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПА-Альфа Транс" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою та просить скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської ОДПІГУ ДФС у Київській області від 15 січня 2015 року № 0000182200.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Комплект ПРО", оскільки реальність господарських операції з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства постачальником. До перевірки ТОВ "ГПА-Альфа Транс" було надано всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій. Податковий кредит сформовано та відображено у звіті по ПДВ відповідно до розділу VПКУ своєчасно та в повному обсязі. Керівництво в свою чергу виконало всі обов'язки по дотриманню норм відносно сплати ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що проведеної перевіркою не був встановлений факт реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГПА-Альфа Транс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект ПРО" у зв'язку з: відсутністю останнього за місцезнаходженням; наявністю в штаті лише 1 особи; ненаданням документів, які підтверджують факт транспортування нафтопродуктів; ненаданням документів, які підтверджують факт приймання нафтопродуктів; відсутністю отримання ТОВ «Комплект ПРО» пально-мастильних матеріалів по ланцюгу постачання від постачальників; різноплановістю придбаних та реалізованих товарів, встановлених після аналізу Єдиного реєстру податкових накладних.

В призначений день та час до суду сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

11.12.2014 Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ГПА-Альфа Транс" з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ "Комплект ПРО" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатом якої було складено акт від 18.12.2014 року № 485/220/37348939.

Перевіркою виявлені порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПКУ; пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201 ПКУ, у зв'язку з чим ТОВ "ГПА-Альфа Транс" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект ПРО" за ІІІ квартал 2014 року на загальну суму 7389,14 грн.

Так, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ "ГПА-Альфа Транс" та детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з податку на додану вартість автоматизованої системи інформаційної бази даних АІС «Податковий Блок» було встановлено, що ТОВ "ГПА-Альфа Транс" було задекларовано податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ "Комплект ПРО" (код ЄДРПОУ 39070761) за липень 2014 року в загальній сумі 7389,14 грн.

При цьому податковою інспекцією зазначено, що до Тетіївської ОДПІ від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від 04.07.2014 року № 1860/26-55-22-01/39070761 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Комплект ПРО" (код ЄДРПОУ 39070761) з питань взаємовідносин з ТОВ «Білоцерківенергомаш» (код ЄДРПОУ 37866171), ТОВ «Перспектива» (код ЄДРПОУ 13707014), та ТОВ «Велес-Агро ЛТД» (код ЄДРПОУ 31427962), щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за травень 2014 року», яким встановлено, що зустрічну звірку провести неможливо, оскільки за юридичною адресою ТОВ "Комплект ПРО" не знаходиться, підтверджуючих документів щодо правомірності формування показників податкової звітності за період 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р. до перевірки не надано.

Оскільки після проведених розслідувань інформація про реальність вчинення господарських операцій ТОВ "Комплект ПРО" відсутня, наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, на думку контролюючого органу, у підприємств-контрагентів не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Таким чином задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит по ПДВ за звітній період травень 2014 року ТОВ "Комплект ПРО" не підтверджуються. Перевіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Комплект ПРО".

Працівниками контролюючого органу зазначено, що до перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування нафтопродуктів та відповідали вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02.05.2008 р. №281/171/578/155.

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом зазначено, що перевіркою не було встановлено факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Комплект ПРО" та ТОВ "ГПА-Альфа Транс" з приводу купівлі-продажу дизельного палива та масла моторного у липні 2014 року в сумі 44334,83 грн., в тому числі 7389,14 грн., що свідчить про безпідставне формування податкового кредиту за результатом такої господарської операції.

На підставі акта перевірки Тетіївською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000182200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7 389,14 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 847, 28 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасувати, з приводу чого суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2014 між ТОВ "Комплект ПРО" (постачальник) та ТОВ "ГПА-Альфа Транс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 7/14, за яким Постачальник зобов'язується поставити в адресу Покупця товар в кількості, комплектності, асортименті, в строки та за ціною, погодженими сторонами, а покупець зобов'язується прийняти у власність товар та своєчасно сплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

В пункті 3.1 договору сторони обумовили, що Постачальник поставляє товар Покупцю протягом 3-5 банківських днів після отримання повної сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з пунктом 3.3 договору Постачальник надає Покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру на поставлений Товар;

- видаткову накладну на поставлений Товар;

- податкову накладну на поставлений Товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов цього договору ТОВ "Комплект ПРО" був поставлений товар: дизельне паливо (ЕН 950 сорт F вид ІІ) в кількості 2.92 тн на суму 32362,36 грн. (без ПДВ), моторна олія в кількості 100 л на суму 4583,33 грн. (без ПДВ), всього на суму 44334,83 грн., у тому числі 7389,14 грн. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № КП-0000044 від 29.07.2014.

29.07.2014 ТОВ "Комплект ПРО" була виписана позивачеві податкова накладна №38 на суму 44 334,83 грн., сума ПДВ за якою в розмірі 7389,14 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період ІІІ кварталу 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за 3 кв. 2014 р.

Податкова накладна №38 від 29.07.2014 була відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Комплект ПРО" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Комплект ПРО" зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарської операції позивача з ТОВ "Комплект ПРО", непідтвердження її первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне .

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ТОВ "Комплект ПРО", судом встановлено наступне.

Так, придбане позивачем дизельне пальне було використано шляхом заправки вантажних автомобілів на АЗС «БРСМ» за картками, що підтверджується таблицею обігу по картам (а. с. 77-81).

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2013 позивачем (Орендар) були укладені з ОСОБА_2 (Орендодавець) були укладені договори оренди транспортних засобів №7 та №8, за якими позивачеві у строкове платне користування були передані транспортні засоби: автомобіль MAN 18272, державний номер НОМЕР_2, та автомобіль MERCEDES-BENZ 1735 LS, державний номер НОМЕР_3.

Приймання автомобілів в оренду було оформлено відповідними актами здачі-приймання, підписаними обома сторонами.

За наказом ТОВ "ГПА-Альфа Транс" №4 від 01.01.2013 автомобіль MAN 18272, державний номер НОМЕР_2, був закріплений за водієм ОСОБА_3, прийнятим на роботу за наказом №3 від 01.06.2011.

За наказом ТОВ "ГПА-Альфа Транс" №5 від 01.01.2013 автомобіль MERCEDES-BENZ 1735 LS, державний номер НОМЕР_3, був закріплений за водієм ОСОБА_4, прийнятим на роботу за наказом №12 від 01.03.2012.

Використання позивачем зазначених вище вантажних автомобілів у власній господарській діяльності підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля, складеними згідно з вимогами чинного законодавства.

Використання ж вказаними автомобілями пального, придбаного у ТОВ "Комплект ПРО", за відповідними картками підтверджується вищевказаною інформацією щодо обігу по карткам «БРСМ», в якій зазначено державний номерний знак автомобіля, дата заправки пальним, кількість пального, його вартість, адреса розташування АЗС тощо.

Подальше використання позивачем моторної олії в кількості 100 л підтверджується лімітно-заборними картками на отримання матеріальних цінностей №1 та №2, якими підтверджується поточна заміна олії в двигунах, а також актом списання палива від 31.10.2014.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ "Комплект ПРО", їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в ІІІ кварталі 2014 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу виконавця наданих послуг, оплата яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Комплект ПРО", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ТОВ "ГПА-Альфа Транс" необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київський області від 15 січня 2015 року №0000182200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПА-Альфа Транс" (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Набережна, 7, кв. 18, ідентифікаційний код 37348939) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.