Ухвала

від 16.09.2015 по справі 810/1891/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1891/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дюдін С.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГПА-Альфа-Транс" до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПА-Альфа Транс" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою та просить скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 15 січня 2015 року № 0000182200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київський області від 15 січня 2015 року №0000182200.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на допущення судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ГПА-Альфа Транс" з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ "Комплект ПРО" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатом якої було складено акт від 18.12.2014 року № 485/220/37348939.

Перевіркою виявлені порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПКУ; пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201 ПКУ, у зв'язку з чим ТОВ "ГПА-Альфа Транс" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Комплект ПРО" за ІІІ квартал 2014 року на загальну суму 7389,14 грн.

Так, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ "ГПА-Альфа Транс" та детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з податку на додану вартість автоматизованої системи інформаційної бази даних АІС «Податковий Блок» було встановлено, що ТОВ "ГПА-Альфа Транс" було задекларовано податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ "Комплект ПРО" (код ЄДРПОУ 39070761) за липень 2014 року в загальній сумі 7389,14 грн.

При цьому податковою інспекцією зазначено, що до Тетіївської ОДПІ від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від 04.07.2014 року № 1860/26-55-22-01/39070761 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Комплект ПРО" (код ЄДРПОУ 39070761) з питань взаємовідносин з ТОВ «Білоцерківенергомаш» (код ЄДРПОУ 37866171), ТОВ «Перспектива» (код ЄДРПОУ 13707014), та ТОВ «Велес-Агро ЛТД» (код ЄДРПОУ 31427962), щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за травень 2014 року», яким встановлено, що зустрічну звірку провести неможливо, оскільки за юридичною адресою ТОВ "Комплект ПРО" не знаходиться, підтверджуючих документів щодо правомірності формування показників податкової звітності за період 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р. до перевірки не надано.

На підставі акта перевірки Тетіївською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000182200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7 389,14 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 847, 28 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасувати, з приводу чого суд зазначає наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується, зважаючи на таке.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту і об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У силу вищевикладених положень чинного законодавства, колегія суддів зауважує, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2014 між ТОВ "Комплект ПРО" (постачальник) та ТОВ "ГПА-Альфа Транс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 7/14, за яким Постачальник зобов'язується поставити в адресу Покупця товар в кількості, комплектності, асортименті, в строки та за ціною, погодженими сторонами, а покупець зобов'язується прийняти у власність товар та своєчасно сплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

На виконання умов цього договору ТОВ "Комплект ПРО" був поставлений товар: дизельне паливо (ЕН 950 сорт F вид ІІ) в кількості 2.92 тн на суму 32362,36 грн. (без ПДВ), моторна олія в кількості 100 л на суму 4583,33 грн. (без ПДВ), всього на суму 44334,83 грн., у тому числі 7389,14 грн. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № КП-0000044 від 29.07.2014.

29.07.2014 ТОВ "Комплект ПРО" була виписана позивачеві податкова накладна №38 на суму 44 334,83 грн., сума ПДВ за якою в розмірі 7389,14 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період ІІІ кварталу 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за 3 кв. 2014 р.

Податкова накладна №38 від 29.07.2014 була відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ТОВ "Комплект ПРО", судом першої інстанції вірно встановлено, що придбане позивачем дизельне пальне було використано шляхом заправки вантажних автомобілів на АЗС «БРСМ» за картками, що підтверджується таблицею обігу по картам (а. с. 77-81).

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2013 позивачем (Орендар) були укладені з ОСОБА_3 (Орендодавець) договори оренди транспортних засобів №7 та №8, за якими позивачеві у строкове платне користування були передані транспортні засоби: автомобіль MAN 18272, державний номер НОМЕР_2, та автомобіль MERCEDES-BENZ 1735 LS, державний номер НОМЕР_3.

Приймання автомобілів в оренду було оформлено відповідними актами здачі-приймання, підписаними обома сторонами.

За наказом ТОВ "ГПА-Альфа Транс" №4 від 01.01.2013 автомобіль MAN 18272, державний номер НОМЕР_2, був закріплений за водієм ОСОБА_4 , прийнятим на роботу за наказом №3 від 01.06.2011.

За наказом ТОВ "ГПА-Альфа Транс" №5 від 01.01.2013 автомобіль MERCEDES-BENZ 1735 LS, державний номер НОМЕР_3, був закріплений за водієм ОСОБА_5, прийнятим на роботу за наказом №12 від 01.03.2012.

Використання позивачем зазначених вище вантажних автомобілів у власній господарській діяльності підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля, складеними згідно з вимогами чинного законодавства.

Використання ж вказаними автомобілями пального, придбаного у ТОВ "Комплект ПРО", за відповідними картками підтверджується вищевказаною інформацією щодо обігу по карткам «БРСМ», в якій зазначено державний номерний знак автомобіля, дата заправки пальним, кількість пального, його вартість, адреса розташування АЗС тощо.

Подальше використання позивачем моторної олії в кількості 100 л підтверджується лімітно-заборними картками на отримання матеріальних цінностей №1 та №2, якими підтверджується поточна заміна олії в двигунах, а також актом списання палива від 31.10.2014.

До того ж суд звертає увагу на те, що на момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Комплект ПРО", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ "Комплект ПРО", їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Колегія суддів зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались, послуги не надавались, роботи не виконувались.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Комплект ПРО" зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарської операції позивача з ТОВ "Комплект ПРО", непідтвердження її первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне .

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів, що свідчить про дотримання ТОВ "ГПА-Альфа Транс" необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.09.2015.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Л.П. Борисик

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.