Постанова

від 03.07.2015 по справі 816/1453/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2015 року 10:02м. ПолтаваСправа № 816/1453/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2015 року Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" /надалі також - ПП "Техноком - Сервіс", позивач/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі також - Кременчуцька ОДПІ, відповідач/ про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року №0007102202/2864, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 15415,50 грн, у тому числі за основним платежем 10277 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 5138,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №2670/16-03-22-02-12/36618359 від 18 листопада 2014 року, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції зі спірними контрагентами є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.201.1, п.201.6 статті 201, п.198.1. п.198.3. п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" та ТОВ "Промстройбуд" /а.с.219-222 т.1/. Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що позивачем не було надано до перевірки сертифікати та паспорти, які б могли підтвердити якість продукції, також згідно наданих до перевірки актів здачі-приймання робіт неможливо встановити об'єм наданих робіт, та, як наслідок, кількість працівників яких необхідно було залучити для виконання вказаних робіт. А тому, контролюючим органом, правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ПП "Техноком-Сервіс" (ідентифікаційний код 36618359) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 27 липня 2009 року, номер запису 15851020000006884 /а.с.12-15 т.1/, а також перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, у томі числі як платник податку на додану вартість.

За даними наявними у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до видів діяльності позивача за КВЕД - 2010 відносяться: 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 80.20 Обслуговування систем безпеки, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель /а.с.12 зворотні бік, т.1/.

На підставі направлення від 05 листопада 2014 року №2974/16-03-22-02 /а.с.2 т.2/ виданого Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області ОСОБА_3 старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, відповідно п.п.20.1.4 п.20.1, статті 20, п.п. 78.1.1, п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно наказу Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 05 листопада 2014 року №3241 /а.с.1 т.2/ призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Техноком-Сервіс" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" (код 39128947) та ТОВ "Промстройбуд" (код 39167436) за період липень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом 18 листопада 2014 року складено акт №2670/16-03-22-02-12/36618359, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем п.201.1, п.201.6 статті 201, п.198.1. п.198.3. п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Техноком - Сервіс" було занижено податок на додану вартість всього у сумі 10277 грн, в тому числі за липень 2014 року в сумі 10277 грн /а.с.18-33 т.1/.

За результатами адміністративного оскарження акту, останній залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення /а.с.34-50 т.1/.

На підставі вказаного акту та відповіді Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року №0007102202/2864, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 15415,50 грн, у тому числі за основним платежем 10277 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 5138,50 грн /а.с.51 т.1/.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, останнє залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення /а.с. 53-95, т.1/.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 09 січня 2014 року №0007102202/2864, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 15415,50 грн, у тому числі за основним платежем 10277 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 5138,50 грн, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Повнота наданої документації чи правильність її оформлення перевіряючим в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивач перебував у правовідносинах з ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" з придбання товарно-матеріальних цінностей: Фенікс СТС вогнезахисний склад в відрах та ТОВ "Промстройбуд" з приводу виконання монтажних робіт.

Так, 14 липня 2014 року між ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" (Продавець) та ПП "Техноком - Сервіс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №140714 /а.с.103--107 т.1/. Згідно умов даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити матеріали протипожежного призначення (товар) /пункт 1.1 Договору/. Згідно пункту 1.2 Договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються Сторонами у рахунках-фактурах, які виписуються Продавцем на кожну поставку товару.

На підтвердження реальності виконання умов договору купівлі-продажу товарів від 14 липня 2014 року №140714 позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- рахунок на оплату від 29 липня 2014 року №292 на загальну суму 11815 грн, у тому числі ПДВ 1969,17 грн /а.с.111 т.1/;

- видаткова накладна від 29 липня 2014 року №292 на загальну суму 11815 грн, у тому числі ПДВ 1969,17 грн /а.с.112 т.1/;

- податкова накладна від 29 липня 2014 року №292 на загальну суму 11815 грн, у тому числі ПДВ 1969,17 грн /а.с.110 т.1/;

У відповідності до вказаних документів позивач у перевіряємий період придбавав у ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" товарно-матеріальну цінність, а саме: Фенікс СТС вогнезахисний склад в відрах.

Накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу товару. До того ж, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів ні під час перевірки, ні в суді не встановлено.

Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення з відміткою банківської установи, що долучена до матеріалів справи /а.с. 114 т.1/.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у наданій до перевірці ТТН від 29 липня 2014 року /а.с.113 т.1/ було допущено описку та невірно вказаний державний номер транспортного засобу яким було здійснено транспортування товару, а саме замість ГАЗ-2750 ВІ 59-52 ВМ, помилково зазначено ГАЗ-2750 ВІ 62-74 ВН. Транспортний засіб ГАЗ-2750 ВІ 59-52 ВМ є власністю позивача та обліковується на балансі підприємства /а.с.22, 41-42 т.2/, крім того, водій ОСОБА_4 є працівником ПП "Техноком - Сервіс" та прийнятий на роботу згідно наказу №5 від 01 жовтня 2010 року /а.с.23-27 т.2/.

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" товар в подальшому був використаний під час виконання умов договору підряду №37 від 22 липня 2014 року, укладеного між ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" (Виконавець) та ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (Замовник). Згідно умов договору підряду, Виконавець зобов'язується провести монтаж вогнезахисної обробки металевих конструкцій на об'єкті: торговий центр по вул. Дем'яна Бідного, 2Г в м. Кременчуці. До матеріалів справи долучено копію договору підряду від 22 липня 2014 року №37 та належні первинні документи на підтвердження його виконання /а.с.117-139 т.1/.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем під час проведення перевірки не було надано сертифікати та паспорти відповідності, які б могли підтвердити якість продукції суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про підтвердження відповідності" N2406 від 17.05.2001 року, останній визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, тобто регулює правовідносини, які не пов'язані з обчисленням та сплатою податків.

З огляду на наведене, наявність чи відсутність у покупця за договором сертифікатів на придбану продукцію ніяким чином не впливає на його право формувати податковий кредит, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами.

Таким чином, посилання податкового органу на ненадання документів щодо якості придбаної продукції є недоречним, адже сертифікат якості не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку і не є належним і допустимим доказом факту здійснення господарської операції, а вимога щодо надання таких документів знаходиться поза межами прав наданих контролюючому органу.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про те, що у переліку видів діяльності ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" відсутній вид діяльності, який дає право здійснювати торгівлю матеріалами протипожежного призначення, оскільки в переліку кодів видів економічної діяльності за національним класифікатором не передбачено такий вид економічної діяльності як торгівля матеріалами протипожежного призначення.

Стосовно висновку податкового органу про відсутність факту здійснення фінансово- господарських операцій через не реєстрацію податкових накладних складених на суми, що менші 10000 грн, суд зазначає.

Так у відповідності до п. 11 підрозділу 2 глави XX ПК України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не піддягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

З податкової накладної від 29 липня 2014 року №292 вбачається, що вона складена ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" на загальну суму 11815 грн, у тому числі ПДВ 1969,17 грн /а.с.110 т.1/.

Отже, факт не реєстрації ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" вказаної податкової накладної повністю узгоджується з вимогами Податкового кодексу України та свідчить виключно про здійснення господарських операцій на суми ПДВ, що не перевищують 10000,00 грн.

Судом встановлено, що основною підставою для висновку перевірки щодо безтоварності спірних господарських операцій є довідка ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 03 вересня 2014 року №468/10-13-2203/39128947 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за весь період взаємовідносин" /а.с.227-229 т.1/, у висновку якої зазначено, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів які підпадають під визначення статті 135, 138, 187, 198, 201 Податкового кодексу України. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток та у деклараціях з податку на додану вартість внаслідок операцій з ТМЦ, отриманих за період травень, червень, липень 2014 року з підприємствами постачальниками та реалізованими покупцям не є дійсними.

Посилання податкового органа на наявність довідки відносно контрагента позивача, в якому встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за спірний період, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та його контрагентом, що стала підставою для формування податкового кредиту та витрат позивача, оформлена належним чином.

Крім того, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Промстройбуд" (Виконавець) укладено договір на монтажні роботи №0107/14 від 01 липня 2014 року /а.с.140-142 т.1/. Згідно умов договору Виконавець зобов'язується виконати за замовленням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні роботи: монтаж автоматичної установки пожежної сигналізації на об'єкті. Оплата за цим Договором проводиться згідно актів здачі-приймання виконаних робіт /пункт 3.1 Договору/.

На підтвердження реальності виконання умов договору на монтажні роботи №0107/14 від 01 липня 2014 року позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- рахунок на оплату від 07 липня 2014 року №45 на загальну суму 14400 грн, у тому числі ПДВ 2400 грн /а.с.148 т.1/, рахунок на оплату від 18 липня 2014 року №162 на загальну суму 35450 грн, у тому числі ПДВ 5908,33 грн /а.с.151 т.1/;

- податкова накладна від 07 липня 2014 року №45 на загальну суму 14400 грн, у тому числі ПДВ 2400 грн /а.с.146 т.1/, податкова накладна від 18 липня 2014 року №162 на загальну суму 35450 грн, у тому числі ПДВ 5908,33 грн /а.с.149 т.1/;

- акт здачі-прийняття робіт (послуг) №45 за липень 2014 року складений при виконанні монтажних робіт по підготовці та встановленню системи водяного пожежегасіння, пожежної сигналізації на об'єкті 3-го поверху торгівельно-розважального комплексу, який знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 5А /а.с.147 т.1/, акт здачі-прийняття робіт (послуг) №46 за липень 2014 року складений при виконанні монтажних робіт по підготовці та встановленню системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення на об'єкті, який знаходиться за адресою: смт. Білики, Кобеляцького району, Полтавської області /а.с.150 т.1/.

Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення з відміткою банківської установи, що долучена до матеріалів справи /а.с. 152,153 т.1/.

Як пояснив представник позивача, укладання договору на монтажні роботи №0107/14 від 01 липня 2014 року (залучення субпідрядника) спрямоване на виконання раніше укладених договорів підряду, а саме: договору підряду від 20 грудня 2013 року №18-12/13 з ТОВ "Київська Карусель" /а.с.195-197 т.1/ та договору підряду від 27 січня 2014 року №2/0114/13 з ВП "Кобеляцький цукровий завод" ТОВ Агрофірма "Добробут" /а.с.177-184 т.1/.

На підтвердження реальності укладання договорів підряду від 20 грудня 2013 року №18-12/13 та від 27 січня 2014 року №2/0114/13 позивачем надано копії відповідних договорів підряду та належні первинні документи на підтвердження їх виконання /а.с.155-218 т.1/.

В акті перевірки №2670/16-03-22-02-12/36618359 від 18 листопада 2014 року відповідач зазначає, що згідно наданих до перевірки актів здачі-приймання робіт неможливо встановити об'єм наданих робіт, та як наслідок кількість працівників які необхідно було залучити для виконання вказаних робіт. Відповідно до звітності суб'єкта господарювання - ТОВ "Промстройбуд" на його балансі відсутні основні засоби, чисельність працюючих складає одну особу (звіт 1ДФ).

На момент укладання договору, ТОВ "Промстройбуд" було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в стані припинення не перебувало, знаходилась на податковому обліку, та було зареєстроване як платник ПДВ /а.с.143, 145 т.1/.

У відповідності до відомостей внесених до Єдиного державного реєстру основним видом діяльності у ТОВ "Промстройбуд" є Будівництво житлових і нежитлових будівель /а.с.143 зворотній бік т.1/.

Під час виконання умов договору ТОВ "Промстройбуд" мав чинну ліцензію серія АЕ №290493 із здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строк дії з 16.05.2014 по 16.05.2017 /а.с.144 т.1/.

У відповідності до Постанови КМУ від 05 грудня 2007 року № 1396 "Про ліцензування господарської діяльності пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури" для отримання даної ліцензії суб'єкт господарювання зобов'язаний наданий органу ліцензування докази наявності у нього "виробничо-технічної бази, працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технології виробництва, інформаційно-правового, нормативно- технічного забезпечення, наявності системи контролю якості виконання робіт, виконання позивачем будівельно-монтажних робіт за формою, яка визначається ліцензійними умовами провадження будівельної діяльності".

Тобто, діяльність ТОВ "Промстройбуд" у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель легалізована уповноваженими державними органами, а відтак є законною протягом строку дії ліцензії.

Наявність у ТОВ "Промстройбуд" відповідної ліцензії підтверджує факт наявності у останнього необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення діяльності не лише за основним видом діяльності, а й виконання умов договору укладеного з ПП "Техноком-Сервіс" від 01 липня 2014 року № 0107/14.

Не встановлення податковим органом тих чи інших ресурсів, не є доказом відсутності таких ресурсів у ТОВ "Промстройбуд" та неможливість залучення таких ресурсів на договірній основі.

Крім того, у відповідності до статті 20 Податкового кодексу України податкові органи не наділені повноваженнями проводити відповідні дослідження та надавати висновки в галузі оцінки матеріально-технічних можливостей юридичних осіб до вчинення тих чи інших господарських операцій.

Згідно названої статті, податкові органі мають право задля цієї мети залучати відповідних спеціалістів чи експертів для надання відповідних висновків. Доказів залучення чи проведення експертиз відповідачем не надано.

Таким чином, суд відхиляє даний довід відповідача у зв'язку з його необґрунтованістю.

Щодо твердження про невідповідність податкових накладних виписаних ТОВ "Промстройбуд" вимогам Податкового кодексу України, суд зазначає.

Податковим кодексом України чітко встановлено випадки не врахування в податкову кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам статті 201 ПК України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

Так, згідно статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: "... ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; ...".

Як вбачається зі змісту податкових накладних від 07 липня 2014 року № 45 /а.с.146 т.1/ та від 18 серпня 2014 року № 162 року /а.с.149 т.1/ в них зазначена юридична адреса ТОВ "Промстройбуд": м. Київ, вул. Лейпцігська, б. 15.

В той же час, до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ внесені наступні відомості про юридичну адресу ТОВ "Промстройбуд": м. Київ, вул. Лейпцігська, б. 15 /а.с.143.т.1/.

Таким чином, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесена аналогічна інформація про місцезнаходження позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, висновки податкового органу про невірне оформлення податкової накладної в зв'язку невірним зазначенням юридичної адреси ТОВ "Промстройбуд": м. Київ, вул. Лейпцігська, б. 15 не відповідають дійсності.

Суд додатково зазначає, що згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року №0007102202/2864 і визнати протиправними та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 09 січня 2014 року №0007102202/2864.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" (код ЄДРПОУ 36618359) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 /сто вісімдесят дві/ грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 08 липня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський