Постанова

від 08.07.2015 по справі 820/5522/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2015 р. № 820/5522/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Золотаренко А.П.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Авіаконтроль" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Авіаконтроль", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 21 жовтня 2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 555 292 грн.; № НОМЕР_2 від 21 жовтня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі 473 573 грн. (основний платіж) та 263 786,50 (штрафні санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно формував витрати та податковий кредит за спірний період що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки між позивачем та його контрагентами відсутній факт реального вчинення господарських операцій за спірний період.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі наказу № 1640 від 11.08.2014 року та направлення від 11.08.2014 №№ 1840,1841, відповідно пп..75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI зі змінами та доповненнями, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Авіаконтроль» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сегурапром», (код ЄДРПОУ 38342828) та з ТОВ «Остек ОСОБА_3», (код ЄДРПОУ 37761689) у періоді з 01.01.2011 по 12.08.2014 року.

За результатами складено акт від 03.09.2014 року № 3491/20-30-22-01/14309497, в якому зафіксовані порушення: п.п. 138.1.1, п.138.1 ст.138. пп.139.1ст.139, п.185.1 ст.185 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, ПрАТ «Авіаконтроль» безпідставно занижено суму податку на прибуток на 473 573 грн.,, в тому числі у 4 кварталі 2012 року на 22 651 грн. та у 2013 році на 450 922 грн. та безпідставно завищено суму залишку від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість попередніх податкових періодів в розмірі 555 292 грн., в тому числі: у грудні 2012 року на 26 833 у січні 2013 року на 145 324 грн.; у лютому 2013 року на 41 333 грн.; у березні 2013 року на 91 733 грн.; у квітні 2013 року на 41 167 грн.; У травні 2013 року на 60 307 грн.; у червні 2013 року на 52 365 грн.; у липні 2013 року на 7 494 грн. у серпні 2013 року на 5 339 грн.; у вересні 2013 року на 77 529 грн. у жовтні 2013 року на 2 868 грн. (т. 1 а.с. 14-32).

На підставі акту від 03.09.2014 року № 3491/20-30-22-01/14309497 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області були прийняті податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 21 жовтня 2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 555 292 грн.; № НОМЕР_2 від 21 жовтня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі 473 573 грн. (основний платіж) та 263 786,50 (штрафні санкції) (т. 1 а.с. 9-12).

Суд зазначає, що відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для проведення перевірки слугувала постанова слідчого Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області від 04.07.2014 року (т. 3 а.с. 3).

В постанові слідчого від 04.07.2014 про призначення позапланової перевірки ПрАТ «Авіаконтроль» зазначено, що досудовим розслідуванням матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №220131111100000134 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, встановлено, що громадянином України ОСОБА_4 за попередньою змовою з групою осіб організовано незаконне перенаправлення через державний кордон України громадянок України до Морокко з корисливих мотивів (надання інтимних послуг). В ході проведення досудового розслідування встановлено, що отримані кошти від зазначених операцій перераховувалися на рахунки підприємств, які через корпоративні права контролюються ОСОБА_4 (ТОВ «Сегурапром», ТОВ «НВК «Авіоніка», ПАТ «Авіаконтроль»). Допитаний як свідок директор ТОВ «Сегурапром» ОСОБА_5 повідомив про свою непричетність до діяльності підприємства в періоді перебування на посаді директора.

В ході проведення перевірки встановлено, що ПрАТ «Авіаконтроль» мало взаємовідносини з ТОВ «Сегурапром» відповідно до укладеного договору поставки від 27.09.2012 № 0027/09-01 (з боку Замовника договір підписано директором ПрАТ «Авіаконтроль» ОСОБА_6, з боку Постачальника - директором ТОВ «Сегурапром» ОСОБА_7 10.М.). На підставі зазначеного договору, видаткових та податкових накладних до складу витрат віднесена вартість придбаних радіоелектронних комплектуючих (діоди, конденсатори, мікросхеми, потенціометри, резистори, роз'єми, стабілітрони, транзистори та інше) у загальному розмірі 2 481 138,0 грн (4 квартал 2012 року - 107 864,0 грн, 2013 рік - 2 373 274.0 грн); до складу податкового кредиту по зазначеним операціям віднесена сума податку на додану вартість у загаїьному розмірі 555 292,0 грн (грудень 2012 року - жовтень 2013 року).

В ході проведення досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №220131111100000134 допитаний як свідок громадянин ОСОБА_5 (директор ТОВ «Сегурапром», ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонер). Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_5 останній дав наступні пояснення, що він на підприємстві ТОВ «Сегурапром» працював одноособово з липня 2012 року; послуги з бухгалтерського та податкового обліку надавав бухгалтер за місцезнаходженням ТОВ «НВК «Авіоніка»; за пошук контрагентів він не відповідав; директором ТОВ «Сегурапром» став на прохання знайомого гр-на ОСОБА_8, який запропонував стати номінальним директором за тисячу гривень на місяць; перебуваючи на посаді директора він лише підписував документи, які йому привозив водій; безпосередньо фінансово-господарської діяльності підприємства не здійснював; печатка товариства знаходилася у представників групи компаній «Авіоніка», у них знаходилися і документи щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сегурапром»; підприємство не мало складських приміщень, документи він підписував, не вдаючись в подробиці; надати перелік контрагентів, з якими співпрацювало ТОВ «Сегурапром», зазначити номенклатуру реалізованого та отриманого товару, місця його зберігання ОСОБА_5 не зміг. Зазначений протокол підписаний особисто ОСОБА_7 з приміткою: «протокол мною прочитан, з моїх слів записаний вірно, зауважень та доповнень не маю» (т. 3 а.с. 4-7, 224-230).

Вищезазначені факти свідчать про відсутність фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сегурапром» у спірний період.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Суд зазначає, що факти зазначені в протоколі допиту ОСОБА_5, за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №220131111100000134, про те, що директором ТОВ «Сегурапром» він став на прохання знайомого гр-на ОСОБА_8, який запропонував стати номінальним директором за тисячу гривень на місяць та перебуваючи на посаді директора він лише підписував документи, які йому привозив водій, безпосередньо фінансово-господарської діяльності підприємства не здійснював, свідчать про те, що господарські операції у межах спірних правовідносин не були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

Факту притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності чи засудження за завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК) судовим розглядом не встановлено, отже свідчення даної особи нічим не спростовані та не можуть не бути враховані як доведені обставині у даній справі.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність спірних рішень, проте, відповідачем не доказано обставини на яких грунтуються його вимоги, тому у задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Авіаконтроль" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіаконтроль" (адреса: 61051 м. Харків, пров. Тургенівський, 1-а, код ЄДРПОУ 14309497) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13.07.2015р.

Суддя Панов М.М.