Постанова

від 07.02.2007 по справі 22/77д/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/77д/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 лютого 2007 р.                                                                                   № 22/77д/06  

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Обслуговуючого  житлово-будівельного кооперативу “Будівник-33”, м. Запоріжжя

на постанову від 11.10.2006Запорізького апеляційного господарського суду

у справігосподарського суду № 22/77д/06Запорізької області

за  позовом

Комунального підприємства “Управління капітального будівництва, м. Запоріжжя

до

Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу “Будівник-33”, м. Запоріжжя

про

розірвання договору

за участю представників сторін:

від позивача      – Барський А.О., Бородін А.О., Коновалов В.М.

від відповідача  – Петренко О.А., Притула В.В.

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством “Управління капітального будівництва” заявлено позов до Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу “Будівельник-33” про розірвання договору на будівництво житла.

На обгрунтування позову Комунальне підприємство “Управління капітального будівництва” посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором на будівництво житла щодо оплати вартості виконаних робіт, що відповідно до умов договору (п.5.2) є підставою для дострокового розірвання договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.2006 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено той факт, що КП “Управління капітального будівництва” були прийняті  від генпідрядника виконані будівельні роботи у спірний період (акти за встановленими формами: КБ-2 та КБ-3). Отже, позивачем не доведено невиконання відповідачем покладених на нього договірних зобов'язань, що могло б вважатися порушенням умов договору, і, що, в свою чергу може бути підставою для настання наслідків у вигляді розірвання договору.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.10.2006 рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2006 скасовано, позов задоволено.

Скасовуючи рішення господарського суду, апеляційний суд виходив з того, що відповідач, як інвестор за спірним договором був неплатоспроможним більш ніж три місяці підряд, що, в свою чергу, є підставою для розірвання договору за ініціативою позивача. Доводи відповідача про те, що ним не було проведено оплату за договором з тих підстав, що позивачем не були документально обгрунтовані заявлені до сплати суми, суд до уваги не прийняв, пославшись на те, що ці доводи спростовуються умовами спірного договору, якими не було передбачено обов'язку позивача обгрунтовувати  пред'явлені суми. До того ж, до платіжних вимог-доручень, які пред'являлися позивачем відповідачу, були додані документи, що обгрунтовують вказані в них суми (акти готовності проектно-вишукувальних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, розрахунки витрат КП “Управління капітального будівництва”, акти здачі-приймання технічної документації, акти здачі-приймання виконаних за 2005 рік робіт).

Неплатоспроможність відповідача, вказує суд, полягає у його нездатності протягом значного часу здійснювати розрахунки за своїми зобов'язаннями, що у відповідності до п.5.2 договору є підставою для його розірвання.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України скаржник –Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив “Будівельник-33” просить скасувати постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 33, 34, 35, 43, 101, п.1 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що позивач порушив умови договору на будівництво, оскільки не приймав рішення про зупинення будівництва, не проводив консервацію недобудови, в порушення інтересів відповідача, що встановлено судом, при розгляді справи № 20/1, заключив договір з ВАТ “Запорізький домобудівний комбінат”, провів відчуження спірного житлового будинку на користь ВАТ “Запорізький домобудівний комбінат”, тощо.

На думку скаржника, бездоказовим є твердження суду про те, що позивач неодноразово вимагав у відповідача сплатити заборгованість за спірним договором, яка виникла з 1995р. та поточну заборгованість. Станом на 24.06.2005 відповідач не отримував від позивача будь-яких платіжних доручень, а тому і не міг заборгувати позивачу будь-яку суму, оскільки не мав підстав для оплати.

Заборгованість станом на 06.04.2005 в сумі 5605,65 грн. була погашена відповідачем, докази про що  залучені до матеріалів справи.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторонами спору 23.06.1994 укладено договір на будівництво житла на 1999 рік за № 93 ЖК 33007/1.

За умовами договору Управління капітального будівництва виступає в якості Замовника-Забудовника, а ЖБК “Будівник-33” –інвестором. Згідно п.1.1.1 договору Замовник-Забудовник зобов'язався здійснити будівництво і введення житла в строк за будівельною адресою –Житловий будинок 4 в житловому масиві Південний СВКС.

Інвестор зобов'язався сплатити вартість житла за фактичними витратами з урахуванням ринкових відносин згідно форми звітності 2КС і витрат, передбачених на дольову участь в будівництві внутрішньо-квартальних мереж (п.2.2.3 договору в редакції 1995 р.).

Крім того, Замовник-Забудовник взяв на себе зобов'язання здійснити організацію проектування і відводу  земельної ділянки під забудову, здійснити вибір підрядних організацій і укласти договір для виконання будівельно-монтажних робіт.

Інвестор, крім зобов'язань сплатити вартість виконаних робіт, зобов'язався сплатити борг за виконані у 1994 році  будівельні роботи в сумі 560565,00 тис. карбованців.

Сторонами обумовлено в договорі на будівництво житла про те, що у випадку неплатоспроможності інвестора протягом трьох місяців договір розривається за ініціативою Замовника-Забудовника без відшкодування інвестору перерахованого авансу.

Як вбачається з матеріалів справи, будівництво будинку № 4 припинилося у 1994 році. Запорізькою міською Радою 27.07.2004 прийнято рішення “Про завершення будівництва житлових будинків №№ 1а, 1, 2а в мікрорайоні № 5 та житлових будинків №№ 3, 4 в мікрорайоні № 4 житлового  масиву “Південний” (а.с. 24, т.1).

За цим рішенням функції замовника будівництва житлових будинків покладено на Комунальне підприємство “Управління капітального будівництва”.

Доручено Комунальному підприємству “Управління капітального будівництва” –в установленому порядку укласти договори на інвестування завершення будівництва.

На підставі цього рішення КП “Управління капітального будівництва” 09.08.2005 укладено договір за № 66 на фінансування будівництва житлового будинку № 4 в мікрорайоні  № 4 ж/м “Південний” з ВАТ “Запорізький домобудівний комбінат”.

Зазначений договір рішенням господарського суду Запорізької області від 01.03.2006 у справі № 20/1д визнано недійсним з моменту укладення з тих підстав, що Комунальним підприємством “Управління капітального будівництва” в односторонньому порядку припинено зобов'язання за договором від 23.06.1994 № 93 ЖК 33001/1, не припинивши в установленому порядку договірні відносини з ОЖБК “Будівельник-33”, фактично взяло на себе зобов'язання по передачі збудованого житлового будинку третій особі.

Задовольняючи позов про розірвання договору на будівництво житла через неплатоспроможність інвестора ОЖБК “Будівельник-33”, апеляційний суд не взяв до уваги те, що відновивши будівництво Замовник-Забудовник не поставив до відома про це інвестора, а виконавши фактично всі роботи по будівництву, здійснивши експертну оцінку незавершеного будівництва без участі ОЖБК “Будівельник-33” заявив вимоги про сплату цих робіт.

Між тим, за умовами договору № 93 ЖК 33003-1 від 23.06.2004 (в редакції 1995 року) інвестор зобов'язаний здійснювати оплату виконаних робіт щомісячно,  не пізніше 15 числа на підставі вимог-доручень Замовника-Забудовника за фактичними витратами, з врахуванням ринкових відносин, відповідно форми звітності  2КС.

З матеріалів справи вбачається (а.с. 28, 25, 23, т.1), що на пропозицію Замовника-Забудовника щодо розірвання договору на інвестування будівництва  житла ОЖБК “Будівельник-33” надіслав проект нового договору. При цьому Кооператив не відмовлявся від сплати виконаних робіт, а лише ставив під сумнів їх обгрунтованість,  посилаючись на те, що Кооператив був позбавлений права приймати виконані роботи та контролювати їх виконання.

Комунальне підприємство “Управління капітального будівництва” надало до апеляційного суду ряд документів на підтвердження  витрат на будівництво, які не надавалися для вивчення  відповідачу.

Крім того, висновки апеляційного суду про нездатність відповідача розраховуватися за своїм зобов'язанням зроблені передчасно без з'ясування всіх фактичних обставин.

Як вказує позивач, будівництво житла припинено у 1994 році і розпочато знову у 2005 році.

Відомості про те, що за вказаний період Замовник-Забудовник пред'являв до Кооперативу вимоги про сплату виконаних робіт по будівництву житла, в матеріалах справи відсутні. Листування між сторонами, що міститься в матеріалах справи, свідчить про те, що надіслані платіжні вимоги у 2005 році про сплату виконаних робіт відповідач  не відмовлявся сплачувати, а лише вимагав перевірки їх обгрунтованості.

Зважаючи на вказані обставини, суд мав перевірити заперечення відповідача та надати їм належну оцінку.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по  суті, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін і в залежності від встановленого  прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2006 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.10.2006 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

                                                                                                      Н.Дунаєвська

дп