Постанова

від 09.06.2015 по справі 826/1633/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 червня 2015 року 16 год. 15 хв. № 826/1633/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Субару України" до Київської міської митниці ДФС про скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року задоволено повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Субару України" (далі - позивач) до Київської регіональної митниці (далі - відповідач), а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 листопада 2012 року № 265 та № 266 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року постанову суду першої інстанції від 02 квітня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 10 жовтня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, судом касаційної інстанції допущено заміну первинного відповідача його процесуальним правонаступником - Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.

Відповідно до норм Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М., відповідною ухвалою якого її прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні. Крім того, відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом допущено заміну первинного відповідача його процесуальним правонаступником - Київською міською митницею ДФС (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а саме скасувати оскаржувані рішення повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 23 березня 2015 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2015 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що ними не з'ясовано усі обставини (не досліджено усі докази), необхідні для всебічного, повного і об'єктивного розгляду та вирішення справи по суті.

Врахувавши позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 04 лютого 2015 року, у ході нового розгляду справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступне.

Так, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи за період діяльності із 01 жовтня 2009 року по 31 серпня 2012 року, за результатами якої 23 жовтня 2012 року складено акт № 32/12/125000000/34294671 (надалі - акт), у якому зафіксовано виявлені у ході перевірки порушення вимог митного законодавства внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів на загальну суму 2286811,79 грн.

Податкові зобов'язання позивача, визначені за результатами перевірки, склали 676596,08 грн., у тому числі: ввізне мито - 211236,22 грн., ПДВ - 465359,86 грн.

На підставі акту, 27 листопада 2012 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 265, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" у розмірі 210377,14 грн. за основним платежем та у розмір 52594,29 грн. за штрафними санкціями; № 266, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання" у розмірі 462829,71 грн. за основним платежем та у розмірі 115707,43 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стало те, що кошти у розмірі 22139998,00 японських єн, сплачені на користь Соджицу Корпорейшн, не включені позивачем до митної вартості імпортованого товару, у результаті чого занижено митну вартість імпортованих товарів, що, у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати ввізного мита та заниження податкового зобов'язання зі сплати ПДВ.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що проценти - це платіж за користування чужими грошовими коштами, що не пов'язаний з оцінюваними товарами та не включається до митної вартості товарів, а тому висновок контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товару є помилковим.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 04 жовтня 2006 року між позивачем та Соджицу Корпорейшн (Японія) укладено контракт № SC-SU/06, за умовами якого Соджицу Корпорейшн продав, а позивач придбав на умовах CIF-Копер, Словенія, з подальшим постачанням до України, нові автомобілі "Subaru".

Відповідно до ст. 4 контракту, порядок оплати за товар: 51% вартості не пізніше 120 днів з дати вказаної у коносаменті; 49 % вартості у формі документального акредитиву, який підлягає сплаті у термін не пізніше 120 днів з дати, вказаної в коносаменті.

У разі, якщо позивач не виконує будь-які платежі згідно встановленої дати, воно зобов'язується виплатити за поданням Соджицу Корпорейшн пеню у розмірі 9,325 % річних за кожну прострочену суму починаючи з встановленої дати до дати отримання повної оплати.

Згідно з додатком про зміни терміну оплати до контракту № SC-SU/06 від 04 жовтня 2008 року, датованим 01 листопада 2008 року, Соджицу Корпорейшн та позивач можуть узгодити зміну терміну оплат, підписавши додаток чи будь-яку заяву за взаємною згодою.

У випадку, якщо зміну терміну погоджено, Соджицу Корпорейшн має право поставити в процентне зобов'язання позивачу на термін відстрочки оплат, що розраховуються за процентною ставкою 4% на рік основного балансу платежу.

Перевіркою рахунку 63223 "Розрахунки з іноземними постачальниками" встановлено факт нарахування та сплати відсотків за відстрочення оплати на користь Соджицу Корпорейшн у розмірі 26047056,00 японських єн.

Грошові кошти у розмірі 22139998,00 японських єн сплачено на підставі інвойсу (дебетового авізо) № DWT-1672 від 29 березня 2012 року платіжним дорученням № 948 від 05 квітня 2012 року та утримано і сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 379219,83 грн. (еквівалент 3907058 японських єн - податок на репатріацію).

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 267 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до ч. 2 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, до митної вартості товарів, яка визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відноситься договірна вартість таких товарів, зазначена з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Митна вартість пов'язана з ціною товару, інші платежі та витрати, які не пов'язані з оцінюваним товаром, до митної вартості не включаються.

В ухвалі суду касаційної інстанції від 04 лютого 2015 року зазначено, що у ході вирішення справи суди попередніх інстанцій посилалися на додаток про зміни терміну оплати до контракту № SC-SU/06 від 04 жовтня 2008 року, у якому сторони змінили розмір проценту, який сплачувався за відстрочення платежу.

На думку судів першої та апеляційної інстанцій, вказані проценти не пов'язані з оцінюванням товарів та не є частиною митної вартості, а тому донарахування митного збору та ПДВ за спірними операціями є безпідставним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звернула увагу на те, що у матеріалах справи відсутній додаток про зміни терміну оплати до контракту № SC-SU/06 від 04 жовтня 2008 року, як і будь-які відомості про те, що судами досліджувався оригінал чи належним чином завірена копія вказаного додатку на предмет визначення правової природи процентів, зазначених у ньому, виходячи з сукупного аналізу змісту спірних операцій, контракту та додатку про зміни терміну оплати до нього.

У судовому рішенні суду касаційної інстанції зазначено про те, що важливим є з'ясування правової природи процентів, які сплачувалися позивачем за відстрочення платежу, оскільки саме ця обставина має безпосередній вплив на розрахунок митної вартості. Без дослідження даної обставини не можливо зробити правильні висновки про те, чи згадані проценти за користування чужими грошовими коштами є різновидом товарного кредиту або ж штрафними санкціями за порушення строків виконання грошових зобов'язань за контрактом. Встановлення цієї обставини дасть змогу встановити законність донарахування митного збору та податкових зобов'язань з ПДВ.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що у ході нового судового розгляду справи представником позивача надано суду копії додатку про зміни терміну оплати до контракту № SC-SU/06 від 04 жовтня 2008 року, датованого 01 листопада 2008 року, англійською та українською (належним чином засвідчений переклад) мовами.

Дослідивши зміст додатку про зміни терміну оплати до контракту № SC-SU/06 від 04 жовтня 2008 року, суд прийшов до висновку, що проценти, які сплачуються за відстрочення оплат, не пов'язані з оцінюванням товарів та не є частиною митної вартості.

Тобто, прийняття оскаржуваних рішень є безпідставним, у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.

Згідно з до з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Такими чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Субару України" до Київської міської митниці ДФС про скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

При цьому, як згідно з нормами постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської міської митниці ДФС від 27 листопада 2012 року № 265, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Субару України" (код ЄДРПОУ 34294671) визначено суму податкового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 262971,43 грн. (Двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят одна гривня сорок три копійки).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської міської митниці ДФС від 27 листопада 2012 року № 266, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Субару України" (код ЄДРПОУ 34294671) визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 578537,14 грн. (П'ятсот сімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять сім гривень чотирнадцять копійок).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин