Ухвала

від 26.08.2015 по справі 826/1633/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1633/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Глущенко Я.Б.

при секретарі: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу відповідача - Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Субару Україна» до Київської міської митниці ДВС про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Субару Україна» звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили:

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №265 від 27 листопада 2012 року, прийняте Київською регіональною митницею;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №266 від 27 листопада 2012 року, прийняте Київською регіональною митницею.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року позовні вимоги - задоволено - визнано протиправними та скасовано:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №265 від 27 листопада 2012 року, прийняте Київською регіональною митницею;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №266 від 27 листопада 2012 року, прийняте Київською регіональною митницею.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - скасовано, справу №826/1633/13-а - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року позовні вимоги - задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської міської митниці ДФС від 27 листопада 2012 року № 265, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Субару України» (код ЄДРПОУ 34294671) визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 262971,43 грн. (Двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят одна гривня сорок три копійки);

- визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Київської міської митниці ДФС від 27 листопада 2012 року № 266, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Субару України» (код ЄДРПОУ 34294671) визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 578537,14 грн. (П'ятсот сімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять сім гривень чотирнадцять копійок).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги - задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи за період діяльності із 01 жовтня 2009 року по 31 серпня 2012 року.

23 жовтня 2012 року за результатами перевірки складено акт № 32/12/125000000/34294671, у якому зафіксовано виявлені у ході перевірки порушення вимог митного законодавства внаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів на загальну суму 2286811,79 грн.

Податкові зобов'язання позивача, визначені за результатами перевірки, склали 676596,08 грн., у тому числі: ввізне мито - 211236,22 грн., ПДВ - 465359,86 грн.

На підставі акту, 27 листопада 2012 року відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішення:

№ 265, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» у розмірі 210377,14 грн. за основним платежем та у розмір 52594,29 грн. за штрафними санкціями;

№ 266, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» у розмірі 462829,71 грн. за основним платежем та у розмірі 115707,43 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стало те, що кошти у розмірі 22139998,00 японських єн, сплачені на користь Соджицу Корпорейшн, не включені позивачем до митної вартості імпортованого товару, у результаті чого занижено митну вартість імпортованих товарів, що, у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати ввізного мита та заниження податкового зобов'язання зі сплати ПДВ.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2015 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що ними не з'ясовано усі обставини (не досліджено усі докази), необхідні для всебічного, повного і об'єктивного розгляду та вирішення справи по суті.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звернула увагу на те, що у матеріалах справи відсутній додаток про зміни терміну оплати до контракту № SC-SU/06 від 04 жовтня 2008 року, як і будь-які відомості про те, що судами досліджувався оригінал чи належним чином завірена копія вказаного додатку на предмет визначення правової природи процентів, зазначених у ньому, виходячи з сукупного аналізу змісту спірних операцій, контракту та додатку про зміни терміну оплати до нього.

З матеріалів справи вбачається, що в ході нового розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача надано суду копії додатку про зміни терміну оплати до контракту № SC-SU/06 від 04 жовтня 2008 року, датованого 01 листопада 2008 року, англійською та українською (належним чином засвідчений переклад) мовами.

Судом першої інстанції встановлено, 04 жовтня 2006 року між позивачем та Соджицу Корпорейшн (Японія) укладено контракт № SC-SU/06, за умовами якого Соджицу Корпорейшн продав, а позивач придбав на умовах CIF-Копер, Словенія, з подальшим постачанням до України, нові автомобілі «Subaru».

Відповідно до ст. 4 контракту № SC-SU/06, порядок оплати за товар: 51% вартості не пізніше 120 днів з дати вказаної у коносаменті; 49 % вартості у формі документального акредитиву, який підлягає сплаті у термін не пізніше 120 днів з дати, вказаної в коносаменті.

У разі, якщо позивач не виконує будь-які платежі згідно встановленої дати, воно зобов'язується виплатити за поданням Соджицу Корпорейшн пеню у розмірі 9,325 % річних за кожну прострочену суму починаючи з встановленої дати до дати отримання повної оплати.

Згідно з додатком про зміни терміну оплати до контракту № SC-SU/06 від 04 жовтня 2008 року, датованим 01 листопада 2008 року, Соджицу Корпорейшн та позивач можуть узгодити зміну терміну оплат, підписавши додаток чи будь-яку заяву за взаємною згодою.

У випадку, якщо зміну терміну погоджено, Соджицу Корпорейшн має право поставити в процентне зобов'язання позивачу на термін відстрочки оплат, що розраховуються за процентною ставкою 4% на рік основного балансу платежу.

Перевіркою рахунку 63223 «Розрахунки з іноземними постачальниками» встановлено факт нарахування та сплати відсотків за відстрочення оплати на користь Соджицу Корпорейшн у розмірі 26047056,00 японських єн.

Грошові кошти у розмірі 22139998,00 японських єн сплачено на підставі інвойсу (дебетового авізо) № DWT-1672 від 29 березня 2012 року платіжним дорученням № 948 від 05 квітня 2012 року та утримано і сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 379219,83 грн. (еквівалент 3907058 японських єн - податок на репатріацію).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 267 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до ч. 2 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, до митної вартості товарів, яка визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відноситься договірна вартість таких товарів, зазначена з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Митна вартість пов'язана з ціною товару, інші платежі та витрати, які не пов'язані з оцінюваним товаром, до митної вартості не включаються.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що проценти, які сплачуються за відстрочення оплат, не пов'язані з оцінюванням товарів та не є частиною митної вартості, а тому прийняття оскаржуваних рішень є безпідставним, у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

А тому судом першої інстанції вірно обрану спосіб захисту порушеного права позивача у формі визнання протиправними та скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.

Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26.08.2015 р.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

Я.Б. Глущенко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Глущенко Я.Б.

Гром Л.М.