Постанова

від 22.02.2007 по справі 15/151-3137

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/151-3137

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 лютого 2007 р.                                                                                   № 15/151-3137  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:Кочерової Н.О.,

суддів:Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

                                      за участю представників сторін:

від позивача –не з'явилися;

від відповідача –від третьої особи -не з'явилися;не з'явилися;

розглянувши  матеріали касаційної  скарги  

ПМП "СВС"

на  постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 31.10.2006р.

у справі№15/151-3137 господарського суду Тернопільської області

за позовомПМП "СВС"

доПП НДВК ХЦ "Інтер-Корс" Української академії архітектури

третя особаВАТ "Галичина"

простягнення 50 238, 75 грн.

Розгляд справи відкладався з 25.01.2007р. на 08.02.2007р. та  оголошувалась перерва з 08.02.2007р. на 22.02.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство “СВС” (в подальшому –ПМП “СВС”) звернулось з позовом про стягнення з Приватного підприємства Науково-дослідного виробничо-комерційного холдінг-центру “Інтер-Корс” Української академії архітектури, м.Тернопіль (в подальшому – ПП “Інтер-Корс”)  50238,78 грн. боргу (з урахуванням заяви про збільшення суми позову).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.06.06 у справі № 15/151-3137 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП “Інтер-Корс” на користь позивача 46560 грн. основного боргу, 2180,50 грн. збитків від інфляції, 700,65 грн. річних та 603,08 грн. в повернення судових витрат.

Як на підтвердження факту наявності між сторонами у справі договірних відносин щодо надання послуг автокраном при будівництві молочної бази по вул.Поліська,10 в м.Тернополі суд визнав наявність накладних (а.с. 75-79 т.2), що з боку відповідача підписані його посадовою особою та скріплені печаткою.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.06 зазначене судове рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким ПП “СВС” в позові відмовлено.

Суд визнав доводи, якими господарський суд Тернопільської області обгрунтовував рішення такими, що не відповідають обставинам справи. Визнав недоведеним ПМП “СВС” факту надання на замовлення ПП “Інтер-Корс” послуг автокраном КС 3562Б.

У поданій касаційній скарзі ПМП “СВС” просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.06 та залишити без зміни рішення господарського суду Тернопільської області від 21.06.06 у справі № 15/151-3137 без зміни.

При цьому скаржник посилається на недослідження апеляційним судом того факту, що накладні на виконані роботи, з застосуванням його техніки (крану), підписані з боку відповідача повноваженою особою –виконробом Терешко Г.І.;  наполягає на наявності між сторонами договірних відносин, шляхом укладення усної угоди.

У відзиві на касаційну скаргу ПП “Інтер-Корс” просить залишити без зміни постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.06 з підстав, що зазначені в ньому.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення сторін в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового  задоволення касаційної скарги.

Предметом даного позову є оплата вартості робіт виконаних автокраном  марки КС-3562Б, що належить ПМП "СВС", на будівництві  молочної бази при виготовленні і монтажу металоконструкцій.

Місце розташування бази –м.Тернопіль, вул.Поліська,10.

Відповідач заперечує цей факт.

Верховний суд України в ч.3 п.1 постанови Пленуму  від 29.12.76             № 11 з наступними змінами "Про судове рішення" роз'яснив, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, які мають значення для даної справи, висновки  суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте місцевий та апеляційний господарські суди не дотримались наведених роз'яснень та вимог відповідно п.3 ст. 84, п.7 ст.105 ГПК України.

Суди не вжили заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін, що унеможливило  здійснення юридичних висновків, які ґрунтувались би  на матеріалах справи.

Розглядаючи позов господарський суд Тернопільської області правову природу взаємовідносин сторін визначив як таку, що регулюється договором про надання послуг (ст.901 ЦК України), який був укладений в усній формі.

Вимоги до форми договорів встановлені ст. 639 ЦК України і поширюються на всі їх види, в т.ч. і на договори щодо надання послуг.

Відповідно до змісту ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами повинні укладатись в письмовій формі.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, проте  вимагає підтвердження волевиявлення сторін на укладення такої угоди шляхом вчинення певних дій, тобто дій згідно з усним погодженням сторін та прийняття наслідків їх іншою стороною (ст. 218 ЦК України).

На підтвердження факту прийняття відповідачем наданих послуг по виконанню робіт з застосуванням автокрану КС 3562Б на будівельному об'єкті  по вул. Поліській,10  м.Тернопіль,   господарський   суд   першої інстанції  послався  на  наявні  в  матеріалах   справи    накладні                     №№ 891475, -474; -473; -472; -471.

Але правомірність цих доказів відповідачем оспорюється.

Відповідно до п.п.1.3 п.1 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 № 228/253 товарно-транспортна накладна –типова форма № 1-тн та подорожній лист  вантажного автомобіля –типова форма № 2 (що діє в межах України) є документами суворої звітності.

Бланки подорожніх листів  та товарно-транспортних накладних видаються з реєстрацією їх в спеціальному журналі, пронумерованому, прошнурованому, скріпленому печаткою та підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Дослідження цих доказів сприяло б спростуванню або підтвердженню доводів відповідача, але судом не витребовувалось.

Поза увагою ця обставина залишена і Львівським господарським судом.

Суд першої та апеляційної інстанції зосередили увагу лише на визначенні повноважень особи, яка підписала товарно-транспортні накладні на  виконані роботи та дійсності печатки підприємства, якою були завірені ці підписи.

Подорожні листи взагалі були залишені поза увагою судів, хоча мають важливе значення для підтвердження факту роботи автокрану позивача на об'єкті відповідача.

Відповідно з ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

                        ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 21.06.06 та постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 31.10.06 у справі № 15/151-3137 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий, суддя                                                                     Н.Кочерова

Судді:                                                                                           В.Рибак

                                                                                                     М.Черкащенко