Ухвала

від 16.06.2015 по справі п/811/4152/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2015 рокусправа № П/811/4152/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року

у справі № П/811/4152/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтрансбуд»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтрансбуд» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000972204 від 06 листопада 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства при відображення в податковому обліку операцій з контрагентами ТОВ «УКР Авто Дизель», ФОП «ОСОБА_2», ТОВ «Піраміда-Сіріус». На час здійснення господарських операцій установчі документи позивача та його контрагентів не визнано недійсними, державна реєстрація позивача та його контрагентів не скасована, податкова звітність подавалась до органів державної податкової служби відповідно до діючого законодавства, договори не суперечать цілям юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює її діяльність, а відтак вказане свідчить про відсутність підстав для визнання здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами нереальними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 47 924,00 грн. та накладено штрафну санкцію - 23 962,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не надано оборотні відомості по бухгалтерському рахунку 631, що унеможливлює проведення аналізу відображення в бухгалтерському обліку проведення операцій з придбання товару у ТОВ «Укр Авто Дизель», ФОП «ОСОБА_2», а також не встановлено подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Укр Авто Дизель»та ФОП «ОСОБА_2» товару. Актом перевірки ФОП ОСОБА_2 встановлено, що останній здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в т.ч. позивачу, а відповідно до акту перевірки ТОВ «Піраміда Сіріус», останнє не знаходиться за податковою адресою, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також, відповідач зауважує, що первинні документи, отриманні позивачем від контрагентів, не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецтрансбуд» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Авто Дизель» за жовтень 2011 року, ФОП «ОСОБА_2» за квітень 2013 року, ТОВ «Піраміда-Сіріус» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт №71/11-23-22-04/32892736 від 23.10.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4 894,00 грн. в тому числі за ІV квартал 2011 року в сумі 3 066,00грн., за 2013 рік в сумі 1 828,00грн. та порушення п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього у сумі 47 924,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 2 667,00 грн., за травень 2013 року на суму 1 924,00 грн., за липень 2014 року на суму 43 333,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що правочини, які уклав позивач з вказаними контрагентами, є недійсними (нікчемними), так як не спрямовувались на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ними. При цьому відповідачем використані акти перевірок діяльності вказаних контрагентів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972204 від 06.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 71 886,00 грн., в тому числі за основним платежем - 47924,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23962,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2014 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Піраміда Сіріус» (Постачальник) укладено договір №14/07, відповідно до якого Постачальник поставляє, а Покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар - пересувна мобільна установка з пневмомолотом ПМП 6262 ПС в кількості 2 штук на умовах цього договору. Згідно з п.2.2 договору орієнтовна загальна сума по даному договору складає 260 000,00 грн., в т. ч. ПДВ 43333,33 грн. та складається з сум, вказаних в накладних на кожну партію товару. Відвантаження та доставка товару здійснюється засобами Постачальника зі складу Постачальника до складу Покупця, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Березинська, буд.80.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: рахунком-фактурою №28/07 від 28.07.2014 на загальну суму 260000,00 грн., видатковою накладною №676 від 28.07.2014 на загальну суму 260000,00 грн., податковою накладною №443 від 28.07.2014 на загальну суму 260000,00 грн., в т. ч. ПДВ 43333,33 грн., товарно-транспортною накладною №676 від 28.07.2014 р.

Придбаний товар позивач використовував у власній господарській діяльності для будівництва доріг.

25.04.2012 між позивачем (Покупець) та ФО СПД ОСОБА_2 (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №21, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товар в асортименті (запчастини). Відповідно до п.1.4 договору загальна вартість товару за цим договором складається з вартостей окремих поставок, які окреслені в накладних та попередньо погоджені сторонами. Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах EXW (склад Продавця) згідно Інкотермс 2010.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: накладною №13 від 30.04.2013 на загальну суму 11544,00 грн., податковою накладною №12 від 25.04.2013 на загальну суму 11544,00 грн., в т. ч. ПДВ 1924,00 грн., банківською випискою за 25.04.2013.

Придбані запасні частини позивач використовував у власній господарській діяльності для власних автомобілів, свідоцтва про державну реєстрацію яких наявні в матеріалах справи.

Також, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Укр Авто Дизель» щодо купівлі шин, що підтверджується рахунком на оплату №30 від 06.10.2011 на загальну суму 16000,00 грн., видатковою накладною №19 від 07.10.2011 на загальну суму 16000,00 грн., податковою накладною №2 від 06.10.2013 на загальну суму 16000,00 грн., в т. ч. ПДВ 2666,67 грн., платіжним дорученням №362 від 06.10.2011 на загальну суму 16000,00 грн.

Придбані шини позивач використовував у власній господарській діяльності для власних автомобілів, свідоцтва про державну реєстрацію яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За положеннями ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, правовідносини між позивачем та ТОВ «Укр Авто Дизель» здійснювались у спрощений спосіб, без укладення письмового договору у формі єдиного документа, у порядку та у спосіб, що передбачений ст.181 ГК України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаним вище підприємством, відображення позивачем операцій з отримання обумовленого правочином товару у відповідному періоді в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Наявність у позивача умов для проведення господарської діяльності підтверджується, зокрема, наявністю виробничих приміщень, що підтверджується договором оренди виробничої бази №1/14 від 03.01.2014, укладеним з ФОП ОСОБА_4, за умовами якого позивач орендує виробничу базу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 9100 кв. м., та договором оренди службового приміщення №53 від 01.12.2014, укладеним з ПП «Факторинг-Кіровоград» щодо оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 12 кв. м.

Виходячи із змісту складених на підтвердження поставки (купівлі-продажу) товару документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару (підшипників), фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі якої позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладені з ТОВ «Піраміда Сіріус», СПД ОСОБА_2 та ТОВ «Укр Авто Дизель» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали перевірки та матеріали справи також не містять.

На момент укладення та виконання означеного вище договору, контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Стосовно посилань податкового органу на акт перевірки ДПІ у Сихівському р-ні м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №311/17-20/НОМЕР_1 від 04.04.2014 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013» та акт перевірки ДПІ у Ленінському р-ні м.Дніпропетровська №1312/226/37733144 від 02.11.2012 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укр Авто Дизель» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» (код ЄДРПОУ 32897053) за листопад 2011 року, ТОВ ПКЦ «МОТОРС СИМ» (код ЄДРПОУ 32565162) за період січень-квітень 2012 р., з ТОВ «РЕАЛТРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 37903438) за період березень-квітень 2012 р., з ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ОГК» (код ЄДРПОУ 36374360) за лютий 2012 року» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Відповідачем в акті перевірки позивача від 23.10.2014 не встановлено і не доведено суду, що на господарські операції товариства з ФОП ОСОБА_2 та з ТОВ «Укр Авто Дизель» мали вплив взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів, тобто що предметом господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господа був той же предмет, який був предметом господарських операцій, досліджених під час позапланових перевірок цих суб'єктів з іншими суб'єктами господарювання.

З цього приводу апеляційний суд вважає за доцільне враховувати роз'яснення, наведені у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Так, згідно даного Листа оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару, надання послуг меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності переліченими вище контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже посилання відповідача на акти позапланових перевірок, як підставу для висновків щодо нереальності господарських операцій ФОП ОСОБА_2 та з ТОВ «Укр Авто Дизель» з позивачем, є неправомірними.

Також неправомірними є посилання відповідача на нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Піраміда Сіріус» з огляду на дані акту ДПІ у Печерському р-ні м.Києва №2658/26-55-22-08/39183903 від 01.09.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Піраміда Сіріус» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за період з 01.06.2014 по 01.09.2014.

Такий висновок мав місце, зокрема, в зв'язку з відсутністю вказаного контрагента позивача за місцезнаходженням, що обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

При цьому, колегія суддів зауважує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсним вказані вище правочини.

Отже, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не надано суду доказів наявності законних підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачені статтею 202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі № П/811/4152/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко