Ухвала

від 03.07.2015 по справі п/811/896/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"03" липня 2015 р.справа № П/811/896/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у адміністративній справі № П/811/896/15 за позовом Селянського (Фермерського) господарства ОСОБА_2 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Укрнафтаком» про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2015 р. Селянське (Фермерське) господарство ОСОБА_2 звернулось до суду з позовною заявою до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «P» від 14.11.2014 року за №0002572200 винесене Долинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, яким Селянському (Фермерському) господарству ОСОБА_2 збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 39 609,00 грн., з якої 31 687,00 грн. - за основним платежем, 7 922,00 - за штрафними (фінсовими санкціями).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у адміністративній справі № П/811/896/15 позовні вимоги Селянського (Фермерського) господарства ОСОБА_2 задоволено.

Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Долинською ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у адміністративній справі № П/811/896/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не придбавав товари, роботи та послуги у контрагента ТОВ «Укрнафтаком». Факт здійснення господарських операцій ТОВ «Укрнафтаком» не підтверджується саме по ланцюгу постачання товару від ТОВ «Юрай, ТОВ «Газукраїна-2020», ТОВ «ТД Ветек». При цьому до цього ланцюгу входить і СФГ ОСОБА_2, яке за відсутності господарських операцій безпідставно сформувало податковий кредит.

Крім цього скаржник вказує, що при проведені перевірки, позивачем не надано сертифікати якості або відповідності, які мали передатись СФГ ОСОБА_2 продавцем разом з товаром відповідно до п. 1.2 договору поставки від 18.02.2014 року № ДГ-01/03/18 укладеного СФГ ОСОБА_2 та ТОВ «Укрнафтаком». Також СФГ ОСОБА_2 не надавались до податкового органу акти на списання дизельного палива чи будь-яка інша інформація про подальше його використання.

Також Долинська ОДПІ вказує на не прояв позивачем розумної обережності при укладені договору зі спірним постачальником. За звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

З урахуванням наведених доводів апеляційної скарги Долинська ОДПІ вказує на правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення форми «P» від 14.11.2014 року за №0002572200, яким Селянському (Фермерському) господарству ОСОБА_2 збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 39 609,00 грн.,

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 зареєстровано як юридична особа 27.02.1992 року Комраніївською районною державною адміністрацією Кіровоградської обл.

У період з 14.10.2014 року по 20.10.2014 Долинською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку СФГ ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Укрнафтаком» за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №11/2200/22217013 від 27.10.2014 р. на підставі якого Долинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «P» від 14.11.2014 року за №0002572200, яким СФГ ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 39 609,00 грн., з якої 31 687,00 грн. - за основним платежем, 7 922,00 - за штрафними (фінсовими санкціями).

Не погодившись з діями податкового органу по винесенню податкового повідомленя-рішення, вважаючи висновки акту перевірки необґрунтованими та безпідставними позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

В акті перевірки зафіксовані порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем протиправно завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 687 грн.

У відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість її органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача ТОВ «Укрнафтаком» статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

При цьому позивачем до матеріалів справи надана податкова накладна (а.с. 52), що згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту та свідчить про відсутність порушення наведеної норми.

Крім цього згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так податковим органом не заперечується та підтверджується матеріалами справи факт надання позивачем первинних документів, таких як: рахунок-фактури № СФ-0000171 від 19.02.2014 р., видаткова накладна № РН-0000173 від 21.02.2014 р., товарно-транспортна накладна (а.с. 49, 50, 51), що в свою чергу підтверджує реальність здійснення господарських операцій СФГ ОСОБА_2 з ТОВ «Укрнафтаком».

Доводи апеляційної скарги про не придбання товару позивачем у ТОВ «Укрнафтаком» через, начебто, допущених порушеннях при здійсненні господарської діяльності останнього та його контрагентами по ланцюгу постачання, колегія суддів не приймає до уваги через встановлення індивідуального характеру відповідальності юридичної особи згідно ст. 61 Конституції України.

Необхідно зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Стосовно посилань податкового органу на ненадання позивачем при перевірці сертифікатів якості або відповідності, актів на списання дизельного палива чи будь-яка інша інформація про подальше його використання, то слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України не передбачено, що данні документи можуть впливати на формування податкового кредиту.

Так само не передбачено жодною нормою Податкового кодексу і не може бути обов'язком позивача проведення перевірки ділової репутації, платоспроможності контрагента, ризику невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Тому і в цій частині доводи Долинської ОДПІ, викладені апеляційної скарзі, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про те, що дії по винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування в порядку ст. 202 КАС України не має.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у адміністративній справі № П/811/896/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко