Постанова

від 09.07.2015 по справі 804/76/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2015 рокусправа № 804/76/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «МРІЯ»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство «МРІЯ» у січні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0009331501 від 17 грудня 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 04 грудня 2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БМП «МРІЯ» з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «Регіон Кепітал», ТОВ «Денекс Груп» та ТОВ «Арендатех» за серпень 2014 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено Акт № 945/04-63-22-03/35496275 від 04.12.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 17 грудня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009331501, яким ТОВ «БМП «МРІЯ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 165454,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 82727,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «БМП «МРІЯ» з ТОВ «Регіон Кепітал», ТОВ «Денекс Груп» та ТОВ «Арендатех», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством за серпень 2014 року занижено податок на додану вартість у сумі 165454,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БМП «МРІЯ» з ТОВ «Регіон Кепітал» уклало договір поставки паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, моторні оливи та інше паливо) № 1188-14 від 18.08.2014, на виконання якого були виписані видаткова та податкова накладні, товарно-транспортна накладна, подорожні листи вантажного автомобіля.

Між ТОВ «БМП «МРІЯ» та ТОВ «Денекс Груп» було укладено договір виконання робіт із завантаження шлаку (шламів, промвідходів) на території ПАТ МК Азовсталь № 1714-Д від 01.07.2014, на виконання якого були виписані податкова накладна та акт надання послуг.

З ТОВ «Арендатех» позивачем було укладено договір найму транспортних засобів з екіпажем № 01-07/08 від 01.08.2013, на виконання якого були виписані податкові накладні, акти надання послуг, акти прийому-передачі транспортних засобів з екіпажем, рахунки на оплату.

На підтвердження оплати товару та послуг за вищевказаними договорами позивачем надано платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій, укладених ТОВ «БМП «МРІЯ» з контрагентами-постачальниками, оскільки позивачем як до перевірки, так і до суду було надано належні та достатні первинні документи бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару/послуг, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що наявні порушення заповнення ТТН № Р747 від 18.08.2014, виписаної на виконання договору поставки з ТОВ «Регіон Кепітал», а також не надання сертифікатів якості на дизельне паливо не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, передбачений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Пунктами 5.4.1 та 5.4.3 вказаної Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования». З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом регулюється пунктом 7.5 Інструкції.

Так, відповідно до пп. 7.5.1 та 7.5.2 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється.

Згідно з пп. 7.5.4 нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Підпунктом 7.5.6 визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Відповідно до пп. 7.5.7 Інструкції ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства (пп. 7.5.8 Інструкції).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України є специфічним видом економічної діяльності, тому відповідно порядок діяльності суб'єктів господарювання у вказаній сфері регулюється спеціальними нормативно-правовими актами, які, в свою чергу, містять певні вимоги до первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення відповідної господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) повинна відповідати формі, затвердженій Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, та містити всі обов'язкові реквізити, зокрема, й спеціальні, такі як найменування, марка і вид (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, об'єм, температура, маса і густина нафтопродукту в автоцистерні, номер резервуару, метод визначення маси нафтопродукту.

Судом встановлено, позивачем не спростовано, що виписана на виконання договору поставки дизельного палива з ТОВ «Регіон Кепітал» ТТН складена з порушенням вимог чинного законодавства, яка не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску, встановлений Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України № 271/121 від 04.06.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 року за № 762/14029.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Відповідно до п. 5.2 Інструкції підприємства, що не мають власних випробувальних лабораторій з випробування нафти та нафтопродуктів, укладають відповідні договори про виконання робіт з випробувань нафтопродуктів зі сторонніми акредитованими або атестованими, у встановленому порядку, лабораторіями. На підприємстві оформлюються документи: акти відбирання проб за формою N 2-НК; журнал реєстрації проб за формою N 3-НК; журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою N 4-НК; графік лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою N 10-НК; паспорт якості за формою N 11-НК.

Порядок контролювання якості під час приймання, зберігання і відпуску нафти та/або нафтопродуктів встановлений розділом 6 Інструкції, так, зокрема, відповідно до підпункту 6.1.2 з прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний: порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

Таким чином, наявність сертифікатів відповідності та паспортів якості є обов'язковою умовою прийняття придбаних нафтопродуктів за якістю, проте, вказані документи не були надані ТОВ «БМП «МРІЯ» ані під час перевірки, ані до суду.

Використання придбаного дизельного палива у власній господарській діяльності також не доведено позивачем жодними належними та допустимими доказами, оскільки відповідно до видаткової накладної дизельне паливо було отримане ТОВ «БМП «МРІЯ» 18.08.2014, при цьому частина наданих позивачем до суду актів списання товарів стосуються іншого проміжку часу та містять інформацію щодо списання таких паливно-мастильних матеріалів, як олива, тосол, мастило тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про безтоварність господарських операцій позивача щодо постачання дизельного палива, здійснених з ТОВ «Регіон Кепітал» за договором № 1188-14 від 18.08.2014.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «БМП «МРІЯ» з ТОВ «Денекс Груп» суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами договору № 1714-Д від 01.07.2014 замовник (ТОВ «БМП «МРІЯ») доручає, а виконавець (ТОВ «Денекс Груп») надає послуги зі здійснення робіт по навантаженню шлаків (шламів, промівідходів та інше) та території ПАТ МК Азовсталь.

За договором, укладеним з ТОВ «Денекс Груп», об'єм робіт та інші умови виконання робіт, визначаються замовником у завданнях, що надаються виконавцеві не пізніше ніж за 5 днів до початку звітного місяця, проте позивачем під час перевірки та до суду не було надано вказаних документів.

З ТОВ «Арендатех» позивачем було укладено договір найму № 01-07/08 від 01.08.2013, за умовами якого виконавець надає замовнику на територію ТОВ «МК «Азовсталь» бульдозер або його аналог для виконання робіт (послуг) по плануванню відвалу, переміщення ґрунту та нарізці доріг (під час перевірки вказаний договір надано не було).

На підтвердження факту реальності здійснення вказаних господарських операції позивачем також було надано договір на транспортне обслуговування ТОВ «МК «Азовсталь» № 4/13 ШП від 13.03.2013, проте суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання позивачем послуг ТОВ «МК «Азовсталь» за вказаним договором, що не дає змогу підтвердити факт використання отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Вказані обставини ставлять під сумнів реальність господарських операцій ТОВ «БМП «МРІЯ» з контрагентами-постачальниками що, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача законних підстав для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи представника позивача щодо не дослідження вищевказаних обставин під час перевірки податковим органом, адже, за висновком суду, встановлення таких обставин, а також дослідження додаткових первинних документів за вищевказаними договорами, мають значення для всебічного розгляду та правильного вирішення даної адміністративної справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0009331501 від 17 грудня 2014 року.

Судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року в адміністративній справі № 804/76/15 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «МРІЯ» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 14 липня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова