Постанова

від 21.08.2018 по справі 804/76/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №804/76/15

адміністративне провадження №К/9901/7293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство Мрія на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у складі колегії суддів Головко О. В., Суховарова А. В., Ясенової Т. І. у справі № 804/76/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство Мрія до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

05 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство Мрія (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2014 року № 0009331501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 248 181 грн., в тому числі за основним платежем - 165 454 грн., за штрафними санкціями - 82 727 грн.

05 березня 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя - Царікова О.В.) позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17 грудня 2014 року № 0009331501.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався на правомірності формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість та доведеності реальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Регіон Кепітал , Денекс Груп та Арендатех , встановленої на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

09 липня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок доведення податковим органом складу податкового правопорушення, покладеного в основу його прийняття, та встановлення нереальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Регіон Кепітал , Денекс Груп та Арендатех .

03 серпня 2015 року позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме положень пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (застосована у редакції, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, частини 3 статті 159, частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник вказує на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20 травня 2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року № 805/15496 (далі - Інструкція), оскільки в акті перевірки податковий орган навіть не посилається на вказану інструкцію. На думку позивача, сертифікати якості, на відсутність яких послався суд апеляційної інстанції як на доказ нереальності господарських операцій, не є первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Підсумовуючи зазначене, скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги податкового органу, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

05 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу позивача залишено без руху та встановлено строк до 20 серпня 2015 року для усунення недоліків касаційної скарги (суддя Борисенко І. В.).

21 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідком усунення позивачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/76/15.

05 травня 2016 року справа № 804/76/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

23 січня 2018 року справу № 804/76/15 передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності якого є проведення підготовчих робіт на будівельному майданчику.

У грудні 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 грудня 2014 року № 9451/04-63-22-03/35496275 (далі акт перевірки).

Висновками акта перевірки, серед іншого, встановлено порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого сформовано податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами, в результаті чого за серпень 2014 року Товариством завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість на загальну суму 165 454 грн.

17 грудня 2014 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0009331501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 165 454 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 82 727 грн. на підставі абзацу 3, 4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом на підставі твердження про нереальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю Нестіан Трейд , Регіон Кепітал , Денекс Груп , Арендатех .

Позиція відповідача щодо нереальності господарських операцій, як встановлено судом першої інстанції за наслідком дослідження змісту акта перевірки, доводиться податковим органом з посиланням на наявні порушення при заповненні товарно - транспортної накладної від 18 серпня 2014 № Р747, відсутністю сертифікатів якості на дизельне паливо (Товариство з обмеженою відповідальністю Регіон Кепітал ), відсутністю контрагента за податковою адресою (Товариство з обмеженою відповідальністю Денекс Груп ), ненаданням договору найму транспортного засобу (бульдозер) з екіпажем від 01 серпня 2013 № 01-07/08 (Товариство з обмеженою відповідальністю Арендатех ).

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2014 року позивач із Товариством з обмеженою відповідальністю Нестіан Трейд правочинів не вчиняв, а сума податкового кредиту у розмірі 165 454 грн. у серпні 2014 року сформована за наслідком господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю Регіон Кепітал , Денекс Груп та Арендатех .

Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Верховний Суд вказує, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у серпні 2014 року позивачем укладено договори

- на постачання дизельного палива (Товариство з обмеженою відповідальністю Регіон Кепітал , від 18 серпня 2914 року № 1188-14),

- виконання робіт із навантаження шлаків (Товариство з обмеженою відповідальністю Денекс Груп , від 01 липня 2014 № 1714-Д), за умовами якого контрагент зобов'язувався здійснити на території Публічного акціонерного товариства МК Азовсталь ;

- оренди бульдозера з екіпажем (Товариство з обмеженою відповідальністю Арендатех , від 01 серпня 2013 № 01-07/08).

Судом першої інстанції встановлено, що постачання дизельного палива підтверджується видатковою накладною від 18 серпня 2014 року № РН -0818/01 на відпуск дизельного палива у кількості 35 360 л. загальною вартістю на суму 512 720 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 85 453 грн. 33 коп.) та товарно-транспортною накладною від 18 серпня 2014 року № Р747. Транспортування дизельного палива здійснювалося за рахунок постачальника до пункту розвантаження позивача, а саме залізничної цистерни № 50234681, що розташована за адресою: Публічне акціонерне товариство МК Азовсталь , м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, яка використовується позивачем на підставі договору оренди від 01 січня 2014 року № 118/138.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову висновувався з того, що виписана на виконання договору поставки дизельного палива товарно-транспортна накладна складена з порушенням вимог чинного законодавства, яка не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Інструкцією (в графі по вантажно- розвантажувальним операціям відсутня інформація (навантаження, розвантаження, вага, час прибуття та вибуття), відсутній підпис відповідальної особи; відсутня інформація про відпуск за довіреністю вантажоодержувача.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови її підтвердження іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, що і встановлено судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, не враховано, що транспортування дизельного палива здійснювалося продавцем, отже покупець не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявна довіреність № 176 від 18 серпня 2014 року, з якої видно, що вона видана на ім'я директора Товариства - ОСОБА_1 для отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Кепітал дизельного палива на підставі рахунку від 18 серпня 2014 року.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність сертифікатів якості не є підставою для визнання операцій з постачання товару нереальними, оскільки такі сертифікати не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Оцінюючи господарські операції позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Денекс Груп та Арендатех суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів, викладених в акті перевірки.

Єдиним доводом податкового органу щодо нереальності операцій з Денекс Груп є те, що підприємство не знаходиться за податковою адресою. Натомість суд апеляційної інстанції встановив нереальність господарських операцій з цим контрагентом на підставі того, що позивачем не надано завдання замовника щодо виконання робіт по навантаженню шлаку.

Нереальність господарських операції з Товариством з обмеженою відповідальністю Арендатех (оренда бульдозера) встановлена судом апеляційної інстанції на підставі того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання позивачем послуг Товариству з обмеженою відповідальністю МК Азовсталь за вказаним договором, що не дає змогу підтвердити факт використання отриманих послуг у власній господарській діяльності. Проте, як встановлено судом першої інстанції, доводом нереальності операції з Товариством з обмеженою відповідальністю Арендатех в акті перевірки податковим органом зазначено ненадання до перевірки цього договору, а не спростування твердження про використання вказаних бульдозерів у власній господарській діяльності Товариства.

Дискреційні повноваження щодо витребовування доказів надано суду на підставі статей 11, 195 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду судами попередніх інстанцій). Їх реалізація пов'язана із забезпеченням повного і всебічного встановлення обставин справи. Дослідження додаткових доказів, не наданих до суду першої інстанції, здійснюється судом апеляційної інстанції в порядку, встановленому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачає наявність обґрунтованої причини ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованого відхилення їх судом.

Обставини, що входять до предмету доказування у конкретній справі не можуть бути ширшими, ніж ті, що встановлені у акті перевірки та покладені в основу винесення спірного податкового повідомлення рішення.

Суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив комплексне дослідження обставин справи та встановив протиправність податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2014 року № 0009331501 на підставі оцінки доводів податкового органу, викладених в акті перевірки та покладених в основу винесення спірного податкового повідомлення рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство Мрія задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі № 804/76/15 скасувати, залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер