Ухвала

від 09.07.2015 по справі 820/4347/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 р.Справа № 820/4347/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Г с

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 820/4347/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29.04.2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астан", звернувся до суду з позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області форми "Р" від 29.12.2014 року № 0004172202 щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 135801,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року по справі № 820/4347/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАН" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області форми "Р" від 29.12.2014 року № 0004172202 щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 135801,25 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року по справі № 820/4347/15 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 14.1. 191 п.14.1 ст.14, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ст.215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України ст. ст. 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства Украни.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційною інстанцією, що на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України та наказу №1114 від 27.11.2014 року в період з 28.11.2014 року по 04.12.2014 року фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (код ЄДРПОУ 37948856) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Юрполіс компані" (код ЄДРПОУ 33901201), ТОВ "Тревелко-Груп" (код ЄДРПОУ 37728527), ТОВ "Ламбарді" (код ЄДРПОУ 37285020).

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1853/20-23-22-01-06/31939825 від 10.12.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 108641,00 грн., у тому числі: за липень 2014 року у сумі 64918,00 грн., за серпень 2014 року у сумі 43723,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач звернувся до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області із запереченнями № 17/12/14-5 від 17.12.2014 року (вхідний № 20459/10 від 17.12.2014 року) на акт перевірки № 1853/20-23-22-01-06/31939825 від 10.12.2014 року .

За результатами розгляду заперечень, контролюючим органом прийнято рішення № 9182/10/20-23-01-25 від 18.12.2014 року, в якому останній вказав, що доводи, викладені в запереченні на акт, будуть враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004172202 від 29.12.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Астан" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 135801,25 грн., з яких 108641,00 грн. - за основним платежем та 27160,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0004172202 від 29.12.2014 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області зі скаргою № 13/01/15-1 від 13.01.2015 року, в якій просив останнього, з підстав викладених у скарзі, скасувати вказане рішення.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення № 31/10/20-40-10-04-17 від 12.03.2015 року, яким податкове повідомленням-рішенням №0004172202 від 29.12.2014 року залишено без змін, а скарга позивача № 13/01/15-1 від 13.01.2015 року - без задоволення.

В подальшому, не погоджуючись із рішенням Головного управління ДФС у Харківській області № 31/10/20-40-10-04-17 від 12.03.2015 року, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою (вх.№7851/6 від 30.03.2015 року) на податкове повідомленням-рішенням № 0004172202 від 29.12.2014 року, в якому просив останнього скасувати зазначене рішення.

За результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України прийнято рішення №7629/6/99-99-10-01-01-15 від 10.04.2015 року, яким податкове повідомленням-рішенням №0004172202 від 29.12.2014 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та його контрагентами не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару (послуг), внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), а також, висновки актів перевірок щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а тому, прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ "АСТАН" та ТОВ "Ламбарді" надано наступні документи: договір № 28/07-01 від 28.07.2014 року, відповідно до якого виконавець (ТОВ "Ламбарді") зобов'язується надати замовнику (ТОВ "АСТАН") за плату маркетингові послуги з проведення промоакцій та розповсюдження інформаційних листівок в обсязі, об'ємі та у строки, що визначені дійсним договором, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх. Конкретний перелік послуг, що надаються за цим договором, їх вартість, погоджуються сторонами у відповідних додаткових угодах до дійсного договору, що є його невід'ємною частиною; додаткова угода № 1, акт здачі-приймання виконаних робіт за договором № 28/07-01, звіт про виконані роботи, звіт про надані послуги, податкова накладна, договір поставки № 11/06-01 від 11.06.2014 року, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ "АСТАН" та ТОВ "ТРЕВЕЛКО-ГРУП" були надані наступні документи: договір №25/06-01 на надання послуг з проведення промоакцій, розповсюдження інформаційних листівок, відповідно до якого виконавець (ТОВ "ТРЕВЕЛКО-ГРУП") зобов'язується надати замовнику (ТОВ "АСТАН") за плату маркетингові послуги з проведення промоакцій та розповсюдження інформаційних листівок в обсязі, об'ємі та у строки, що визначені дійсним договором, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх. Конкретний перелік послуг, що надаються за цим договором, їх вартість, погоджуються сторонами у відповідних додаткових угодах до дійсного Договору, що є його невід'ємною частиною, додаткова угода № 1, акт здачі-приймання робіт, звіт про виконані роботи, звіт про надані послуги, податкова накладна.

Колегія суддів зазначає, що документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року, містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та про необґрунтованість висновків акту перевірки про заниження позивачем суми податку на додану вартість за липень, серпень 2014 року.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Колегія суддів також зазначає, що у розділі 3 акту перевірки № 1853/20-23-22-01-06/31939825 від 10.12.2014 року контролюючим органом зазначено, що позивачем надано до перевірки усі первинні документи та документи податкової і бухгалтерської звітності за господарськими операціями з ТОВ "Ломбарді", ТОВ "Тревелко Груп" та ТОВ "Юрполіс Компані". Саме на підставі наданих документів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку. В ході проведеної перевірки відповідачем досліджувалися первинні документи позивача, однак не було зазначено жодних недоліків таких документів та не вказано конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за період, що перевірявся.

Разом з тим, підставою для висновків про нереальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Ломбарді" та ТОВ "Тревелко Груп") викладених в акті перевірки № 1853/20-23-22-01-06/31939825 від 10.12.2014 року стали наступні документи: - довідки Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 58/10-06-22-04/37285020 від 24.10.2014 року "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Ломбарді" (код ЄДРОПУ 37285020) щодо документального підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень 2014 року"; - акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві № 2109/26-59-22-08/37728527 від 12.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Тревелко-груп" (код ЄДРПОУ 37728527), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року".

Інших обставин та підстав для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із зазначеними контрагентами, відповідачем в акті перевірки № 1853/20-23-22-01-06/31939825 від 10.12.2014 року не вказано.

Колегія суддів зазначає, що про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №1853/20-23-22-01-06/31939825 від 10.12.2014 року не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Так, відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року за № 236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 року № 236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та його контрагентами не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару (послуг), внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки актів перевірок щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року по справі № 820/4347/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 820/4347/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П'янова Я.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2015 р.