Постанова

від 08.02.2007 по справі 8/208-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/208-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 лютого 2007 р.                                                                                   № 8/208-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі)Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Дастор”

на  постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 30.11.06

у справі№ 8/208-06

господарського суду Вінницької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Терра”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Дастор”

проспонукання до виконання певних дій

за участю представників від:

позивача не з'явилися, були належно повідомлені

відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Терра” звернулось до господарського суду Вінницької області з вимогою про спонукання до виконання умов договору постачання № 47 від 20.05.05. Підставою заявленого позову є невиконання відповідачем п.3.5 договору постачання

№ 47 від 20.05.05 (щодо  надання звіту про реалізацію продукції).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.07.06 позов задоволено та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Дастор” надати Товариству з обмеженою відповідальністю “Терра” звітність реальної реалізації товару за весь термін дії договору постачання № 47, відповідно до умов договору. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.11.06 рішення господарського суду залишено без змін. Судові акти мотивовані тим, що відповідачем не виконано обов'язок, визначений п.3.5 договору щодо надання позивачу, як постачальнику, звітності реальної реалізації отриманого товару по договору № 47 від 20.05.05.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дастор” вважає постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.11.06, такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що Житомирським апеляційним господарським судом справу розглянуто у незаконному складі колегії суду, що є підставою для скасування. Господарським же судом Вінницької області необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про закритий розгляд справи, а суд апеляційної інстанції, не перевіривши матеріали справи, підтримав цю незаконну позицію суду першої інстанції. Так, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони (чи одна з сторін) обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. В той же час, пунктом 13.3 договору постачання № 47 від 20.05.05 визначено, що уклавши договір, сторони визначають, що умови цього договору (включаючи інформацію, зазначену в замовлених і додаткових угодах), є конфіденційними і не можуть розголошуватись сторонами без взаємної згоди.

Суд апеляційної інстанції в  постанові зазначив, що відповідно до п.3.5 договору у відповідача є зобов'язання надати звіти фактичної реалізації товару, при цьому не навів правового обґрунтування та мотивів і причинного зв'язку між оплатою товару та наданням звітів  фактичної реалізації товару. Враховуючи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.11.06 та рішення господарського суду Вінницької області від 25.07.06 в повному обсязі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача та перевірити правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами приписів законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлених обставин, 20.05.05 між ТОВ “Терра” та ТОВ “Дастор” укладено договір постачання № 47. За умовами цього договору, ТОВ “Терра” зобов'язується передати у власність ТОВ “Дастор” товар, а ТОВ “Дастор” зобов'язується його прийняти та оплатити відповідно до умов договору. Товар, що поставлявся за даним договором підлягав оплаті на умовах фактичної реалізації товару в межах 20-ти (двадцяти) банківських днів після надання звідності реальної реалізації товару, звітність постачальнику надається покупцем протягом 7 календарних днів (п.3.5 договору).

Розглядаючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що умова п.3.5 договору визначає саме порядок проведення покупцем оплати товару, як його обов'язку, визначеного п.1.1 договору. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та такими, що зроблені при вірному застосуванні норм матеріального права. Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актив цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як вбачається із змісту рішення та постанови, відповідачем не виконано зобов'язання щодо надання звітності реалізації товару.

В частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про закритий розгляд справи, судові рішення мотивовані тим, що відповідач не обґрунтував необхідності конфіденційного розгляду справи. Принцип гласності є конституційним принципом, який належить до основних засад судочинства, встановлених ст. 129 Конституції України. Відповідно до положень ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у господарському суді відкритий. Також дана стаття встановлює певні випадки щодо розгляду справи в закритому судовому засіданні, коли сторони чи одна зі сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду.

Поняття інформації з обмеженим доступом і порядок її обігу визначається ст. 30 Закону України “Про інформацію”. Так, конфіденційною є інформація, яка знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюється за їх  бажанням відповідно до передбачених ними умов. У ч.1 ст. 505 ЦК України вказується на такі ознаки комерційної таємниці: вона в цілому, чи в певній формі, чи сукупності складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з таким видом інформації, вона має комерційну цінність, вона була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її  секретності. Порядок обігу  такої інформації та її захисту сторони не визначили, а лише зробити в договорі про це застереження.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано відхилили клопотання про розгляд справи в закритому режимі, оскільки позивач не дотримується  вимог щодо захисту конфіденційності інформації.

Свою незгоду з висновком суду першої та апеляційної інстанції скаржник  також мотивує тим, що суди не винесли ухвали про результат розгляду клопотання про слухання справи в  закритому засіданні. Колегія суддів відмічає, що згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, ухвала, винесена по результатам розгляду даного клопотання, оскарженню не підлягає, а отже вирішення даного клопотання в судовому рішенні, не є порушенням права на судовий захист.

Доводи скаржника про те, що справа розглянута в незаконному складі колегії суддів не можуть бути прийняті до уваги, так як згідно розпорядження голови Житомирського апеляційного господарського суду від 29.11.06 за № 1065 (а.с. 120), виданого відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, визначено колегією суддів, у складі якої було винесено постанову. Під час розгляду справи, основні засади правосуддя –рівність учасників процесу перед законом і судом, змагальність, гласність та колегіальність порушені не були.

Таким чином, суди першої та апеляційного інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем порушено умови договору щодо надання позивачу, як постачальнику, звітності щодо реальної реалізації отриманого товару по договору. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судами дана правильна оцінка обставинам справи, а тому судові рішення відповідають чинному законодавству і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дастор” залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського  суду від 30.11.06 по справі № 8/208-06 –без змін.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко