Ухвала

від 01.07.2015 по справі 2а-10651/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/11079/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

у справі № 2а-10651/12/2070

за позовом державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУ МВС України в Харківській області" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 № 0000192223.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що фактичне виконання операцій з поставки заявленими контрагентами Підприємству будівельних матеріалів і підрядних робіт та подальше використання позивачем придбаної продукції у господарській діяльності підтверджується документально, що обумовлює право платника на врахування витрат за цими операціями при визначенні оподатковуваного доходу.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Інспекція вважає, що нею доведено факт отримання Підприємством необґрунтованої податкової вигоди у зв'язку із завищенням витрат за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» (далі - ТОВ «Декос Альянс»), з товариством з обмеженою відповідальністю «Металург-2010» (далі - ТОВ «Металург-2010») та з товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт Юніон» (далі - ТОВ «Моноліт Юніон»).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, Інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Моноліт Юніон», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 12.03.2012 № 183/23-104/08564647 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 № 0000192223, згідно з яким Підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 227 884 грн. з посиланням на фіктивний характер операцій з названими контрагентами.

За правилами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів та робіт, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів ґрунтується на презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей у представлених платником первинних облікових документах.

У той же час податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, якщо одержана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, є результатом узгодженості дій платника з його контрагентом, спрямованих на ухилення від оподаткування та збагачення за рахунок бюджетних коштів. А відтак при аналізі податкових наслідків ретельному дослідженню підлягає як порядок належного документування господарської операцій, так і дійсний рух активів між учасниками господарської операції, прояв платником належного ступеня обачливості при виборі контрагента.

При цьому висновок податкового органу про недостовірність документів, підписаних іншими особами ніж ті, що значаться керівниками підприємств, за умови, коли платник пересвідчився у правоздатності постачальників та їх належній державній реєстрації, а також підтвердив реальність виконаних господарських операцій, не може розглядатися як самостійна підстава для невизнання права платника на врахування витрат у податковому обліку.

Досліджуючи порядок виконання операцій з придбання Підприємством товару у рамках господарських взаємовідносин з ТОВ «Декос Альянс» та з ТОВ «Металург-2010», суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі договорів поставок від 05.12.2011 № 6, від 02.12.2011 № 4 та від 02.12.2011 № 5 позивач придбав у названих контрагентів будівельні матеріали. Виконання цих операцій оформлено складенням податкових накладних, видаткових накладних; оплата товару позивачем в безготівковому порядку засвідчена платіжними дорученнями. Транспортування придбаного товару здійснювалося залученими автопідприємствами з оформленням товарно-транспортних накладних.

Судами також встановлено, що придбаний товар було використано Підприємством у власній будівельній діяльності.

Аналізуючи динаміку взаємовідносин Підприємства з ТОВ «Моноліт Юніон», суди встановили, що за договорами підряду від 21.11.2011 № 2 та від 25.11.2011 № 3 розглядуваний постачальник виконав роботи з капітального ремонту приймальника-розподільника для дітей ГУМВСУ в Харківській області та ІТТ Лозівського МВ ГУ МВС України. На підтвердження реальності здійснення цих операцій позивачем подано акти виконаних робіт, кошториси, довідки про вартість підрядних робіт, платіжні доручення про їх оплату в безготівковому порядку.

У той же час висновок Інспекції про незаконне формування позивачем витрат за операціями з названими контрагентами мотивований тим, що останні не перебувають за місцезнаходженням, не володіють основними фондами (приміщеннями, транспортними засобами), трудовими ресурсами, об'єктивно необхідними для провадження фактичної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок; керівники цих товариств заперечують свою причетність до діяльності названих суб'єктів господарювання та до підписання від їх імені первинних документів.

Втім у даному випадку вказані обставини не можуть бути розцінені як такі, що виключають право платника на податкову вигоду.

Так у разі, якщо податковим органом не спростовано реальності поставки товарів, робіт, послуг платникові, останньому не може бути відмовлено у визнанні його права на відображення у податковому обліку витрат за такими операціями з формальних підстав у зв'язку з підписанням документів невстановленою особою, якщо податковим органом не доведено, що платник був обізнаним про цей факт або проявив грубу необережність при укладенні та виконанні договорів.

Межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього.

З установлених судами обставин вбачається, що на час виконання спірних операцій названі постачальники були зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) і перебували на податковому обліку.

Подані платником документи на підтвердження сформованих даних податкового обліку, містять обов'язкові реквізити та дозволяють встановити зміст господарської операції і її учасників. Відомості про осіб, якими підписано спірні документи від імені контрагентів, відповідають даним про їх керівників в реєстраційних документах, вказані у первинних облікових документах адреси постачальників співпадають з інформацією з ЄДР. Законом не закріплений обов'язок платника перевіряти свого контрагента за місцем реєстрації.

Посилання Інспекції на пояснення осіб, що значилися керівниками ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Металург-2010» та від імені яких проставлені підписи на поданих платником документах, цілком об'єктивно відхилені судами, позаяк за правилами статей 76, 86 КАС такі пояснення підлягають оцінці поряд з іншими доказами, та не можуть вважатися безумовним доказом податкового правопорушення.

Заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Крім того, слід враховувати, що за звичаями ділового обороту укладення договорів не вимагає обов'язкової присутності директорів обох контрагентів, достатнім є обмін екземплярами документів поштою або через представника (кур'єра).

Доводи Інспекції про відсутність у спірних постачальників задекларованих основних засобів, матеріально-технічної бази також не впливають на податкові наслідки господарської операції для покупця (замовника), адже стосуються оцінки діяльності контрагентів, за поведінку яких Підприємство не може нести відповідальність. Крім того, відомості про наявне у контрагента на праві власності або користування майно не перебувають у вільному доступі, у зв'язку з чим у позивача не було реальної можливості перевірити такі дані відносно спірних контрагентів.

Суди також зазначили, що фактично в основу оспорюваного донарахування Інспекцією покладено лише висновки, що містяться в актах перевірок, складених відносно контрагентів позивача, які за даних обставин самі по собі не можуть слугувати належним доказом нереальності спірних правовідносин між позивачем та названими контрагентами та спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

За таких обставин суди попередніх інстанцій з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією відсутності реальності спірних господарських операцій в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду і податкову економію, та правомірно задовольнили даний позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі № 2а-10651/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько