Постанова

від 17.12.2008 по справі 2-а-5279/08

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5279/08

Справа № 2-а-5279/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17

грудня 2008 року                                                                                         м.  Чернігів

Чернігівський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого

судді                                                                                Ткаченко

О.Є.,

розглянувши

в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління

Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про зобов'язання

нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007

роки,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до

суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в

Деснянському районі міста Чернігова (далі - УПФУ в Деснянському районі міста

Чернігова) про зобов'язання УПФУ в Деснянському районі міста Чернігова

нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за

2006-2007 роки.

Свої

вимоги мотивує тим,  що вона є дитиною

війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй

щомісячно повинна підвищуватися пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком.  Всупереч того,  що державні соціальні гарантії дітям

війни,  встановлені частиною 2 статті 3

Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  не можуть бути обмежені чи скасовані іншими

нормативно-правовими актами,  розмір

пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії

за віком.

Позивач

через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник

відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення на позов,  в яких позов не визнає,  просить в його задоволенні відмовити,  а також просить розглянути справу без участі

представника відповідача. Свої заперечення обґрунтовує тим,  що відповідач діяв в межах повноважень,  наданих йому законами України та підзаконними

нормативно-правовими актами. Відповідач зазначив,  що Законом України «Про соціальний захист

дітей війни» передбачено,  що

фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету

України,  який затверджує Верховна Рада України,  а не з бюджету Пенсійного фонду України,  який затверджує Кабінет Міністрів України.

Крім того,  частиною 3 статті 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

передбачено,  що мінімальний розмір

пенсії за віком,  встановлений абзацом

першим частини 1 цієї статті, 

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно з цим Законом.  З цього Відповідач робить

висновок,  що зазначений мінімальний розмір пенсії за

віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується. Також просить

застосувати термін позовної давності відповідно до статей 99,  100 Кодексу адміністративного судочинства

України.

За таких

обставин суд вважає за можливе розглянути спір по суті у письмовому провадженні

на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши

подані сторонами документи і матеріали, 

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,  на яких ґрунтується позов,  об'єктивно оцінивши докази,  які мають юридичне значення для розгляду

справи І вирішення спору по суті,  суд

вважає,  що позовні вимоги підлягають

задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно

статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є

особа,  яка є громадянином України та

якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше

18 років.

Позивач,  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 і є дитиною війни в розумінні Закону України

«Про соціальний захист дітей війни»,  що

підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.10.2001

року.

УПФУ в

Деснянському районі міста Чернігова не заперечує того факту,  що позивач є дитиною війни в розумінні Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно

до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  редакція якої діяла до 1 січня 2008

року,  дітям війни пенсії або щомісячне

довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,  що виплачуються замість пенсії,  підвищуються на 30 відсотків мінімальної

пенсії за віком.

Статтею

46 Конституції України встановлено,  що

громадяни мають право на соціальний захист, 

що включає право на забезпечення їх у разі повної,  часткової або тимчасової втрати

працездатності,  втрати

годувальника,  безробіття з незалежних

від них обставин,  а також у старості та

в інших випадках,  передбачених законом.

Таким

чином,  щомісячна доплата до пенсії для

дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист

громадян,  які відповідно до спеціального

закону,  є дітьми війни.

За

чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за

правилами,  передбаченими частиною 1

статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»,  іншого

нормативно-правового акта,  який би

визначав цей розмір або встановлював інший розмір,  немає.

Суд не

бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  з якої вбачається,  що мінімальний розмір пенсії за віком,  встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті,  застосовується виключно для визначення

розмірів пенсії,  призначених згідно з

цим Законом,  оскільки наявність такої

норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою

для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на

отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 відсотків мінімальної

пенсії,  за. віком,  як це

передбачається

статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно

до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове

забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного

бюджету України,  а не за рахунок бюджету

Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на

виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової

невизначеності стосовно джерела коштів, 

з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак,  в той же час, 

на думку суду,  це не може бути

підставою для порушення прав громадян на соціальний захист,  в тому числі й на отримання надбавки до пенсії,  яка прямо передбачена законом.

Реалізація

особою права,  що пов'язане з отриманням

бюджетних коштів,  яке базується на

спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актів національного законодавства,  не може бути поставлена у залежність від

бюджетних асигнувань,  тобто посилання

органами державної* влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх

зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, 

наприклад,  у справі «Кечко проти

України» Європейський Суд з прав людини констатував,  що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних

асигнувань,  оскільки органи державної

влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання

своїх зобов'язань.

Відповідно

до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і

не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно

до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

завданням адміністративного судочинства є захист прав,  свобод та інтересів фізичних осіб,  прав та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, 

в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положення

статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на

2006 рік згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від

20.12.2005 p.,  однак у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону

України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. відповідно до

Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на

2006 рік» від 19.01.2006 р. дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» було відновлено.

Згідно

пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з

метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом,  зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього

Закону.

Рішенням

Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року,  було визнано такими,  що не відповідають Конституції України (є

неконституційними),    такі   положення  

Закону   України   «Про  

Державний

бюджет України на 2007

рік»,  яким зупинено на 2007 рік дію

статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  з урахуванням статті 111 цього Закону.

Згідно

частини 2 статті 152 Конституції України Закони,  інші правові акти або їх окремі

положення,  що визнані

неконституційними,  втрачають чинність з

дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд

вважає,  що невиплачена позивачу

щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни підлягає стягненню,  враховуючи те,  що право на отримання щомісячної доплати до

пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  передбаченої Законом України «Про соціальний

захист дітей війни»,  не залежить від

розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету,  а має безумовний характер,  тому підлягають задоволенню вимоги позивача

щодо виплати недоплаченої пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31

грудня 2007 року.

Офіційне

опублікування рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним

поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень статей 29, 

36,  частини другої статті 56,  частини другої статті 62,  частини першої статті 66,  пунктів 7, 

9,  12,  13, 

14,  23,  29, 

30,  39,  41, 

43,  44,  45,  46

статті 71,  статей 98,  101, 

103,  111 Закону України «Про

Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян)»

від 09.07.2007 р. за 6-рп/2007 було здійснене в журналі «Офіційний вісник

України»,  2007,  N 52 (27.07.2007).

Відповідач

наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду згідно

статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України,  а тому позивачу слід відмовити в задоволенні

стягнення суми за періоди з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року,  з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року

включно,  так як суд не вбачає поважних

причин пропущення строку звернення до суду.

Відповідно

до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна

сторона повинна довести ті обставини,  на

яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, 

крім випадків,  встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись  ст. 

ст.  7 - 14,  ч.3 

ст.  122,  158 - 163, 

167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні

вимоги ОСОБА_1 до

управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова

задовольнити частково.

Зобов'язати

управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова

провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з

підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком,  встановленої Законом України «Про

соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і

здійснити відповідні виплати на користь позивача за вказаний період.

В

задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути

з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн.

40 коп. судових витрат.

постанова

набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне

оскарження,  встановленого цим

Кодексом,  якщо таку заяву не було

подано.

постанова

може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом

десяти днів з дня її складання в повному обсязі,  особою, 

яка оскаржує постанову,  за

правилами,  встановленими статтями

185-187 КАС України,  шляхом подання

через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга

на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.