Постанова

від 17.12.2008 по справі 2-а-5368/08

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5368/08

Справа № 2-а-5368/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

«17»

грудня 2008 року                                                                                         м.  Чернігів

Чернігівський

окружний адміністративний суд у складі: Головуючої судді - Гром Л.М.

розглянувши

у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління

Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про

зобов'язання нарахувати,  як дитині війни

недоплачене підвищення до пенсії,  яке

передбачене  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни»,  -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2008

року ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  звернувшись до суду з адміністративним

позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі

Чернігівської області вказує,  що

відповідно до  ст.   ст. 

1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 - IV від

18.10.2004 року він відноситься до осіб, 

які є дітьми війни,  що

підтверджується посвідченням № 120758 і просить суд відновити пропущений для

звернення до суду за захистом порушених прав, 

свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі

Чернігівської області нарахувати недоплачене підвищення пенсії за 2006 -2007

роки в сумі 2733, 33 грн. Свої вимоги мотивує тим,  що він є дитиною війни та відповідно до

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія щомісячно повинна

підвищуватися на 30% від мінімальної пенсії за віком.  Але, 

всупереч того,  що державні

соціальні гарантії дітям війни, 

встановлені цим Законом,  не

можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами,  розмір пенсії в 2006,  2007 роках щомісячно протиправно не

підвищувався на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Представник

відповідача,  надав через канцелярію суду

письмові заперечення на позов та зазначив,  що дійсно ОСОБА_1 має право згідно  ст.  6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на пенсію,  або щомісячне грошове утримання чи державну

соціальну допомогу в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком,  але пояснив, 

відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»

було припинено на 2007 рік дію  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни». Разом з тим,  Рішенням

Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими,  що не відповідають Конституції України,  положення пункту 12  ст.  71

та  ст. 

111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Отже,  для здійснення виплат повинні бути

внесені зміни до Державного бюджету України на 2007 рік або прийняти інший

закон,  яким би це питання було

врегульовано,  але жодного

2

нормативного акту на виконання

вимог Конституційного Суду не прийнято. Оскільки витрати для виплати надбавки

до пенсії дітям війни за 2007 рік законодавством не передбачені,  управління ПФУ не може витрачати кошти на

цілі,  не передбачені

законодавством,  також жодний нормативний

акт чинний на території України мінімального розміру пенсії,  з якого може рахуватись розмір пенсії,  прямо не передбачає. Зміст  ст.  6

Закону № 2195 не встановлює,  яким саме органом

та в якому саме процедурному порядку здійснюється призначення та виплата

підвищень «Дітям війни». Крім того відповідно до п.2  ст. 99 КАСУ позивач пропустив строк звернення

до адміністративного суду щодо вимог про виплату надбавки до пенсії «дітям

війни». Пропущення вказаного строку,  як

слідує зі змісту позовної заяви,  настало

внаслідок того,  що позивач не знав про

порушення його прав,  таке твердження не

є поважною причиною та не може слугувати підставою для поновлення строку

звернення до адміністративного суду, 

оскільки рішення Конституційного суду України офіційно оголошуються

головуючим на пленарному засіданні і це оголошення є офіційним оприлюдненням

рішення.

Розглянувши

подані сторонами документи і матеріали, 

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,  на яких ґрунтується позов,  об'єктивно оцінивши докази,  які мають юридичне значення для розгляду

справи і вирішення спору по суті,  суд

вважає,  що позов підлягає частковому

задоволенню з наступних підстав.

Основним

завданням Пенсійного Фонду є участь у формуванні та реалізації державної

політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування. Пенсійний

фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює

свої повноваження на підставі п. 15 Положення, 

через створення в установленому порядку його територіальних управлінь.

На

підставі  ст.  3, 4 та Прикінцевих положень Закон України

«Про соціальний захист дітей війни» зазначено, 

що законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з

цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні

гарантії дітям війни,  встановлені цим

законом,  не можуть бути обмежені або

скасовані іншими нормативно - правовими актами.

Кабінет

Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні

положення щодо соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх

виконанням.

Положення

про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах

діяльності Кабінету Міністрів України, 

які схвалюються Верховною Радою України. Також цим Законом на Кабінет

Міністрів України покладено зобов'язання у двохмісячний строк з дня

опублікування Закону подати до Верховної Ради України пропозиції щодо

приведення законодавчих актів у відповідність із Законом,  привести свої нормативно-правові акти у

відповідність із цим Законом, 

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами

виконавчої влади своїх нормативно - правових актів у відповідність із цим

Законом України,  вжити

3

заходів щодо

приведення пенсій пенсіонерів,  які

вийшли на пенсію до 1992 р.,  у відповідність із встановленим

законом прожитковим мінімумом.

Згідно

п. 12  ст.  71 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм

законів у відповідність із цим Законом, 

зупинено на 2007 рік дію  ст. 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням  ст. 

111 цього Закону.

Під час

перегляду окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007

рік»,  Рішенням Конституційного Суду

України від 9 липня 2007 року,  було

визнано такими,  що не відповідають

Конституції України (є неконституційними), 

такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007

рік»,  як п. 12  ст. 

71,  яким зупинено на 2007 рік дію

статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  з урахуванням статті 111 цього Закону.

В

письмових запереченнях відповідач зазначив, 

що відсутній порядок регулювання та визначення сум з яких підлягає

обчислювання вказаних розмірів. Крім того, 

зазначив,  що вимоги не можуть

бути задоволенні,  так як не внесені

зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» після

рішення конституційного суду і відсутні бюджетні кошти,  які можуть бути використані по виплаті встановлених

підвищень пенсії.

Між

тим,  як вбачається з діючого

законодавства,  не надходжень коштів з

бюджету не скасовує автоматично зобов'язання по виконання перерахувань пенсій,  також перерахування пенсії за вимогами  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни» не зобов'язує використовувати на виплати цих сум підвищення з

коштів Пенсійного фонду. Фактично питання фінансового забезпечення,  стосуються виплат визначених підвищень,  а не обов'язку перерахування пенсій.

Метою і

особливістю Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» є

забезпечення належних умов для реалізації положень законів України,  які передбачають фінансові зобов'язання

держави перед громадянами на їх соціальний захист,  у тому числі й надання пільг,  компенсацій і гарантій. Оскільки предмет

Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» чітко визначений у

Конституції України,  Кодексі,  то цей закон не може скасовувати чи змінювати

обсяг прав,  обов'язків пільг,  компенсацій і гарантій,  передбачених іншими законами України.

Утверджуючи

і забезпечуючи права і свободи громадян, 

держава окремими законами України встановила певні соціальні

пільги,  компенсації і гарантії,  що є складовою конституційного права на

соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права та згідно

положень Конституції України вони є загальнообов'язковими,  однаковою мірою мають додержуватися органами

державної влади,  місцевого

самоврядування,  їх посадовими особами.

Доводи

відповідача,  що відсутній чіткій розмір

з якого мінімального розміру пенсії підлягає визначатися перерахунок у вигляді

підвищення пенсії за вимогами  ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни»,

4

оскільки

існує мінімальний розмір пенсії за віком, 

мінімальний розмір пенсій, 

передбачений для обчислення трудових пенсій,  також існують законодавчі акти про межу

малозабезпеченості,  про прожитковий

мінімум.  Та за  ст.  6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зазначено,  про який мінімум пенсії іде мова,  то ці обставини чітко не визначені,  суд вважає не переконливими,  оскільки під час розгляду справи в судовому

засіданні не було надано для дослідження жодного доказу,  що ці питання знаходяться в процесі вирішення

відповідними органами.

Крім

того абз. 2  ст.  62 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік» № 489 від 19.12.2006 року, 

право визначення розмірів соціальних гарантій на 2007 рік,  що визначаються залежно від прожиткового мінімуму,  надано Кабінету Міністрів України. Стаття 11

Закону України № 1788 від 05.11.1991р. передбачає,  що саме до відання Кабінету Міністрів України

належать питання пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій,  передбачених цим Законом.  Таким чином, 

враховуючи норму  ст.  117 Конституції України,  якою встановлено,  що Кабінет Міністрів України в межах своєї

компетенції видає постанови і розпорядження, 

які є обов'язковими для виконання, 

п. 1 постанови КМУ № 544 від 15.04.2003 року,  згідно якого мінімальний розмір пенсій,  передбачений для обчислення пенсії за

віком,  збільшено до 50 грн.,  а максимальний розмір пенсії за віком

відповідно збільшено до 150 грн. в повному обсязі відповідає абз. 2  ст.  62

Закону України № 489 від 19.12.2006 року. Враховуючи,  що абз. 2 

ст.  62 Закону України № 489 від

19.12.2006 року,  рішенням

Конституційного Суду України № 6-рп\2007 від 09.07.2007р. не скасовано,  то відповідно він мав застосовуватись для

визначення норми права,  яка протягом

всього 2007 року,  визначала розмір тих

соціальних гарантій,  розмір яких прямо

не визначено законом,  що їх

передбачає,  в тому числі і для

розрахунку підвищення для пенсій передбаченого 

ст.  6 Закону України № 2195 від

18.11.2004 року,  із мінімального розміру

пенсії згідно Закону України № 1788 від 05.11.1991 року.

Відповідно

до п. п.3 п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007

року,  положення статей,  які визнані неконституційними,  втрачають чинність і таким чином скасувалось

незаконне припинення гарантій та соціального забезпечення громадян з дня

ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення - тобто з 09 липня 2007

року було скасовано зупинення дії 

ст.  6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» (щодо підвищення дітям війни пенсії на 30

відсотків мінімальної пенсії за віком) та виплату підвищення до пенсії (відповідно

до  ст. 

111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік») дітям

війни,  які є інвалідами,  у розмірі 50 відсотків від розміру

надбавки,  встановленої для учасників

війни.

Безпідставним

є посилання відповідача на відсутність затвердженої величини мінімальної пенсії

за віком,  оскільки захист порушеного

права позивача не може залежати від невиконання державними органами покладених

на них обов'язків.

5

Статтею

99 ч.2 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду,  якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня,  коли особа дізналась або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, 

свобод чи інтересів. Для захисту прав, 

свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть

встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду,  які, 

якщо не встановлено інше, 

обчислюються з дня,  коли особа

дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,  свобод чи інтересів.

Позивач не

підтвердив поважність причин пропущення строку.

Відповідно

до  ст. 100 КАС України пропущення строку

звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні

адміністративного суду,  якщо на цьому

наполягає одна із сторін.

Тому

позивачу слід відмовити в частині стягнення щомісячної державної соціальної

допомоги з 2006 - по 10.11.2007 роки.

В

частині позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену

пенсію як дитині війни в сумі 2733 грн. 33 коп. позивачу слід відмовити,  оскільки наведена сума нічим не підтверджена.

Суд вважає

за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському

районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на 30 %

мінімальної пенсії за віком, 

встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 10.11.2007

року по 31.12.2007 року,  підлягають

задоволенню.

Керуючись

статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

 Позов задовольнити частково.

Зобов'язати

Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області

перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 10.11.2007 року по 31.12.2007 року,  як дитині війни,  згідно 

ст.  6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» з підвищенням на 30% від мінімальної пенсії.

В

задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова

може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом

десяти днів з дня її складання в повному обсязі,  особою, 

яка оскаржує постанову,  за

правилами,  встановленими  ст.  

ст.  185-187 КАС України,  шляхом подання через суд першої інстанції

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження,  якщо скарга

подається у строк,  встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження