Рішення

від 14.07.2015 по справі 906/860/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" липня 2015 р. Справа № 906/860/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Медвецький О.П. - дов. №11 від 17.06.2015

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком'юнеті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевський Метизний завод"

про стягнення 8456,80грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8456,80грн, з яких: 4481,99грн основного боргу, 1125,86грн пені, 822,29грн штрафу, 94,11грн 3%річних, 1932,55грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати коштів згідно умов договору №00-094/ЖО-13 від 30.08.2013 на поставку товарів.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст.1, 2,12 ГПК України, ст.ст.11, 202, 525 526, 549, 599, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 231, 232 ГК України.

26.06.2015 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 26.06.2015 (а.с. 39), у зв'язку з тим, що відповідачем станом на 26.06.2015 сума основного боргу повністю погашена. Разом з тим, просить суд стягнути з відповідача 1125,86грн пені, 822,29грн штрафу, 94,09грн З% річних та 1932,55грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18).

Таким чином, суд ухвалою від 26.06.2015 прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Отже, спір у даній справі вирішується в межах прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог, тобто про стягнення з відповідача на користь позивача 1125,86грн пені, 822,29грн штрафу, 94,09грн З% річних та 1932,55грн інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 26.06.2015. Зокрема, пояснив, що відповідач сплатив суму основного боргу, тому просить суд стягнути з останнього 1125,86грн пені, 822,29грн штрафу, 94,09грн 3% річних та 1932,55грн інфляційних нарахувань.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи на поштовому повідомленні про вручення ухвали суду (а.с. 35). Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки, про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, то на підставі ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд у судовому засіданні дослідив матеріали справи, а саме: договір на поставку товарів №00-094/ЖО-13 від 30.08.2013; видаткову накладну №КР-ЮТК00313 від 20.11.2014; довіреність №214 від 18.11.2014; платіжні доручення; заяву про зменшення розміру позовних вимог; рахунок на оплату №ЖТ-ЮТК06142 від 13.11.2014; довідку про стан заборгованості; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача; Спеціальний витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком'юнеті" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олевський Метизний завод" (покупець) укладено договір №00-094/ЖО-13 на поставку товарів (а.с.9-12), згідно умов якого постачальник зобов`язався протягом дії договору поставляти покупцю товар (в тому числі, але не виключно - оливи (мастила), технічні рідини для автомобілів, спецтехніки, обладнання, акумулятори, автошини, супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремим партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, який поставляється за цим договором, визначається кількістю і асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору протягом його дії (п.1.2 договору).

Загальна сума договору складає суму вартості, поставленого протягом терміну дії цього договору, що визначається підсумком вартості товару, вказаної у видаткових накладних на товар, фактично поставлений протягом терміну дії договору (п.1.3 договору).

Так, на виконання умов договору №00-094/ЖО-13 на поставку товарів позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 10963,99грн, що підтверджується видатковою накладною №КР-ЮТК00313 від 20.11.2014 (а.с. 13).

Таким чином, позивачем свої зобов'язання за договором №00-094/ЖО-13 на поставку товарів від 30.08.2013 виконано належним чином та в повному обсязі на суму 10963,99грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору №00-094/ЖО-13 від 30.08.2013, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до розділу 4 договору №00-094/ЖО-13 на поставку товарів від 30.08.2013 покупець зобов`язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару в залежності від умов її оплати наступним чином: при проведенні поставки за умовою 100% передплати згідно рахунка постачальника товар передається (відпускається) після обов`язкового надходження (отримання) суми перерахованої передплати на банківський рахунок постачальника до моменту відпуску товару по видатковій накладній (п. 4.1.1 договору); при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару, вказану у накладній, не пізніше 14 календарних днів від дня одержання товару по видатковій накладній, якщо інший термін оплати не вказано в самій накладній (п.4.1.2 договору).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе договором №00-094/ЖО-13 від 30.08.2013 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар виконав лише частково на суму 6482,00грн, про що свідчать платіжні доручення №262 від 18.11.2014 (на суму 5482,00грн), №12 від 23.01.2015 (на суму 500,00грн), №95 від 16.04.2015 (на суму 500,00грн) (а.с. 16-18).

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду в Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевський метизний завод" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком`юнеті" існувала заборгованість у сумі 4481,99грн (10963,99грн - 6482,00грн).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач сплатив основну заборгованість у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №167 від 09.06.2015 (на суму 200,00грн), №173 від 22.06.2015 (на суму 4030,00грн), №175 від 24.06.2015 (на суму 251,99грн) (а.с. 24-26). У зв`язку з цим позивачем 26.06.2015 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку ухвалою суду від 26.06.2015 прийнято до розгляду та про що суд вказував вище.

Як зазначалось вище, позивач згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 23) просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1125,86грн пені, 822,29грн штрафу, 94,09грн З% річних та 1932,55грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Пунктом 9.2 договору №00-094/ЖО-13 на поставку товарів від 30.08.2013 передбачено, що при простроченні оплати товару (п.4.1.2 договору) покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за весь період прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. У випадку, якщо прострочення в оплаті склало більше 10-ти календарних днів, додатково до пені постачальник вправі стягнути з покупця штраф у розмірі 15% від простроченої в оплаті суми.

Перевіривши розрахунки позивача сум пені та штрафу, суд вважає їх правильними і такими, що здійснені згідно вимог чинного законодавства, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 1125,86грн пені та 822,29грн штрафу.

Окрім того, відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Разом з тим, здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про його невірність, виходячи з наступного.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з відповідними змінами і доповненнями) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь (абз.2 п.3.2. зазначеної Постанови).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз.3 п.3.2. Постанови).

Тобто, враховуючи викладене, а також здійснені відповідачем проплати 23.01.2015 і 16.04.2015, інфляційні втрати необхідно нараховувати за періоди: січень-березень 2015 року (на суму боргу - 4981,99грн), квітень-травень 2015 року (на суму боргу - 4481,99грн).

Таким чином, суд здійснює перерахунок суми інфляційних нарахувань, а саме:

- за період січень-березень 2015 року:

4981,99грн (сума боргу) х 120,29% (індекс інфляції за січень-березень 2015 року) - 4981,99грн (сума боргу) = 1010,85грн;

- за квітень-травень 2015 року:

4481,99грн (сума боргу) х 116,51% (індекс інфляції за квітень-травень 2015 року) - 4481,99грн (сума боргу) = 739,98грн.

Отже, сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню, становить 1750,83грн (1010,85грн + 739,98грн). У частині стягнення 181,72грн інфляційних нарахувань (1932,55грн - 1750,83грн) суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Окрім того, при нарахуванні 3% річних позивач неправильно порахував кількість днів у періоді з 23.01.2015 по 15.04.2015, зазначивши 127 днів, замість 83 дні.

Тому, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми 3% річних за вказаний період:

4981,99грн (сума боргу) Х 3% х 83 (кількість днів прострочення) : 365 днів = 33,99грн.

Таким чином, сума 3% річних, яка підлягає стягненню, становить 76,22грн (22,02грн + 33,99грн + 20,21грн). У частині стягнення 17,87грн 3% річних (94,09грн - 76,22грн) суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, суму основного боргу сплатив лише під час розгляду справи в суді, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, у частині стягнення 1125,86грн пені, 822,29грн штрафу, 1750,83грн інфляційних нарахувань і 76,22грн 3% річних обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягає задоволенню. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 181,72грн інфляційних нарахувань та 17,87грн 3% річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олевський Метизний завод" (11002, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Московська, 26А; код ЄДРПОУ 37274037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком'юнеті" (10031, м. Житомир, вул. Гранітна, 14; код ЄДРПОУ 36489735):

- 1125,86грн - пені;

- 822,29грн - штрафу;

- 1750,83грн - інфляційних нарахувань;

- 76,22грн - 3% річних;

- 1827,00 - судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 181,72грн інфляційних нарахувань і 17,87грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.07.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 1 - у справу, позивачу - видати наручно, 3 - відповідачу (рек. з пов.)