Рішення

від 14.07.2015 по справі 909/531/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 р. Справа № 909/531/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон", вул. Січових Стрільців,1, с.Вістова, Калуський район,

адреса для листування: вул. Мартинця, 26, м. Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77300

до відповідача: товариства з обмеженою відповіальністю "Мізунь" вул. Ровенька, 1,с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область,77543

про стягнення 45099,91 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко Р.Б. - представник, (довіреність №б/н від 08.06.15)

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення 45099,91 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно договору №16 від 10.04.14 щодо розрахунку за поставлений позивачем товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав згідно поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 7382/15 від 14.07.15), в якій просить стягнути з відповідача 20788,67 грн. - основного боргу, 14219,99 грн. - інфляційних втрат, 839,43 грн. -3% річних та 4251,82 - пені.

Дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 7382/15 від 14.07.15).

Відповідач в судове засідання не з"явився, своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, натомість через канцелярію суду надійшло клопотання вх.№10254/15 від 06.07.15 про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням представника у відпустці.

Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Строк вирішення спору визначено ст.69 ГПК України, відповідно до якої спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п"ятнадцять днів - ч.3.ст.69 ГПК України.

Позовна заява надійшла до господарського суду 19.05.15, отже строк вирішення спору закінчується 19.07.15. Клопотання про продовження строку розгляду справи від відповідача не надходило.

Крім того, ухвалою суду від 09.06.15 розгляд справи відкладався у зв"язку з неприбуттям представника відповідача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Виходячи з викладеного, відповідач мав час та можливість подати додаткові докази чи пояснення по справі. Крім того, в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не визначає, чому саме участь даного представника є обов"язковою і причини, з яких не може з"явитися на судовий розгляд інша уповноважена особа підприємства. В той час як ст.28 ГПК України, передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути будь-які особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства чи організації.

Виходячи із вимог ст. 33 ГПК України дане клопотання є необґрунтованим. Тому, суд розцінює такі дії відповідача як безпідставне затягування розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на обмеженість строком розгляду справи, встановленим ст. 69 ГПК України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

10.04.14 між сторонами даного спору укладено договір №16, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцю товар - плівку поліетиленову термозбіжну розміром 400мм на 65 мкр., 380 мм на 65мкр та 430 мм на 70 мкр., а покупець (відповідач), в свою чергу, - прийняти та оплатити даний товар (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1. даного договору ціна за товар встановлена в національній валюті України, враховуючи податок на додану вартість, вартість тари та упаковочний матеріал.

Згідно п.3.2. договору, ціна одиниці товару договірна і вказується окремо на кожну відвантажену партію товару згідно з видатковою накладною на виданий товар.

Пунктом 4.1. договору №16 від 10.04.14 встановлено, що покупець за цим договором здійснює оплату товару на протязі 10-ти банківських днів з дня отримання партії товару на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку.

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 75788,67 грн., що підтверджується видатковими накладними №168 та №169 від 01.07.14, копії яких долучено до матеріалів справи.

В порушення визначеного умовами договору обов'язку сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 55000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача та актом звірки підписаним представниками сторін та скріпленим печатками товариств станом на 31.12.14, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

Таким чином, станом на день винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 20788,67 грн.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови спірного договору, граничний термін виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару - протягом 10-ти банківських днів з дня отримання партії товару - 15.07.14.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги щодо стягнення 20788,67 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що у випадку недотримання строків оплати за товар, передбачений п.4.1. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен протермінований день.

На підставі вказаних правових норм та умов договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 4251,82 грн.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, судом перевірено правильність нарахування пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищує суму пені заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі14219,99 грн. та 3% річних в сумі 839,43 грн.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахованих позивачем інфляційних втрат та задоволено в цій частині позову за розрахунком позивача, з огляду на те, що розрахунок суду перевищує суму заявлену позивачем.

Також, судом перевірено правильність нарахування 3% річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 820,94 грн. В решті суми нарахованих 3 % річних слід відмовити.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 40081,42грн., з яких 20788,67 грн. - основного боргу, 820,94 грн. - 3% річних, 14219,99 грн. - інфляційних нарахувань та 4251,82 грн. - пені.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712, ЦК України, ст. 173, 174, 216, 230, 265 ГК України, керуючись ст. 4-7, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" до товариства з обмеженою відповіальністю "Мізунь" про стягнення 40099,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповіальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543 (код 13646867) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон", вул. Мартинця, 26, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300 (код 32149452) - 20788,67 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень шістдесят сім копійок ) - основного боргу, 14219,99 (чотирнадцять тисяч двісті дев"ятнадцять гривень дев"яносто дев"ять копійок) - інфляційних нарахувань, 820,94 (вісімсот двадцять гривень дев"яносто чотири копійки) -3 % річних, 4251,82 (чотири тисячі двісті п"ятдесят одну гривню вісімдесят дві копійки ) - пені та 1826,16 (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень шістнадцять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.07.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"