Рішення

від 07.07.2015 по справі 910/10411/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015Справа №910/10411/15

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

2) Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

3) Дитячої клінічної лікарні №6 Шевченківського району міста Києва

до Приватного підприємства "Інформаційне бюро "Консалт Сервіс"

про стягнення заборгованості у розмірі 162 746,02 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Прядко Р.В. (служб.посв.№004286 від 15.09.2012),

від позивача1: Кожарко О.О. (дов. №062/02/07-1667 від 17.02.2015),

від позивача2: Щербина М.В. (дов. №061-2727/01 від 01.04.2015),

від позивача3: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Дитячої клінічної лікарні №6 Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Стоматологічна клініка доктора Гашинського" про стягнення заборгованості у розмірі 162 746,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобов'язань за договором №1393 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 порушено провадження у справі №910/10411/15 та призначено її до розгляду на 26.05.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 26.05.2015, враховуючи також клопотання позивача 3 про відкладення розгляду справи, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.06.2015 року.

16.06.2015 судом постановлено ухвалу, якою продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання позивачів, та відкладено розгляд справи на 02.07.2015 у зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання.

Під час судового засідання 02.07.2015 прокурором оголошено, подану до суду, заяву про уточнення позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що юридична особа відповідача реорганізовано шляхом перетворення. Додатково представником прокуратури до суду надані документи у підтвердження правонаступництва Приватним підприємством "Інформаційне бюро "Консалт Сервіс" прав та обов'язків Приватного підприємства "Стоматологічна клініка доктора Гашинського".

За наслідками судового засідання 02.07.2015 судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі правонаступника відповідача - Приватне підприємство "Інформаційне бюро "Консалт Сервіс" та відкладено розгляд справи на 07.07.2015 року.

Під час судового засідання 07.07.2015 прокурор, представник позивача1 та представник позивача2 надали свої пояснення по суті спору, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач 3 та відповідач до судового засідання не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка позивача3 та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Також, суд відзначає, що за приписами частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України (ділі - ГПК України), справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду (ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 3 статті 17 ГПК України описує випадок, коли у процесі розгляду справи її територіальна підсудність змінилася. Така ситуація може скластися, якщо:

а) змінилося місцезнаходження чи місце проживання відповідача;

в) позивач змінив предмет позову (ст. 22 ГПК України);

г) судом залучено іншого відповідача (ст. 24 ГПК України);

д) судом допущено заміну неналежного відповідача (ст. 24 ГПК України);

е) судом здійснено заміну сторони її правонаступником (ст. 25 ГПК України).

У цих випадках господарський суд не вправі пересилати матеріали справи за підсудністю на підставі ст. 17 ГПК України, а повинен розглянути справу по суті.

У п. 27 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначається: якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З огляду на вищевикладене, суд визначає, щодо даний господарський спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Департаментом комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) (Орендодавець) та Приватним підприємством «Стоматологічна клініка доктора Гашинського» (Орендар) 28.10.13 укладено договір №1393 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно загальною площею 115 кв.м., яке знаходиться за адресою: м Київ, вул. Володимирська, 43 для розміщення приватного закладу охорони здоров'я (Об'єкт оренди).

Пунктом 9.1 Договору сторони погодили, що він є укладеним з моменту підписання і діє з 28.10.2013 до 26.10.2016 року.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 3 ст. 18 Закону закріплено обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди, а Орендар в свою чергу зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендні платежі (п.4.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що за користування Об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п.22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.11 №34/6250, та на дату підписання цього Договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ 127 грн. 37 коп. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 14 647 грн. 62 коп.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п.3.2 Договору). Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п.3.3 Договору).

Умовами Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Дитячої клінічної лікарні №6 Шевченківського району м.Києва, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 23-25/10, р/р №35425002002448 в УДКСУ м.Києва, код банку 820019, ЄДРПОУ 26387019.

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п.3.6 Договору).

На виконання умов договору Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування Об'єкт оренди, що підтверджується Актом приймання -передавання орендованого майна від 28.10.2013 року.

У подальшому, між Департаментом комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) та Приватним підприємством «Стоматологічна клініка доктора Гашинського» укладено договір № 2 від 03.04.2015 року.

Відповідно до п. 1 вказаного договору сторони дійшли згоди розірвати за погодженням Сторін Договір від 28.10.13 № 1393 про передачу майна про дострокове розірвання договору № 1393 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нежитлові приміщення у будинку № 43 на вулиці Володимирській) з 16.02.2015 року.

Також, 16.02.2015 Орендарем та Балансоутримувачем складено акт приймання- передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ ,вул. Володимирська, 43, відповідно до якого, нежилі приміщення на 1 та 4 поверхах, загальною площею 115 кв.м. знаходяться у задовільному стані та передаються без будь якого обладнання та майна орендаря.

Орендар свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за Договором виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 162 846,02 грн. (143 445,41 грн. - основний борг, 6 520,09 грн. - вартість комунальних послуг, 11 306,24 грн. пені, 240,30 грн. індекс інфляції, 3% річних у розмірі 1 333,98 грн.) за період з липня 2014 по лютий 2015 року.

На адресу ПП «Стоматологічна клініка доктора Гашинського» Дитячою клінічною лікарнею №6 Шевченківського району 10.04.2015 направлявся лист із вимогою щодо сплати заборгованості з орендної плати за неналежне виконання договору оренди комунального майна №1393 від 28.10.13, однак грошових коштів або відповіді на користь позивачів не надходило, що зумовило звернення із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір 1393 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.10.2013 є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Так, за актом приймання-передачі від 28.10.2013 нежилі приміщення за адресою м Київ, вул. Володимирська, 43 передані Департаментом комунальної власності м. Києва у тимчасове платне користування Приватному підприємству "Стоматологічна клініка доктора Гашинського".

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що нежилі приміщення, на день розгляду спору повернуті позивачу та складено акт прийому-передачі орендодавцю приміщень сторонами від 16.02.2015 року.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку Приватного підприємства Інформаційне бюро «Консалт Сервіс», як правонаступника, сплатити на користь позивача заборгованості з орендної плати, яка на день розгляду спору становить 143 445,41 грн.

До того ж, положеннями пункту 3.8. Договору, передбачено обов'язок відповідача сплачувати вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території.

Так оскільки, судом встановлено наявність протиправної поведінки у діях відповідача щодо своєчасного внесення орендної плати, разом з якою мають бути оплачені комунальні послуги, тому 6 520,09 грн. - вартість комунальних послуг підлягає стягненню з відповідача.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме 11 306,24 грн. пені, 240,30 грн. індекс інфляції та 3% річних у розмірі 1 333,98 грн. за період з липня 2014 по лютий 2015 року.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони п.6.2. договору оренди погодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов договору оренди та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум та строків. Так, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 11 306,24 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 1 333,98 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 240,30 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересі11 громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Однією із форм представництва є звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держава. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що під органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Дитяча клінічна лікарня №6 Шевченківського району відповідно до Статуту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 664 від 29.03.02, заснована на комунальній власності територіальної громади м.Києва і підпорядкована Головному управлінню охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації (Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Основним завданням лікарні є забезпечення населення у кваліфікованій і доступній медичній допомозі.

Функціональна діяльність лікарні здійснюється за рахунок бюджетних - коштів. Майно лікарні належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплюється за нею на праві оперативного управління.

Витрати на утримання Лікарні фінансується за рахунок бюджетних коштів та з інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Таким чином, за Лікарнею на праві оперативного управління закріплено нежитловий будинок, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва, частину приміщень якого орендує ПП «Стоматологічна клініка доктора Г ашинського».

Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.12 року № 2383, Департамент є структурним підрозділом виконавчого - органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), до основних завдань якого належить забезпечення реалізації державної та регіональної політики у сфері приватизації, оренди, використання, відчуження майна комунальної власності територіальної громади міста Києва; здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, здійснення повноважень власника щодо майна, що належить територіальній громаді міста Києва; здійснення повноважень орендодавця об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва у порядку, встановленому Київською міською радою, а також здійснення захисту майнових прав територіальної громади міста Києва в межах своєї компетенції;

Таким чином, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Крім того, пунктом 21.6 рішення Київради від 08.02.13 № 3-9060 «Про бюджет міста Києва на 2013 рік» передбачено, що 50% суми надходжень орендної плати від здачі в оренду майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва, що включені до мережі установ які отримують кошти з місцевого бюджету, головним розпорядником яких визначено Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), перераховуються на окремий рахунок Департаменту охорони здоров'я та спрямовуються на утримання закладів та установ охорони здоров'я, придбання та технічне обслуговування обладнання, ремонт майна бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису.

Аналогічний порядок перерахунку коштів передбачений в рішенні Київради від 04.02.14 № 6/10152 «Про бюджет міста Києва на 2014 рік»

У даному випадку несплата ПП «Стоматологічна клініка доктора Гашинського» орендної плати за користування комунальним майном призводить до ненадходження коштів на рахунок Лікарні, неможливості їх подальшого перерахування Департаменту охорони здоров'я, що ускладнює фінансове забезпечення роботи лікувально-профілактичних закладів міста Києва, в результаті чого завдається шкода фінансовому стану як Лікарні та Департаменту охорони здоров'я, так і державі в цілому, а тому прокуратурою району вбачаються підстави для пред'явлення позову в порядку ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в особі як Департаменту охорони здоров'я ВО КМР (КМДА) так і Дитячої клінічної лікарні №6 Шевченківського району м.Києва.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Дитячої клінічної лікарні №6 Шевченківського району міста Києва до Приватного підприємства "Інформаційне бюро "Консалт Сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 162 746,02 грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Інформаційне бюро "Консалт Сервіс" (65045, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вулиця Велика Арнаутська, будинок 72/74; ідентифікаційний номер 04788284) на користь Дитячої клінічної лікарні №6 Шевченківського району міста Києва (01004, місто київ, вулиця Терещенківська, 23-25/10; ідентифікаційний код 26387019) 143 445 (сто сорок три тисячі чотириста сорок п'ять) гривень 41 копійку основного боргу, 6 520 (шість тисяч п'ятсот двадцять) гривень 09 копійок - вартість комунальних послуг, 11 306 (одинадцять тисяч триста шість) гривень 24 копійки пені, 240 (двісті сорок) гривень 30 копійок інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) гривні 98 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства "Інформаційне бюро "Консалт Сервіс" (65045, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вулиця Велика Арнаутська, будинок 72/74; ідентифікаційний номер 04788284) у дохід Державного бюджету України 3 256 (три тисячі двісті п'ятдесят шість) гривень 92 копійки судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 07.07.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 13.07.2015 року

Суддя К.В. Полякова