Рішення

від 07.07.2015 по справі 910/12232/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015Справа №910/12232/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікар»

До Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії наук України»

Про стягнення 1 536 529,56 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Стадний Д.С. представник за довіреністю № 10 від 19.02.15.

Від відповідача: Сечко С.В. представник за довіреністю № 04-34/383 від 17.02.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікар» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії наук України» (далі - відповідач) про стягнення 1 536 529,56 грн., а саме: 990 000,00 грн. - основного боргу, 504 461,34 грн. - збитків від інфляції, 42 068,22 грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому за Договором постачання № 100 від 28.11.12., що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, нарахування 3% річних, збитків від інфляції та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.15. порушено провадження у справі № 910/12232/15 та призначено її до розгляду на 02.06.15.

В судовому засіданні 02.06.15. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Державна установа «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії наук України» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 02.06.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 30.06.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 30.06.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.07.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 07.07.15. позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 07.07.15. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/12232/15.

В судовому засіданні 07.07.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.12. між відповідачем (далі - покупець) та позивачем (далі - постачальник) було підписано Договір постачання № 100 (далі - Договір).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з дати підписання (28.11.12.) і діє до 11.03.13. або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Бюджетні зобов'язання замовника за Договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 07.03.13. до Договору, дію Договору продовжено на строк до 31.12.13., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався у 2012-2013 році поставити покупцю устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (медичне обладнання) код ДК 016-97-33.10.1 (лот № 1 - апарат рентгенівський типу С-арка з можливістю виконання коронароангіографії), зазначені в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити таке медичне обладнання.

У Специфікації (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили назву, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару, що поставляється: апарат рентгенівський типу С-арка з можливістю виконання коронароангіографії/ апарат для рентгенографії та рентгеноскопії - комплект, загальною кількістю один, ціною 4 950 000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору, ціна Договору становить 4 950 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 07.03.13. до Договору визначено, що фінансові зобов'язання покупця перед постачальником у 2013 році становлять 4 950 000,00 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 950 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № АО0000022 від 14.11.13.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній та довіреністю № 1663 від 14.11.13., виданою відповідачем на отримання товару від позивача, належним чином засвідчена копія якої містяться в матеріалах справи.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за вищевказаною накладною товар, а відповідачем його прийнято на загальну суму 4 950 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за медичне обладнання проводиться шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 100% суми вказаної в п. 3.1 Договору на підставі рахунку.

З урахуванням наведених положень договору, виходячи з факту підписання сторонами видаткової накладної, прийняття відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отриманий за видатковою накладною від 14.11.13. товар у сумі 4 950 000,00 грн. є таким, що настав.

Судом враховується умова договору в частині розрахунків, яка погоджена сторонами, щодо того, що бюджетні зобов'язання замовника за Договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань, однак вказана умова в розумінні статей 251 та 252 Цивільного кодексу України не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.

Таким чином, зазначені умови Договору не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів державного бюджету, строк виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару, оскільки вказані положення Договору передбачають саме порядок розрахунків, а строки розрахунків сторонами чітко визначені у п. 4.1 Договору.

В даному випадку зобов'язання по оплаті поставленого за договором товару покладено на покупця (п. 6.1.1 договору), а питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов'язань замовника не є предметом даного спору і не можуть вирішуватись в межах заявленого позову.

В погашення заборгованості за поставлений товар відповідачем було сплачено 3 960 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за товар грошові кошти в розмірі 990 000,00 грн. Строк оплати є таким, що настав.

Посилання відповідача на відсутність коштів судом не приймається з огляду на наступне.

Встановлення пунктами Договору залежності виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару від наявності бюджетних асигнувань суперечить приписам ст. 617 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012 у справі № 5011-16/4107-2012).

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність покупця і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, у постанові Верховного Суду України від15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005).

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в розмірі 990 000,00 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 504 461,34 грн. - збитків від інфляції, 42 068,22 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір збитків від інфляції становить 504 461,34 грн., розмір 3% річних становить 42 068,22 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції не оспорено.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії наук України» (03110, м. Київ, вул. Амосова, 6; ідентифікаційний код 05493562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікар» (01010, м. Київ, вул. Московська, б. 24, кв. 21; ідентифікаційний код 21646961) 990 000 (дев'ятсот дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 504 461 (п'ятсот чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 34 коп. - збитків від інфляції, 42 068 (сорок дві тисячі шістдесят вісім) грн. 22 коп. - 3% річних, 30 730 (тридцять тисяч сімсот тридцять) грн. 58 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.07.15.

Суддя Т.М. Ващенко