Рішення

від 08.07.2015 по справі 914/1031/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015Справа №914/1031/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе», м.Харків, ЄДРПОУ 05750295

до відповідача: Приватного підприємства «Спецавтотех», м.Київ, ЄДРПОУ 23267102

про стягнення 843 984,58 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Тюменцев В.Ю. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе», м.Харків звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Спецавтотех», м.Київ про стягнення попередньої оплати в сумі 843 984,58 грн.

Ухвалою від 31.03.2015р. господарського суду Львівської області порушено провадження по справі №914/1031/15.

Ухвалою від 27.04.2015р. господарського суду Львівської області матеріали справи №914/1031/15 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 07.05.2015р. господарським судом м.Києва прийнято справу до свого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення Приватним підприємством «Спецавтотех» умов договору №11/12 від 29.08.2012р. купівлі-продажу в частині поставки товару у строки, визначені укладеним між сторонами правочином, що у відповідності до приписів ст.693 Цивільного кодексу України свідчить про наявність підстав для повернення попередньої оплати.

Відповідач у судове засідання 08.07.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Приватне підприємство «Спецавтотех» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03170, м.Київ, Святошинський район, вул.Кіровська, буд.6, офіс 17.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 10.06.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарським судом також прийнято до уваги, що попередня судова кореспонденція, скерована на адресу відповідача, також була повернута до суду з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати».

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного підприємства «Спецавтотех», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 10.06.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 08.07.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2012р. між Приватним підприємством «Спецавтотех» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» (покупець) було укладено договір №11/12, у відповідності до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію демілітаризованого зразка з комплектуючих та частин, бувших у використанні, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її.

Найменування, кількість, асортимент товару визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною правочину (п.1.2 договору №11/12 від 29.08.2012р.).

За умовами п.3.1 укладеного між сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №3 від 12.02.2014р.) вартість товару погоджується сторонами у відповідних специфікаціях.

У п.7.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 12.02.2014р.) зазначено, що договір №11/12 від 29.08.2012р. діє з моменту його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №11/12 від 29.08.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, за умовами п.3.1 укладеного між сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №3 від 12.02.2014р.) вартість товару погоджується сторонами у відповідних специфікаціях.

За умовами п.3.2 договору №11/12 від 29.08.2012р. оплата товару здійснюється у безготівковій формі наступним чином: авансова оплата в розмірі 50% вартості та остаточний розрахунок після підписання сторонами акту-приймання передачі товару, відвантаженого покупцю.

Наразі, вартість та асортимент товару, що поставляється на умовах договору №11/12 від 29.08.2012р., сторонами було погоджено у додатках (специфікаціях) №1 на суму 2332800 грн., №3 на суму 67 200 грн., №4 на суму 3 209 998 грн., №6 на суму 3 198 000 грн., що загалом складає 8 807 998 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №11/12 від 29.08.2012р. у період з 15.03.2013р. по 27.12.2013р. позивачем в якості попередньої оплати було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 7 238 898 грн. Наразі, вказаний факт підтверджується представленими суду платіжними дорученнями, що скріплені печатками банку про проведення платіжної операції та листом №60/44/1Фд від 03.03.2014р.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 07.05.2015р., від 27.05.2015р., від 10.06.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення у разі наявності щодо отримання від Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» оплати в сумі 7 238 898 грн.

Проте, в процесі судового розгляду справи відповідачем факт отримання від заявника попередньої оплати за договором №11/12 від 29.08.2012р. не заперечено.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» було виконано свій обов'язок перед Приватним підприємством «Спецавтотех» в частині перерахування попередньої оплати.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами п.2.1 укладеного між сторонами правочину, якщо інші умови не обумовлені у специфікаціях, строк поставки товару складає 30 діб з моменту отримання попередньої оплати.

За результатами приймання-передачі сторонами підписується акт. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару з моменту приймання товару покупцем (п.п.2.3, 2.5 договору №11/12 від 29.08.2012р.).

Згідно п.2.6 укладеного між сторонами правочину право власності на товар переходить до покупця з моменту його прийняття.

Наразі, з представлених до матеріалів справи специфікацій на поставку товару не вбачається погодження контрагентами іншого, ніж визначено у п.2.1 правочину, строку поставки товару за договором №11/12 від 29.08.2012р.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на висновки суду щодо виконання покупцем своїх обов'язків з перерахування продавцю попередньої оплати, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами правочину щодо термінів поставки, судом встановлено, що строк поставки товару за договором №11/12 від 29.08.2012р. та складеними до нього специфікаціями настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Приватним підприємством «Спецавтотех» було лише частково виконано свої зобов'язання з поставки позивачу продукції демілітаризованого зразка з комплектуючих та частин, бувших у використанні.

Зокрема, представленими до матеріалів справи видатковими накладними підтверджується факт передання заявнику товару у період з 21.03.2013р. по 19.05.2014р. на загальну суму 6 394 913,42 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 07.05.2015р., від 27.05.2015р., від 10.06.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за договором №11/12 від 29.08.2012р.

Проте, відповідачем вимоги суду виконано не було, доказів належного виконання своїх зобов'язань з поставки товару у межах договору №11/12 від 29.08.2012р. не надано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарським судом встановлено, що Приватним підприємством «Спецавтотех» було частково виконано свої зобов'язання з поставки Публічному акціонерному товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» товару у межах договору №11/12 від 29.08.2012р., а саме на суму 6 394 913,42 грн.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановленому об'ємі та у передбачений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов'язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання передати товар.

Як вже зазначалось, матеріалами справи виконання відповідачем зобов'язання поставити товар за договором №11/12 від 29.08.2012р. в повному обсязі не підтверджується. Доказів протилежного відповідачем не надано.

За таких обставин, за висновками суду, частина попередньої оплати товару, що не покрита поставками, у розмірі 843 984,58 грн. за договором №11/12 від 29.08.2012р. підлягає поверненню покупцю.

При цьому, судом враховано, що позивачем було внесено попередню оплату в сумі, що перевищує 50% вартості товару.

Разом з тим, факт внесення позивачем попередньої оплати товару у розмірі більшому, ніж обумовлено договором, не спростовує викладених вище висновків суду. Такі дії заявника лише свідчать про дострокове виконання Публічним акціонерним товариством «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» обов'язку оплати товар, який передбачено договором №11/12 від 29.08.2012р. та специфікаціями до нього.

Відповідно до ст.531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Умовами договору №11/12 від 29.08.2012р. жодних обмежень права позивача щодо дострокової оплати товару не встановлено. Крім того, сторонами не повідомлено суду жодної норми законодавства, якою заборонено покупцю оплатити товар до здійснення його поставки. Із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту вказана заборона також не випливає.

За твердженнями заявника, які з боку відповідача не заперечені, Публічне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» зверталось до Приватного підприємства «Спецавтотех» з вимогою №60/44-Д від 19.02.2015р. про повернення попередньої оплати. Однак вимога позивача була залишена без відповіді.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 07.05.2015р., від 27.05.2015р., від 10.06.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази повернення позивачу попередньої оплати за договором №11/12 від 29.08.2012р.

Однак, як неодноразово зазначалось, Приватним підприємством «Спецавтотех» вимоги суду виконано не було, доказів повернення позивачу попередньої оплати не представлено.

Слід також зазначити, що фактичне невиконання відповідачем своїх обов'язків за спірним правочином протягом більш двох років, фактично призводить до порушення прав та інтересів позивача.

Суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Отже, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» до Приватного підприємства «Спецавтотех» про стягнення попередньої оплати 843 984,58 грн. є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе», м.Харків до Приватного підприємства «Спецавтотех», м.Київ про стягнення попередньої оплати 843 984,58 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Спецавтотех» (03170, м.Київ, Святошинський район, вул.Кіровська, буд.6, офіс 17, ЄДРПОУ 23267102) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе» (61007, Харківська область, м.Харків, Оржонікідзевський район, проспект Московський, буд.275, ЄДРПОУ 05750295) попередню оплату в сумі 843 984,58 грн. та судовий збір в розмірі 16 879,69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 13.07.2015р.

Суддя М.О. Любченко