Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/9953/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/9953/15 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Поліграфіст" про стягнення 334 340,29 грн., за участю представників позивача - Кабанцева Я.І., довіреність №693 від 30.06.2015 року, Залерцова М.О., довіреність №694 від 30.06.2015 року, Шевченко О.М., довіреність №692 від 30.06.2015 року, відповідача - Прилепи А.К., керівник, Яцимирського М.О., довіреність №б/н від 15.05.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 247 304,55 грн. основного боргу, 8 648,88 грн. - 3 % річних, 27 546,21 грн. - інфляційних втрат, 1 379,75 грн. пені та 49 460,91 грн. штрафу, а загалом 334 340,29 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання за договором № 02238/4-14 від 18.03.1994 року на відпуск води та послуги каналізації за період з січня 2012 року по червень 2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.05.2015 року.

15.05.2015 року представник позивача через канцелярію суду надав письмові пояснення у справі.

25.05.2015 року представник відповідача в судовому засіданні наддав письмове пояснення, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що договір № 02238/4-14 від 18.03.1994 року розірвано і тому посилання позивача на даний договір є безпідставним.

03.07.2015 року представником позивача через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Підприємством по експлуатації водомірного господарства та збуту води "Водозбут", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Поліграфіст" (абонент) було укладено договір № 02238/4-14 від 18.03.1994 року на відпуск води та послуги каналізації.

Відповідно до умов договору (п. 1.1) постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від13.01.86 №24.

Вказані Правила відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання..

Зокрема, відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Згідно п. 2.2. договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста. В разі змін тарифів, діючих на час заключення договору, сплата Абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Абонент має право повністю або частково відмовитися від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачену продукцію, послуги (п.3.8. договору).

Абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обґрунтовуючі таку відмову документи у три денний строк. (п. 3.9. договору).

Відповідних повідомлень відповідач не подавав.

Пунктом 4.1. даного договору передбачено, що договір може бути розірваний за згодою сторін. Розірвання договору за вимогою однієї із сторін дозволяється при письмовому попереджені другої сторони за 3 місяці.

Відповідно до п. 5.1. договору цей договір укладається з 18.03.1994 року по 31.12.1994 року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 5.2. договору).

Доказів розірвання договору у відповідності до п. 4.1. договору та доказів припинення його дії у відповідності до вимог п. 5.2. договору матеріали справи не містять.

Посилання відповідача у своїх письмових поясненнях, що даний договір було розірвано позивачем на підставі п. 4.1. договору, не знайшло свого підтвердження при розгляді судом справи, оскільки позивачем було направлено відповідачу не письмове попередження про розірвання договору відповідно до п. 4.1. договору, а письмове повідомлення з проханням про переукладення спірного договору.

Предметом даного судового спору є вимога про стягнення з відповідача 247 304,55 грн. основного боргу, 8 648,88 грн. - 3 % річних та 27 546,21 грн. - інфляційних втрат, а загалом 334 340,29 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання за договором № 02238/4-14 від 18.03.1994 року на відпуск води та послуги каналізації за період з січня 2012 року по червень 2014 року.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 02238/4-14 від 18.03.1994 року на відпуск води та послуги каналізації. На підставі вказаного договору відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код 4-651, за яким здійснюється розрахунок оплати питної води та стоків.

Крім того, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 4-50651, за яким здійснюється розрахунок оплати питної води, що йде на підігрів.

Однак, договір 02238/4-14 від 18.03.1994 року на відпуск води та послуги каналізації не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, оскільки за даним договором відповідно до п. 3.1. договору не зареєстровано лічильник, який обліковує воду, що йде на підігрів, а інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо постачання води, яка йде на підігрів, в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З огляду на викладене, позивачем необґрунтовано проведено нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення щодо води, яка використовується для приготування гарячої.

Тому, включення позивачем до суми боргу оплати послуг постачання питної води, що використовується на підігрів, не ґрунтується на договорі 02238/4-14 від 18.03.1994 року та є безпідставним.

Зважаючи на викладене, правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 118 148,08 грн. з оплати послуг постачання та відведення питної води, що використовується на підігрів, за договором № 02238/4-14 від 18.03.1994 року, 3 % річних та пені з цієї суми відсутні, у зв'язку з чим у позові в цій частині слід відмовити.

Позивач в період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року надав відповідачу за договором № 02238/4-14 від 18.03.1994 року послуги з водопостачання та водовідведення по коду 4-651 на загальну суму 129 156,47 грн.

Поясненнями позивача, актами про зняття показань з приладу обліку за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 року, розшифровками рахунків абонента за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 року, платіжними вимогами-дорученнями за період з 01.01.2012 по 30.06.2014 року, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, стверджується факт надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором на суму 129 156,47 грн. (в т.ч. ПДВ) по коду 4-651, а також факт користування відповідачем цими послугами та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за надані послуги у сумі 129 156,47 грн. після часткової сплати боргу.

Доказів сплати вищевказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 129 156,47 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання встановленого договором зобов'язання з оплати наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення, вимоги позивача про стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково 3% річних в розмірі 4 635,39 грн., а інфляційні втрати в розмірі 14 370,32 грн. по коду 4-651. В позові в частині стягнення решти 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 4.2 договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився.

П. 4.3. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від суми платежу за кожний день прострочки.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 1 379,75 грн. пені та 49 460,91 грн. штрафу за двома кодами 4-651 та 4-50651.

Вимога позивача про стягнення розміру пені є обґрунтованою, однак підлягає стягненню частково, в розмірі 742,59 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач просить стягнути штраф і пеню відповідно умов п. 4.2 та п. 4.3. договору за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Таким чином, додаткова відповідальність щодо застосування до відповідача штрафу відповідно п. 4.2. договору є незаконною та необґрунтованою, а відповідно задоволенню не підлягає. Тому в задоволенні позову про стягнення штрафу у розмірі 49 460,91 грн. слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Поліграфіст" (02098, м. Київ, вул. Шумського, буд. 6; код 23699936) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код 03327664) 129 156

(сто двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 47 коп. основної заборгованості, 4 635 (чотири тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 39 коп. 3 % річних, 14 370 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 742 (сімсот сорок дві) грн. 59 коп. пені та 2 978 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 10 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 13.07.2015р.

Суддя С.О. Чебикіна