Рішення

від 04.06.2015 по справі 910/25558/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015Справа №910/25558/14

за позовомпублічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114) до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Проперті" (вул. Олени Теліги, 17 офіс 86, м. Київ, 04112), 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Т Проперті" (вул. М.Василенка, 7-А, м. Київ, 03124) простягнення 6 429 332, 32 дол. США, що еквівалентно 139 969 014, 22 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Сімонова Є.О. - представник, дов. б/н від 29.12.2015 р.

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1 -Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Проперті" та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Проперті" про стягнення з відповідачів солідарно 6 194 609, 29 дол. США (97 697 431, 81 грн.) за Кредитним договором № 200/08 від 13.10.08 р., з яких прострочений борг по кредиту - 4 424 163, 74 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.11.2014 р. становить 69 775 092, 31 грн., відсотки за користування кредитними коштами - 913 312, 23 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.11.2014 р. 14 388 407, 31 грн., підвищені відсотки за користування кредитними коштами - 858 133, 33 долари США, що за курсом НБУ станом на 11.11.2014 року становить 13 533 932, 18 грн., а також 73 080,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов укладених між сторонами Кредитного договору № 200/08 від 13.10.2008 р. та Договору поруки № SU-03/200/08 від 10.06.2011 в частині зобов'язань щодо своєчасного виконання солідарного обов'язку за вказаними договорами з погашення боргу по кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2014 р. (суддя Селівон А.М.), залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р., позовну заяву ПАТ "Універсал Банк" повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015 р. касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією керівника апарату господарського суду міста Києва від 27.02.2015р. вказану справу передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2015 р. справу № 910/25558/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.03.2015 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва 18.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 14.04.2015 р..

14.04.2015 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 30.04.2015 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2015 р. за клопотанням представника відповідачів продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 21.05.2015 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва 21.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 28.05.2015 р..

Згідно ч. 3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України 28.05.2015 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 04.06.2015 р..

В судове засідання 18.03.15 р. та 30.04.15 р. з'явився представник позивача, представники відповідачів 1 та 2 не з'явились.

У судові засідання 30.04.15 р., 21.05.15 р. та 28.05.15 р. з'явились представники позивача та відповідачів 1 та 2.

У судове засідання 04.06.15 р. з'явився представник позивача, представники відповідачів 1 та 2 не з'явились.

Про дату час і місце розгляд даної справи 04.06.15 р. відповідачі повідомлені належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою б/н від 28.05.15 р. уповноваженого представника відповідачів 1 та 2.

У судовому засіданні 18.03.2015 р. представником позивача подано письмові пояснення № 4148-ЮД від 17.03.2015 р., заяву про збільшення позовних вимог № 4144-ЮД від 17.03.2015 р. з доказами направлення цієї заяви відповідачам, клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 18.03.2015 р. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Заява позивача про збільшення позовних вимог № 4144-ЮД від 17.03.2015 р. мотивована тим, що до початку розгляду справи було здійснено часткове погашення суми боргу по Кредитному договору № 200/08 від 13.10.08 р., в той же час станом на 16.03.2015 р. заборгованість відповідача 1 становить 6 429 332, 32 дол. США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 р. становить 139 969 014, 22 грн., з яких: прострочений борг по кредиту - 4 386 163, 74 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 р. становить 95 488 455, 75 грн., відсотки за користування кредитними коштами - 941 190, 05 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 р. становить 20 490 065, 99 грн., підвищені відсотки за користування кредитними коштами - 1 101 978, 53 долари США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 року становить 23 990 492, 49 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Положеннями п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог від 17.03.15 р. № 4144-ЮД, остання судом розцінена як заява про збільшення розміру позовних вимог, зокрема, в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та підвищених відсотків за користування кредитними коштами, та як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення простроченого боргу по кредиту.

Судом встановлено, що позивачем до заяви про збільшення позовних вимог № 4144-ЮД від 17.03.2015 р. не додано доказів сплати судового збору, проте суд зазначає, що під час подання позовної заяви ПАТ "Універсал Банк" було сплачено максимальний розмір судового збору, передбачений ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 73080,00 грн., а тому відсутня необхідність додаткової сплати судового збору, отже відсутність доказів сплати останнього не перешкоджає прийняттю заяви до розгляду судом.

Таким чином, враховуючи, що зміна розміру позовних вимог (збільшення та зменшення) є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідачам 1 та 2 було надано можливість надання заперечень щодо зміненого розміру позовних вимог та наведенні їх доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву про збільшення позовних вимог (зміну розміру позовних вимог) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

До початку судового засідання 30.04.15 р. через канцелярію суду представником відповідачів 1, 2 подано заяви про долучення документів до матеріалів справи б/н від 30.04.15 р., відзиви на позовну заяву б/н від 30.04.15 р. та письмові заяви б/н від 30.04.15 р.. Вказані документи залучені судом до матеріалів справи.

У відзивах на позовну заяву відповідачі просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з мотивів пропуску строку позовної давності та пропуском строку для звернення до поручителя.

Також до початку судового засідання 04.06.15 р. на адресу господарського суду міста Києва від представника відповідача 2 надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву б/н від 03.06.2015 р. та клопотання від представника відповідачів 1 та 2 б/н від 03.06.2015 р. про відкладення розгляду справи, які долучені судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2. постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідачів в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідачі не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, проте подали відзиви на позовну заяву та письмові пояснення, а також те, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності уповноваженого представника відповідачів не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідачів, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду спору, встановлений ст. 69 Господарським процесуальним кодексом України, та зважаючи на відсутність обґрунтування підстав клопотання про відкладення та наданих представником відповідачів 1 та 2 доказів на підтвердження неможливості забезпечити явку представника в судове засідання 04.06.15 р., не знаходив підстав для задоволення клопотання представника відповідачів 1 та 2 та відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судових засіданнях 28.05.15 р. та 04.06.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням поданої заяви про збільшення (зміну розміру) позовних вимог.

Представник відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні 28.05.15 р. підтримав заперечення проти позовних вимог, викладені у відзивах на позовну заяву та доповненнях до них.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем та відповідачами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2008 р. Відкрите акціонерне товариство "Універсал Банк" (Банк за договором, позивач у справі), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" згідно п. 1 Статуту ПАТ "Універсал Банк" та ТОВ "ЮТ Проперті" (Позичальник за договором, відповідач 1 у справі) уклали Кредитний договір № 200/08 (далі - Кредитний договір), згідно п. 1.1. якого Банк зобов'язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 7 400 000, 00 дол. США у порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Положеннями пп. 1.2.2. вказаного вище Договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується, зокрема, у повному обсязі повернути транш, отриманий за цим Договором, в порядку та терміни, визначені відповідною додатковою угодою до цього Договору, згідно умов якої такий транш було надано або встановлено новий термін повернення такого траншу; та в будь якому випадку у повному обсязі повернути не пізніше 12.08.2013 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п. п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. Договору.

Пунктом 1.3. Договору сторони передбачили умови плати за кредит, а саме згідно пп. 1.3.4. Договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти та суму кредиту (транш, частину траншу) згідно графіку погашення платежів, наведеному у відповідній додатковій угоді до цього Договору, згідно умов якої такий транш було отримано або встановлено новий графік погашення платежів.

Пунктом 3.1. передбачено обов'язок Банку надати Позичальникові кредит відповідно до умов цього Договору.

Позичальник, в свою чергу, згідно п. 4.1. Договору зобов'язується використовувати кредит на зазначені в цьому Договорі цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на вказані Банком рахунки в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Розділом 5 Договору закріплено права Банку, зокрема, останній згідно п. 5.5. у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (зокрема, термінів порушення траншу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів, та/або у випадку порушення Позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим договором, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим Договором в порядку, визначеному розділом 11 Договору.

Положеннями п. 11.1. Договору сторони узгодили, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, у випадку застосування будь-якого з п. п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту (всіх наданих за цим Договором траншів) таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі.

Вказаний Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем та відповідачем 1 укладались додаткові угоди до Кредитного договору.

Так, згідно додаткової угоди № 1 від 13.10.2008 р. сторони погодили, що Банк надає Позичальнику транш у сумі 7 400 000, 00 дол. США та визначили графік погашення платежів.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 19.03.2009 р. зменшено ліміт кредитування та збільшено строк кредитування до 12.09.2015 р., а Додатковою угодою № 3 від 30.09.2009 р. сторони узгодили, що позичальник підтверджує свої зобов'язання за Кредитним договором та наявність заборгованості у розмірі 4 958 103, 98 дол. США та встановили новий графік погашення платежів.

10.06.2011 року сторони уклали Додаткову угоду № 4, згідно п. 1.3. якої позичальник підтверджує свої зобов'язання за договором та підтверджує наявність на дату укладення цієї Додаткової угоди заборгованості за кредитом за Договором в сумі 5 603 393, 06 дол. США.

В подальшому сторони укладали додаткові угоди, які стосувались забезпечення по кредиту та викладались в нових редакціях, а саме: № 5 від 26.09.12 р., № 6 від 27.09.12 р., № 7 від 20.11.12 р., № 8 від 12.12.12 р., № 9 від 24.12.12 р., № 10 від 23.05.13 р., № 11 від 08.08.13 р., № 12 від 30.10.13 р., № 13 від 31.10.13 р., № 14 від 19.12.13 р., № 15 від 13.03.14 р., № 16 від 06.03.15 р. тощо.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §1 та §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та не заперечується відповідачем 1, на виконання умов Кредитного договору позивачем належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредит в межах встановленого ліміту кредитної лінії в розмірі 7 400 000, 00 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером № 001WCL3082870002/387 від 13.10.2008 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

При цьому факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачем не заперечувався.

Судом встановлено за матеріалами справи, а також підтверджено представниками позивача та відповідача 1 в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного надання банківських послуг, а також доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг відсутні.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів частини 3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно положень частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1056 1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно довідки ПАТ "Універсал Банк" від 26.05.2015 року № 3503/05/15, наданої ТОВ "ЮТ Проперті", відповідачем було здійснено погашення основної суми боргу згідно договору № 200/08 від 13.10.2008 р. за період з 31.10.08 р. по 10.06.11 р. в сумі 2 891 005,80 дол. США, 14.03.2014 р. - в розмірі 84 830,46 дол. США, а наступне погашення в сумі 38000,00 дол. США лише 06.03.2015, тобто після порушення провадження у даній справі.

Окрім цього, як встановлено судом за матеріалами справи, 10 червня 2011 р. ПАТ "Універсал Банк" та ТОВ "Т Проперті" (Поручитель за договором, відповідач 2 у справі) уклали договір поруки № SU-03/200/08 (далі - Договір поруки), згідно п. 1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ТОВ "ЮТ Проперті", код за ЄДРПОУ 35677612 (далі - "Боржник") усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного Договору № 200/80 від 13.10.2008 р. (далі - "Основний договір"), укладеного між Боржником та Кредитором, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед Кредитором за зобов'язання Боржника.

Положеннями пп. 1.2.1. вказаного Договору поруки сторони узгодили, що Поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору і він погоджується з ними, зокрема, сума Основного договору/розмір ліміту кредитування (тобто, сума кредитних коштів, отриманих та/або таких, що будуть отримані Боржником від Кредитора) - 4 980 545, 00 дол. США; та термін повного виконання всіх грошових зобов'язань Боржника за Основним договором (в т.ч. повернення усієї суми кредиту/ ліміту кредитування, процентів, комісій, винагороди, плати, пені, штрафу, інших можливих платежів, що передбачені умовами Основного договору) - не пізніше 12.09.2015 року, враховуючи умови Основного договору стосовно автоматичної пролонгації строку користування кредитом/кредитною лінією на умовах Основного договору, якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання таких зобов'язань.

За умовами п.1.3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього з Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, винагороди/плати, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Поручитель та кредитор ознайомлені та погоджуються з умовами Основного договору стосовно: розміру зобов'язань,що забезпечуються порукою відповідно до цього Договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов'язань у випадках передбачених умовами Основного договору; факту ,що порукою за цим Договором забезпечуються також і розміри зобов'язань, які можуть бути змінені відповідно до умов Основного договору; положень/ умов Основного договору, за якими передбачається можливість автоматичної пролонгації строку користування кредитом/кредитною лінією на визначених Основним договором умовах, при цьому у разі настання такої автоматичної пролонгації умов Основного договору порукою за цим Договором забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов'язань боржника перед кредитором, як виникають із умов вищевказаного Основного договору.

Сторони підтверджують, що порукою за цим договором забезпечуються також і розміри зобов'язань, які можуть бути змінені відповідно до умов Основного договору, на що поручитель підписанням цього Договору дає свою безумовну та безвідкличну згоду, розуміючи, що внаслідок змін умов Основного договору може збільшитися обсяг його відповідальності.

Згідно п. п. 2.1., 2.2. Договору поруки у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором Кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов'язковими до виконання Поручителем з дати відправлення Кредитором йому такої вимоги та/або з дати її вручення Поручителю. Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання за Договором на користь Кредитора шляхом переказу/ перерахування коштів у сумі заборгованості Боржника за Основним договором відповідно до умов Основного договору та/або на рахунки, вказані Кредитором.

Договір поруки, згідно п. п. 4.1., 4.2. набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами. Порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань Боржника за Основним договором, що забезпечуються такою порукою.

Договір поруки підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому суд звертає увагу, що сторони у Договорі поруки передбачили відповідальність поручителя за зобов'язаннями перед кредитором як існуючими в теперішній час, так і тими, що можуть виникнути в майбутньому, оскільки умовами Кредитного договору та додатковими угодами до нього визначений строк виконання основного зобов'язання не пізніше 12 вересня 2015 р.

Судом згідно матеріалів справи встановлено, що 01.10.2014 року ПАТ "Універсал Банк" звернулось до ТОВ "ЮТ Проперті" та ТОВ "Т Проперті" з вимогами № 2245/09/14 та № 2242/09/14 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків № від 03.10.14 р. № 8140-8144 та описів вкладення в цінні листи від 03.10.14 р., в яких зазначив про несплату позичальником заборгованості по кредиту та нарахованим по ньому процентам, чим останній порушує прийняті на себе зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку чим станом на 22.09.2014 р. розмір заборгованості позичальника по сплаті кредиту та нарахованим процентам за Кредитним договором становить 6 089 410, 46 дол. США 46 центів, з яких: 3 265 169, 54 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 1 158 994, 20 дол. США - строкова заборгованість за кредитом, 910 122, 65 дол. США - прострочена заборгованість по процентам, 694 854, 07 дол. США - строкова заборгованість по процентах та вимагав від позичальника та поручителя відповідно достроково сплатити усю суму заборгованості, проценти, нараховані за користування кредитними коштами та інші платежі, обумовлені Кредитним договором, протягом 30 днів з моменту відправлення цієї вимоги в порядку п. 5.5. Кредитного договору та п. п. 2.1., 2.2. Договору поруки.

При цьому, незважаючи на отримання вказаних вище вимог ПАТ "Універсал Банк" ТОВ "ЮТ Проперті" та ТОВ "Т Проперті" 06.10.2014 р. та 08.10.2014 р. відповідно, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №№ 041140481287, 0411404801260, вимоги залишені відповідачами 1 та 2 без належного реагування, що не заперечується і самими відповідачами.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також в порушення умов Кредитного договору та Договору поруки відповідачі 1 та 2 свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконали, у зв'язку з чим ПАТ "Універсал Банк" звернулось до суду для захисту своїх прав в порядку п. 5.5. Кредитного договору та п. п. 2.1., 2.2. Договору поруки з позовом (з урахуванням збільшення позовних вимог) про стягнення сум заборгованість, яка складається з простроченого боргу по кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, підвищених відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до наданих розрахунків.

Як вбачається з умов Кредитного договору кредит надано у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії.

Вищим господарським судом України в п. 8.1. постанови Пленуму від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому, відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсними або розірвання Кредитного договору № 200/08 від 13.10.08 р. та Договору поруки № SU-03/200/08 від 10.06.11 р. або їх окремих положень суду не надано.

В свою чергу, відповідачами не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідачі суду не представили, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення солідарно з ТОВ "ЮТ Проперті" і ТОВ "Т Проперті" 6 429 332, 32 дол. США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 р. становить 139 969 014, 22 грн., з яких: прострочений борг по кредиту - 4 386 163, 74 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 р. становить 95 488 455, 75 грн., відсотки за користування кредитними коштами - 941 190, 05 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 р. 20 490 065, 99 грн., підвищені відсотки за користування кредитними коштами - 1 101 978, 53 долари США, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 року становить 23 990 492, 49 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачами у відзивах на позовну заяву було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, які мотивовані тим, що сплата основної суми заборгованості та відсотків за користування кредитом мала здійснюватись за графіком погашення платежів, а тому позовні вимоги в частині траншів, за якими пропущено строк позовної давності та пропущено строк для звернення до поручителя, передбачений ст. 559 Цивільного кодексу України, не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що за приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог, згідно ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно пп. 1.2.1. п. 1.2., п. 4.2. Договору поруки № SU-03/200/08 від 10.06.2011 р. порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань Боржника за Основним договором, що забезпечується такою порукою. Термін повного виконання всіх грошових зобов'язань Боржником за Основним договором встановлено не пізніше 12.09.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 здійснювалось погашення як основної суми боргу, так і погашення процентів за користуванням кредитом згідно Кредитного договору № 200/08 від 13.10.2008 р. починаючи з 31.10.2008 р. по 06.03.2015 р. включно на протязі дії Кредитного договору, тобто вчинялись дії в підтвердження наявної заборгованості. Вказаний факт відповідачами не заперечувався.

Таким чином, відповідачем вчинялись дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, що в порядку ст. 264 Цивільного кодексу є перериванням перебігу позовної давності, а згідно ч. 3 названої статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Також сторони як Кредитного договору так і Договору поруки передбачили, що терміном повного виконання всіх грошових зобов'язань Боржником за Основним договором здійснюється не пізніше ніж 12.09.2015 року, тобто кінцевий строк виконання основного зобов'язання передбачений сторонами ще не настав, а враховуючи вчинення відповідачем 1 дій, що свідчать про визнання свого боргу, тим самим здійснено переривання перебігу позовної давності, а тому застосування наслідків спливу строку позовної давності як за основним зобов'язанням згідно Кредитного договору, так і за Договором поруки не є можливим, отже і підстави для задоволення відповідного клопотання та застосування до даних правовідносин позовної давності у суду відсутні, з огляду на що вказані клопотання судом відхилені.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Проперті" (вул. Олени Теліги, 17, офіс 86, м. Київ, 04112, 35677612) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Проперті" (вул. Польова, 65, м. Київ, 03058, код 37141492) на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114, код 21133352) 6 429 332 (шість мільйонів чотириста двадцять дев'ять тисяч триста тридцять два) дол. США 32 центи, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 р. становить 139 969 014 (сто тридцять дев'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч чотирнадцять) грн. 22 коп., з яких: прострочений борг по кредиту - 4 386 163 (чотири мільйони триста вісімдесят шість тисяч сто шістдесят три) дол. США 74 центи, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 р. становить 95 488 455 (дев'яносто п'ять мільйонів чотириста вісімдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 75 коп., відсотки за користування кредитними коштами - 941 190 (дев'ятсот сорок одна тисяча сто дев'яносто) дол. США 05 центів, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 р. 20 490 065 (двадцять мільйонів чотириста дев'яносто тисяч шістдесят п'ять) грн. 99 коп., підвищені відсотки за користування кредитними коштами - 1 101 978 (один мільйон сто одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім) дол. США 53 центи, що за курсом НБУ станом на 16.03.2015 року становить 23 990 492 (двадцять три мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 49 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Проперті" (вул. Олени Теліги, 17, офіс 86, м. Київ, 04112, код 35677612) судовий збір в розмірі 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп..

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Проперті" (вул. Польова, 65, м. Київ, 03058, код 37141492) судовий збір в розмірі 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 липня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон