Рішення

від 30.06.2015 по справі 910/13056/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015Справа №910/13056/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин"

до приватного підприємства "Олєвєр"

про стягнення 92 384,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Тіхнєва К.Ю. - представник за довіреністю № 273 від 10.04.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" до приватного підприємства "Олєвєр" про стягнення 92 384,22 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі №5011-6/17708-2012 затверджено мирову угоду між приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" та приватним підприємством "Олєвєр".

Проте, відповідач в порушення умов мирової угоди погасив частину заборгованості.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 56 782,90 грн., індексу інфляції в розмірі 32 002,77 грн. та трьох процентів річних в розмірі 3 598,55 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.06.2015 року.

В судове засідання 09.06.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.05.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31740146.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 25.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.06.2015 року розгляд справи відкладено на 30.06.2015 року.

В судове засідання 30.06.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.05.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32009682.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі №5011-6/17708-2012 за позовом приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" до приватного підприємства "ОЛЄВЄР" про стягнення 433 288,90 грн. затверджено мирову угоду.

Відповідно до умов мирової угоди, відповідач ПП "ОЛЄВЄР" (код ЄДРПОУ 30302704), яке розташоване за адресою:04080, м. Київ, Оболонський район, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, з метою мирного вирішення спору бере на себе зобов'язання сплатити позивачу ПрАТ "Одеський завод шампанських вин" 174 903 грн. 60 коп. (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот три грн. 60 коп.) заборгованості, а також судовий збір у розмірі 5 782 гривень 90 коп. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 90 копійок), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача після затвердження господарським судом даної мирової угоди. Реквізити для сплати: розрахунковий рахунок позивача № 26004799957321 в ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК", МФО 380838, код ЄДРПОУ одержувача 32224466.

Відповідач ПП "ОЛЄВЄР" (код ЄДРПОУ 30302704) зобов'язується сплатити суму боргу, вказану у пункті 1 даної мирової угоди наступним чином:

- до 28 лютого 2013 року - 50 000,00 гривень (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок);

- до 31 березня 2013 року - 60 000,00 гривень (шістдесят тисяч гривень 00 копійок);

до 30 квітня 2013 року - 70 686,50 гривень (сімдесят тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 50 копійок).

Ухвала господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі №5011-6/17708-2012, якою затверджену Мирову угоду, набрала законної сили 04.02.2013 року.

Як зазначено позивачем, на виконання умов Мирової угоди відповідачем було сплачено суму в розмірі 123 903,60 грн.

Доказів сплати решти суми - у розмірі 56 782,90 грн. сторонами не подано.

В ухвалі господарського суду м. Києва від 04.02.2013 року у справі №5011-6/17708-2012 визначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, набрала законної сили 04.02.2013 р. та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом року з дати її прийняття.

Також, містить повне найменування стягувача та боржника.

Відповідно до абзацу 9 підпункту 3.19 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Суд відзначає, що ухвала господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі №5011-6/17708-2012 про затвердження Мирової угоди є виконавчим документом в розумінні приписів ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", проте, строк її пред'явлення до виконання закінчився.

Оскільки, доказів виконання затвердженої мирової угоди в повному обсязі не надано, а також беручи до уваги те, що мирова угода за своєю правовою природою є правочином, тому позивач правомірно звернувся до суду із позовом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав умови затвердженої судом мирової угоди, оплату залишку заборгованості у встановлений строк не здійснив, доказів оплати заборгованості у розмірі 56 782,90 грн. матеріали справи не містять, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у вказані сумі є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням умов мирової угоди позивач прость стягнути з відповідача індекс інфляції за травень 2013 року - квітень 2015 року в розмірі 32 002,77 грн. та три проценти річних за період з 01.05.2013 року по 14.05.2015 року в розмірі 3 598,55 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 32 002,77 грн. та 3% річних в розмірі 3 598,55 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Олєвєр" (04080, м. Київ, вулиця вікентія Хвойки, будинок 18/14, код ЄДРПОУ 30302704) на користь приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" (65058, Одеська обл.., місто Одеса, Французький бульвар, будинок 36, код ЄДРПОУ 32224466) суму основного боргу в розмірі 56 782 (п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 90 коп., індекс інфляції в розмірі 32 002 (тридцять дві тисячі дві) грн. 77 коп., 3% річних в розмірі 3 598 (три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 55 коп. та судовий збір в розмірі 1 847 (одна тисяча вісімсот сорок сім) грн. 69 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.07.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий