Рішення

від 23.06.2015 по справі 910/12219/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015Справа №910/12219/15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Миронівської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Миронівської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.10.2011 року між ним та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" укладено договори №9088 банківського рахунку, №9088 банківського рахунку зі спеціальним режимом функціонування (для зарахування страхових коштів), №9088 про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк».

Позивачем надано банку для виконання платіжні доручення.

Проте, відповідачем, всупереч умов договору, платіжні доручення на загальну суму 71 679,56 грн. залишені без виконання.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача повернути кошти, наявні на рахунках позивача в сумі 71 679,56 грн. згідно платіжних доручень.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.05.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.06.2015 року.

В судове засідання 08.06.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.05.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31739172.

Представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог і внесення змін до предмету позову, відповідно до якої просив суд прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Тому, подана позивачем заява приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2015 року розгляд справи відкладено на 23.06.2015 року.

16.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про розгляд справи без участі представника.

22.06.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судове засідання 23.06.2015 року представники сторін не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.0.62015 року та рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 32009178.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28 жовтня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Надра" (банк) та Миронівською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності укладено договори №9088 банківського рахунку (для зарахування цільових коштів), №9088 банківського рахунку, №9088 про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк».

Відповідно до п.1.1 договорів, банк відкриває клієнту поточний рахунок №26042009088001, №25601009088001, №25600009088002, №25609009088003 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Згідно з п. 2.1.1. договорів банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до п.8.1 договорів цей договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Позивачем було надано банку для виконання платіжні доручення, а саме: від 30 січня 2015 року № 926 на суму 271,04 грн.; від 30 січня 2015 року № 927 на суму 92,65 грн.; від 30 січня 2015 року № 928 на суму 1 021,50 грн.; від 30 січня 2015 року № 929 на суму 2 000,00 грн.; від 30 січня 2015 року № 4760 на суму 5 198,12 грн.; платіжне доручення від 30 січня 2015 року № 4761 на суму 1 300,64 грн.; від 30 січня 2015 року № 4762 на суму 2 062,98 грн.; від 30 січня 2015 року № 4763 на суму 6 081,58 грн.; від 30 січня 2015 року №4764 на суму 1 149,52 грн.; від 30 січня 2015 року № 4765 на суму 18 235,78 грн.; від 30 січня 2015 року №4766 на суму 52,75 грн.; від 30 січня 2015 року № 4767 на суму 686,08 грн.; від 30 січня 2015 року № 4768 на суму 2 294,02 грн.; від 30 січня 2015 року № 4769 на суму 138,34 грн.; від 30 січня 2015 року № 4770 на суму 6 690,53 грн.; від 30 січня 2015 року № 4771 на суму 14,49 грн.; від 30 січня 2015 року № 4772 на суму 542,52 грн.; від 30 січня 2015 року № 4773 на суму 2 225,64 грн.; від 30 січня 2015 року № 4774 на суму 10 057,89 грн.; платіжне доручення від 30 січня 2015 року №4775 на суму 1 951,03 грн.; від 30 січня 2015 року № 4776 на суму 736,98 грн.;від 30 січня 2015 року № 4777 на суму 1 682,20 грн.; від 30 січня 2015 року № 4778 на суму 339,61 грн.; від 03 лютого 2015 року № 930 на суму 14 168,50 грн.; від 03 лютого 2015 року №931 на суму 63,47 грн.; від 03 лютого 2015 року № 4779 на суму 192,14 грн.

Вказані платіжні доручення в порушення умов договору не були виконані відповідачем.

Згідно ст. 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Згідно з п. 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р., розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення. Забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення умов пункту 2.3.3., договору та 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р. вчасно не виконав доручення клієнта щодо перерахування з рахунків позивача грошових коштів.

Кошти на рахунки отримувачів не надійшли, а 06.02.2015 року відповідачем зазначені кошти було повернуто на рахунки позивача (причина повернення «сторно І01 Імпорт міжбанків сих платежів»).

Відповідно до ст. 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строку відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, за приписами частини 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

Відповідач у відзиві вих. № 13-4-15907 від 19.06.2015 року заперечує проти позову, оскільки, в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 05.06.2015 року та розпочато процедуру ліквідації з 05.06.2015 року. В зв'язку з цим відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача, що прямо встановлено ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 року прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 року по 06.05.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 року № 113 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Надра" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 вказаного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Судом встановлено, що платіжні доручення були передані відповідачу до виконання ще до введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої 36 статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому ЗУ "Про банки та банківську діяльність".

Пунктом 16 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений перелік дій, які не можуть бути здійсненні банками під час запровадження тимчасової адміністрації. До даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

З огляду на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку клієнта є власністю клієнта і банк не набуває права власності на вказані грошові кошти, а також враховуючи те, що в силу приписів чинного законодавства України та положень договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків банк здійснює зберігання грошових коштів і вчиняє дії спрямовані на розрахунково-касові операції, відтак грошові кошти належні позивачу не підлягають внесенню до ліквідаційної маси банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, суд зазначає, що запровадження тимчасової адміністрації до публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" та початок процедури ліквідації не може перешкоджати здійсненню розрахунково-касових операцій позивача.

При цьому, суд зазначає, що Миронівська міжрайонна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не є кредитором публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку та власником грошових коштів, що є на його рахунках, які обслуговує публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра".

Суд звертає увагу, що грошові кошти, які Миронівська міжрайонна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" перерахувати належать не банку, а саме позивачу, а тому банк лише надає послуги клієнту з обслуговування рахунку, тобто фактично виконує розпорядження позивача про перерахування його грошових коштів.

Так як, Миронівська міжрайонна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить зобов'язати публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" вчинити дії по виконанню платіжних доручень, тобто виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнути кошти за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справі № 910/5560/14 від 29 жовтня 2014 року, №910/12766/14 від 04 лютого 2015 року, №927/1379/14 від 19 лютого 2015 року.

Тому твердження відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ту обставину, що порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань мало місце ще до віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації банку та процедури ліквідації, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15; ідентифікаційний код 20025456) перерахувати кошти за платіжними дорученнями Миронівської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Пироженка, будинок 3, код ЄДРПОУ 26078169) від 30 січня 2015 року № 926 на суму 271,04 грн.; від 30 січня 2015 року № 927 на суму 92,65 грн.; від 30 січня 2015 року № 928 на суму 1 021,50 грн.; від 30 січня 2015 року № 929 на суму 2 000,00 грн.; від 30 січня 2015 року № 4760 на суму 5 198,12 грн.; платіжне доручення від 30 січня 2015 року № 4761 на суму 1 300,64 грн.; від 30 січня 2015 року № 4762 на суму 2 062,98 грн.; від 30 січня 2015 року № 4763 на суму 6 081,58 грн.; від 30 січня 2015 року №4764 на суму 1 149,52 грн.; від 30 січня 2015 року № 4765 на суму 18 235,78 грн.; від 30 січня 2015 року №4766 на суму 52,75 грн.; від 30 січня 2015 року № 4767 на суму 686,08 грн.; від 30 січня 2015 року № 4768 на суму 2 294,02 грн.; від 30 січня 2015 року № 4769 на суму 138,34 грн.; від 30 січня 2015 року № 4770 на суму 6 690,53 грн.; від 30 січня 2015 року № 4771 на суму 14,49 грн.; від 30 січня 2015 року № 4772 на суму 542,52 грн.; від 30 січня 2015 року № 4773 на суму 2 225,64 грн.; від 30 січня 2015 року № 4774 на суму 10 057,89 грн.; платіжне доручення від 30 січня 2015 року №4775 на суму 1 951,03 грн.; від 30 січня 2015 року № 4776 на суму 736,98 грн.;від 30 січня 2015 року № 4777 на суму 1 682,20 грн.; від 30 січня 2015 року № 4778 на суму 339,61 грн.; від 03 лютого 2015 року № 930 на суму 14 168,50 грн.; від 03 лютого 2015 року №931 на суму 63,47 грн.; від 03 лютого 2015 року № 4779 на суму 192,14 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.07.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий