Рішення

від 14.07.2015 по справі 911/2227/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" липня 2015 р. Справа № 911/2227/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" , м. Київ,

до відповідачів: 1) селянського (фермерського) господарства «Перлина» , с. Загінці Деражнянського району Хмельницької області,

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» , м. Бровари,

про стягнення 18055,94 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: Літвінов Є.В., уповноважений, довіреність від 14.05.2015р. б/н;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 18.05.2015р. № 301 до відповідачів - селянського (фермерського) господарства «Перлина», с. Загінці Деражнянського району Хмельницької області та товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа», м. Бровари, в якій просив суд стягнути солідарно з відповідачів 18055,94 грн. заборгованості за Договором поставки від 19.03.2014р. №АП-18-0051, а саме передбачену договором курсову різницю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов договору поставки від 19.03.2014р. №АП-18-0051 відповідач 1 зобов'язався здійснити оплату отриманого товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати, встановленого філією або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок, що відповідачем 1 зроблено не було, відповідно позивач просить суд в примусовому порядку стягнути курсову різницю в сумі 18055,94 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 перед позивачем за вказаним договором поставки від 19.03.2014р. №АП-18-0051, між позивачем та відповідачем 2 товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» укладено договір поруки від 27.10.2014р. №ПР-18-0051, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Акруа» поручилось перед позивачем як солідарний боржник за виконання відповідачем 1 всіх грошових зобов'язань, в тому числі основного боргу, процентів, комісій, неустойки, курсових втрат, витрат кредитора тощо за договором поставки від 19.03.2014р. №АП-18-0051. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість та судовий збір солідарно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2227/15 та призначено справу до розгляду на 09.06.2015р.

До господарського суду 09.06.2015р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 08.06.2015р., в якій позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів 42 234,67 грн., з яких: 18 055,94 грн. курсова різниця, 22 351,73 грн. штраф (який не було заявлено в первісно поданій позовній заяві) та витрати по оплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. розглянувши подану заяву, суд встановив, що за правовим змістом вона є заявою про зміну предмету позову, яка подана до початку розгляду справи по суті та відповідає ст. 22 ГПК України.

Ухвалою від 09.06.2015р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, розгляд справи відкладено на 30.06.2015р.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить суд в частині позовних вимог про стягнення курсової різниці в позові відмовити, оскільки позивачем не вказано банк, згідно курсу якого має бути перерахована курсова різниця, не подано довідку про відкриття рахунку в певному банку, а відтак відповідач вважає вимоги про стягнення курсової різниці такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. В частині стягнення штрафу відповідач зазначає, що позивач всупереч ст. 549 ЦК України просить суд стягнути з відповідача штраф не від суми простроченого грошового зобов'язання, яка є незначною, а від суми договору. Крім того, відповідач, враховуючи незначне прострочення грошових зобов'язань, вважає штрафні санкції надмірно великими в порівнянні із збитками кредитора, що є підставою для зменшення суми штрафу.

Ухвалою від 30.06.2015р. розгляд справи було повторно відкладено на 14.07.2015р.

Відповідачі в судові засідання 09.06.2015р., 30.06.2015р. та 14.07.2015р. своїх представників не направили, хоча про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлялися судом належним чином завчасно. Відповідач 2 відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ (далі по тексту - ТОВ "Хімагромаркетинг") до селянського (фермерського) господарства «Перлина», с. Загінці Деражнянського району Хмельницької області (далі по тексту - СФГ «Перлина»), та товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа», м. Бровари (далі по тексту - ТОВ «Акруа»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

І. Поставка

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

19.03.2014р. між ТОВ "Хімагромаркетинг" (продавець) та СФГ «Перлина» (покупець) укладено договір поставки №АП-18-0051 (далі по тексту - Договір поставки), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин (далі - товар), а саме: «Амадор» в кількості 3,500 кг та «Аперкот Акро» в кількості 150,00 л, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити його вартість в сумі 48752,39 грн. (пункт 1.1. Договору поставки).

Згідно умов Договору поставки:

- покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару: не пізніше 10.09.2014р. - 9750,48 грн., не пізніше 20.10.2014р. - 39001,91 грн. (пункт 2.1. Договору поставки);

- при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до графіку за формулою S1 = S0 x А1/А0, де S1 - вартість у гривнях, що підлягає оплаті, S0 - сума договору, яка посинна бути перерахована відповідно до графіку; А0 - вартість одного долара за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення договору (10,25 грн. за долар), А1 - вартість долара за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати. Під фактичним курсом купівлі долара сторони розуміють курс долара, встановлений філією або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок. Підтвердженням фактичного курсу купівлі долара є довідка банку. При застосуванні перерахунку відносно курсу долара продавець виставляє рахунок-фактуру, який продавець зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня. Положення пункту 2.2 щодо перерахування ціни застосовуються тільки у випадку збільшення фактичного курсу купівлі долара США (пункти 1.3, 2.2, 2.3 Договору поставки);

- покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного Договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені (пункт 5.2. Договору поставки);

- сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої пунктом 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було виконане (пункт 5.3. Договору поставки);

- у випадку прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 30 днів, винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 15% від ціни договору (пункт 5.4 Договору поставки);

- сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів, та 96% річних до дня повної оплати. (пункт 5.5. Договору поставки);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1. Договору поставки).

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки, за яким, згідно частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу 1 обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача 1 прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

На виконання вказаного Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу 1 товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних від 22.03.2014р. №АП-18-0029 на суму 6471,89 грн. та від 28.03.2014р. № АП-18-0050 на суму 28187,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що фактично було здійснено поставку на суму меншу, ніж було досягнуто відповідної домовленості, за таких обставин меншою є і сума, яку відповідач мав сплатити за поставлений товар.

26.03.2014р. сторони уклали додатковий договір № АП-18-0051ДС1 , яким додатково погодили поставку товару загальною вартістю 16786,35 грн., яка мала бути сплачена покупцем не пізніше 20.10.2014р.

На виконання вказаного додаткового договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних від 27.03.2014р. № АП-18-0038 на суму 13008,60 грн. та від 28.03.2014р. № АП-18-0051 на суму 3777,75 грн.

28.03.2014р. сторони уклали додатковий договір № АП-18-0051ДС3 , яким додатково погодили поставку товару загальною вартістю 2034,92 грн., яка мала бути сплачена покупцем не пізніше 20.10.2014р.

На виконання вказаного додаткового договору позивачем було поставлено відповідачу 1 товар, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією підписаної обома сторонами та скріпленої печатками обох сторін видаткової накладної від 28.03.2014р. № АП-18-0053 на суму 2034,92 грн.

04.04.2014р. сторони уклали додатковий договір № АП-18-0051ДС4 , яким додатково погодили поставку товару загальною вартістю 52854,00 грн., яка мала бути сплачена покупцем наступним чином: не пізніше 10.04.2014р. - 3 699,78 грн.; не пізніше 20.09.2014р. - 5285,40 грн., не пізніше 20.10.2014р. - 43868,82 грн.

На виконання вказаного додаткового договору позивачем було поставлено відповідачу 1 товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних від 08.04.2014р. № АП-18-0096 на суму 4554,00 грн. та від 11.04.2014р. № АП-18-0125 на суму 48300,00 грн.

11.04.2014р. сторони уклали додатковий договір № АП-18-0051ДС5 , яким додатково погодили поставку товару загальною вартістю 22008,00 грн., яка мала бути сплачена покупцем наступним чином: не пізніше 15.04.2014р. - 1100,40 грн.; не пізніше 20.09.2014р. - 2200,80 грн., не пізніше 20.10.2014р. - 18706,80 грн.

На виконання вказаного додаткового договору позивачем було поставлено відповідачу 1 товар, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією підписаної обома сторонами та скріпленої печатками обох сторін видаткової накладної від 15.04.2014р. № АП-18-0142 на суму 22008,00 грн.

14.04.2014р. сторони уклали додатковий договір № АП-18-0051ДС6 , яким додатково погодили поставку товару загальною вартістю 20669,40 грн., яка мала бути сплачена покупцем наступним чином: не пізніше 20.04.2014р. - 1033,47 грн.; не пізніше 20.09.2014р. - 2066,94 грн., не пізніше 20.10.2014р. - 17568,99 грн.

На виконання вказаного додаткового договору позивачем було поставлено відповідачу 1 товар, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією підписаної обома сторонами та скріпленої печатками обох сторін видаткової накладної від 15.04.2014р. № АП-18-0141 на суму 20669,40 грн.

До матеріалів справи додані також копії відповідних довіреностей відповідача на отримання матеріальних цінностей.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором поставки в редакції додаткових договорів сторони передбачили графік оплати, з врахуванням перерахунку відносно фактичного курсу купівлі долара, встановленого філією/відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок. За таких обставин, строк оплати отриманого товару є таким, що настав.

Договором поставки та додатковими договорами до нього сторони передбачили графік оплати, загалом наступним чином:

не пізніше 10.04.2014р. 3699,78 грн. (1 платіж за додатковим договором ДС4);

не пізніше 15.04.2014р. 1100,40 грн. (1 платіж за додатковим договором ДС5),

не пізніше 20.04.2014р. 1033,47 грн. (1 платіж за додатковим договором ДС6);

не пізніше 10.09.2014р. 9750,48 грн. (1 платіж за основним договором);

не пізніше 20.09.2014р. 9553,14 грн. (5285,40 грн. 2 платіж за додатковим договором ДС4, 2200,80 грн. 2 платіж за додатковим договором ДС5, 2066,94 грн. 2 платіж за додатковим договором ДС6);

не пізніше 20.10.2014р. 123874,29 грн. (24908,41 грн. 2 платіж за основним договором, 16786,35 грн. платіж за додатковим договором ДС1, 2034,92 грн. платіж за додатковим договором ДС3, 43868,82 грн. 3 платіж за додатковим договором ДС4, 18706,80 грн. 3 платіж за додатковим договором ДС5, 17568,99 грн. 3 платіж за додатковим договором ДС6)

Відповідач 1 сплатив позивачу грошові кошти в сумі 149011,56 грн., а саме сплатив:

платіжним дорученням від 07.04.2014р. № 47 суму 3699,78 грн.;

платіжним дорученням від 15.04.2014р. № 52 суму 1100,40 грн.,

платіжним дорученням від 20.10.2014р. № 151 суму 144211,38 грн.; що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випаду зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011р. у справі №16/23пд/2011.

Пунктами 1.3, 2.2, 2.3 Договору сторони передбачили, що при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до графіку за формулою S1 = S0 x А1/А0, де S1 - вартість у гривнях, що підлягає оплаті, S0 - сума данного договору, яка повинна бути перерахована згідно графіку, А0 - вартість одного долара за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення договору (10,25 грн. за долар), А1 - вартість долара за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати. Під фактичним курсом купівлі долара сторони розуміють курс долара, встановлений філією або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок. Підтвердженням фактичного курсу купівлі долара є довідка банку. При цьому сторони домовились, що зазначений перерахунок здійснюється тільки у випадку збільшення курсу долара.

Вимога позивача, названа ним як курсова різниця за правовим змістом є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, тобто, є індексацією (збільшенням) ціни товару.

У відповідності до пункту 2.3 Договору поставки позивачем надано довідки від 02.06.2015р. № КІЕ-52/860 та від 13.05.2015р. № КІЕ-52/796 відділення ПАТ ПУМБ «РЦ в м. Київ», в якому у позивача відкрито поточний рахунок, в яких відображені курси купівлі долара.

Пунктом 1.3 Договору сторонами зафіксовано фактичний курс купівлі долара на дату укладення договору - 10,25 грн./долар;

пунктом 2 Додаткового договору ДС1 від 26.03.2014р. сторонами зафіксовано фактичний курс купівлі долара на дату укладення додаткового договору - 10,95 грн./долар;

пунктом 2 Додаткового договору ДС3 від 28.03.2014р. сторонами зафіксовано фактичний курс купівлі долара на дату укладення додаткового договору - 11,28 грн./долар;

пунктом 2 Додаткового договору ДС4 від 04.04.2014р. сторонами зафіксовано фактичний курс купівлі долара на дату укладення додаткового договору - 11,5 грн./долар;

пунктом 2 Додаткового договору ДС5 від 11.04.2014р. сторонами зафіксовано фактичний курс купівлі долара на дату укладення додаткового договору - 13,1 грн./долар;

пунктом 2 Додаткового договору ДС6 від 14.04.2014р. сторонами зафіксовано фактичний курс купівлі долара на дату укладення додаткового договору - 13,67 грн./долар;

згідно довідки банку курси купівлі долара станом на дати здійснення відповідачем платежів по договору складають: 07.04.2014р. - 11,65 грн./долар; 15.04.2014р. - 12,30 грн./долар; 20.10.2014р. - 12,95 грн./долар.

За таких обставин, відповідач 1 за умовами Договору з врахуванням курсової різниці, визначеної за формулою, наведеною в пункті 2.2 Договору, мав сплатити:

07.04.2014р. суму 3699,78 грн.*11,65:11,5 = 3748,04 грн.;

15.04.2014р. суму 1100,40 грн. (курс купівлі долара на 15.04.2014р. (12,30) нижче ніж станом на дату укладання додаткового договору ДС5 13,1, перерахунок не застосовується);

20.10.2014р. суму 162906,02 грн. (1033,47 + 9750,48*12,95: 10,25 + 5285,40*12,95:11,5 + 2200,80 + 2066,94 + 24908,41*12,95:10,25 + 16786,35*12,95:10,95 + 2034,92*12,95:11,28 + 43868,82*12,95:11,5 + 18706,80 + 17568,99)

Відповідачем 1 всього фактично сплачено 149011,56 грн. відповідно курсова різниця складає 18694,64 грн.

За таких обставин, враховуючи передбачене Договором право позивача вимагати перерахування ціни товару пропорційно збільшення курсу купівлі долара, курсова різниця (індексація ціни товару), яка підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача, складає 18694,64 грн. Суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, за таких обставин, вимога позивача про стягнення курсової різниці підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 18055,94 грн.

Щодо посилань відповідача 1 на те, що вимоги позивача про стягнення курсової різниці не підтверджено належними та допустимими доказами, то вони матеріалами справи спростовуються. Позивачем подано первинні документи в належним чином засвідчених копіях (оригінали надані для огляду), на підставі яких суд достовірно перевірив розрахунок курсової різниці. Крім того, обов'язок відповідача 1 сплачувати ціну товару з врахуванням такого перерахунку передбачений Договором поставки, який сторонами був підписаний без протоколу розбіжностей та є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідачів передбачений пунктом 5.4 Договору за прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 30 днів штраф в розмірі 15% від ціни договору в сумі 22351,73 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 ст. 546, частини 1 ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.4. Договору поставки встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Посилання відповідача на невідповідність вимог позивача щодо стягнення штрафу нормам ст. 549 ЦК України, судом відхиляється. По-перше, зазначена норма є диспозитивною, а не імперативною, а відповідно до частини 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Принцип свободи договору закріплено також в ст. 627 ЦК України.

По-друге, статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання , або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12).

За таких обставин умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.

Судом встановлено, що 1й платіж за додатковим договором ДС6 в сумі 1033,47 грн. за умовами договору мав бути сплачений не пізніше 20.04.2014р., а фактично був сплачений 20.10.2014р., тобто прострочення боржника склало 182 дні.

Крім того, судом встановлено, що 1 платіж за основним договором в сумі 9750,48 грн. за умовами договору мав бути сплачений не пізніше 10.09.2014р., а фактично був сплачений 20.10.2014р., тобто прострочення боржника склало 39 днів.

За таких обставин, твердження позивача про прострочення відповідачем 1 передбаченої договором оплати більше ніж на 30 днів матеріалами справи підтверджується. Таким чином у позивача виникло право нарахувати та стягнути з відповідача 1 штраф в розмірі 15% від ціни договору 149011,56 грн. а саме в сумі 22351,73 грн.

Разом із тим, відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Враховуючи те, що прострочення більше 30 днів стосувалося лише незначної частини загального розміру грошового зобов'язання, те, що кінцевий строк розрахунку за Договором поставки 20.10.2014р. відповідачем 1 не було порушено, а також те, що заявлені до стягнення з відповідача на користь позивача штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні із збитками позивача, про що відповідач 1 обґрунтовано заявив у письмовому відзиві, суд відповідно до свого права, передбаченого пунктом 3 ст. 83 ГПК України, зменшує розмір штрафу, який належить стягнути з відповідача 1, до 10 000,00 грн.

ІІ. Порука

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

27.10.2014р. між ТОВ "Хімагромаркетинг" (кредитор) та ТОВ «Акруа» (поручитель) укладено Договір поруки №ПР-18-0051 (далі за текстом - Договір поруки), згідно якого ТОВ «Акруа» зобов'язується перед ТОВ "Хімагромаркетинг" в повному розмірі за виконання обов'язків СФГ «Перлина» (боржник) за основним Договором поставки від 19.03.2014р. №АП-18-0051. Згідно умов Договору поруки:

- у разі порушення боржником основного договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.2. Договору поруки);

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, курсових втрат, витрат кредитора тощо (пункт 1.3. Договору поруки);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 4.1. Договору поруки);

- цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (пункт 4.2. Договору поруки);

- порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання по договору не звернеться з вимогою до поручителя (пункт 4.3. Договору поруки).

Приписами статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки встановлено, що ТОВ «Акруа» відповідає перед ТОВ "Хімагромаркетинг" за виконання зобов'язання СФГ «Перлина» в повному обсязі.

За таких обставин, судом встановлено наявність солідарного зобов'язання відповідача 1 та відповідача 2 перед позивачем за Договором поставки, в результаті чого відповідач 2 - ТОВ «Акруа» зобов'язаний перед позивачем в тій самій мірі, що й відповідач 1 - СФГ «Перлина», включаючи суми основного боргу, процентів, неустойки, курсової різниці, при цьому позивач ТОВ "Хімагромаркетинг" у відповідності до частини 1 ст. 543 ЦК України має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від солідарних боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Також, судом встановлено, що позивачем 30.10.2014р. вручено директору ТОВ «Акруа» Марцинкевичу Р.Л. вимогу від 29.10.2014р., в якій позивач згідно умов Договору поруки вимагав у відповідача 2 оплатити суму дооцінки вартості товару в розмірі 18055,94 грн.

Суду не подано доказів того, що відповідач 2 надав позивачу обґрунтовану відповідь на претензію або задовольнив вимоги позивача.

Відповідно до частини 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Суду не подано жодних доказів того, що сторонами спірних відносин укладалися угоди щодо зміни спірних зобов'язань, в результаті яких збільшилась відповідальність поручителя.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави вважати припиненим зобов'язання поручителя солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань зі сплати основного боргу, процентів, неустойки, курсової різниці, тобто судом встановлено факт наявності солідарного обов'язку з виконання зобов'язань СФГ «Перлина» (боржника) та ТОВ «Акруа» (поручителя) перед ТОВ "Хімагромаркетинг" за основним Договором поставки.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, враховуючи встановлення судом факту солідарного обов'язку СФГ «Перлина» та ТОВ «Акруа» зі сплати ТОВ "Хімагромаркетинг" суми основного боргу, процентів, неустойки та курсової різниці за Договором поставки від 19.03.2014р. №АП-18-0051, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов частково та приймає рішення про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» та селянського (фермерського) господарства «Перлина» заборгованості в сумі 28055,94 грн., в тому числі: 10000,00 грн. штрафу та 18055,94 грн. курсової різниці.

Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, який прострочив грошове зобов'язання, що призвело до необхідності позивачу звертатися за судовим захистом, суд, у відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача в повному обсязі

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" задовольнити частково .

2. Стягнути солідарно з

Селянського (фермерського) господарства «Перлина» (32245, Хмельницька обл., Деражнянський район, с. Загінці, вул. Грушевського, буд. 3, ідентифікаційний код 21313275)

та товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 290, ідентифікаційний код 36432705)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 15, ідентифікаційний код 30262667)

10000,00 грн. (десять тисяч гривень нуль копійок) штрафу,

18055,94 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятдесят п'ять гривень дев'яносто чотири копійки) дооцінки вартості товару (курсової різниці),

1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять гривень дев'яносто три копійки) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 16.07.2015р.

Суддя О.В. Конюх