Постанова

від 14.07.2015 по справі 910/2885/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/2885/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015р.

у справі № 910/2885/15-г (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз"

про стягнення 409 367, 34грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/2885/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз" про стягнення 409 367, 34грн. задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 300 000 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 63 983,91 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 27 583,35грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 27 538,35 грн., зменшивши суму пені до 2 753,83 грн. та змінити рішення в частині стягнення заборгованості за простроченим кредитом в сумі 300 000, 00 грн., зазначивши в цій частині рішення, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим кредитом в сумі 283 500, 00грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Також, апелянт посилається на те, що оспорювана сума становить44 088,35 грн., останній зазначає, що оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 27 538,35 грн. та оспорює заборгованість по основній сумі кредиту, яку було стягнуто з відповідача на користь позивача на суму 16 500,00 грн.

Так, апелянт посилається на те, що 19.09.2014 останнім було сплачено 6 000,00 грн., на погашення кредиту, що підтверджується квитанцією № 76368812 від 19.09.2014, а 25.09.2014 сплачено 10 500,00 грн., на погашення кредиту, що підтверджується квитанцією № 77575341 від 26.09.2014, тому вказує, що заборгованість по основній сумі кредиту (тіло кредиту) становить не 300 000,00 грн., як зазначив суд першої інстанції, а становить суму 283 500,00 грн.

Разом з тим, апелянт просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, а саме зменшити розмір пені з 27 583,35 грн., до 2 758,36 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Скрипки І.М., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 у зазначеному складі суддів прийнято вказану апеляційну скаргу до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 14.07.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці сформовано новий склад колегії суддів у складі: головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Скрипки І.М.

В судове засідання 14.07.2015 сторони своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз" (позичальник) 05.05.2011 було укладено Кредитний договір.

Відповідно до п.1.1 даного Договору кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

У відповідності до п.п. 1.1.1. Договору, надання кредиту здійснюється на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 300 000 грн., який змінюється відповідно до встановленого графіка зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (далі - графік), надалі за текстом кожна частина окремо - транш, а у сукупності - транші зі сплатою 24.99% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 05.05.2014 включно, на умовах визначених цим договором.

Згідно з п.1.1.3 Кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 3.3.12 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 29,99% починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування кредитом діє до дня (включно) виконання умов визначених п.3.3.12 цього договору.

Разом зх. цим, сторонами погоджено, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Як передбачено п. 2.4 Кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів користування кредитом в період (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Пунктом 2.5. Кредитного договору передбачено, що сплата процентів здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним та в день остаточного погашення кредиту на рахунок №20687000000032 в АТ "Дельта банк", МФО 380236.

Згідно з п.8.3 Кредитного договору останній набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Сторонами, у додатку №1 до Кредитного договору погоджено графік зменшення максимального ліміту заборгованості.

10.07.2012 між кредитором та позичальником було підписано додатковий договір №1 до Кредитного договору, яким сторони вирішили п. 2.5 викласти в наступній редакції: "Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 28 числа місяця наступного за звітним та в день остаточного погашення кредиту на рахунок №20687000000032 в АТ "Дельта Банк",МФО 380236.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-10571 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексву України.

На виконання умов укладеного між сторонами правочину банк надав позичальнику кредит в сумі 300 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та меморіальними ордерами.

З вищевикладеного вбачається, що кредит надавався Позичальнику строком по 05.05.2014.

Відповідно до п.п.3.3.4, 3.3.5 Кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за його використання в порядку, визначеному цим договором; повернути кредитору в повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісії кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни визначені цим договором.

Враховуючи строк повернення кредиту, що визначений умовами Кредитного договору та фактичне надання грошових коштів Відповідачу строк повернення кредитних коштів настав.

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за вказаним правочином не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз" рахується заборгованість по тілу кредиту в сумі 300 000 грн. та по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 63 983,91 грн.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України.

Як визначено ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на банківський рахунок позикодавця.

Згідно з ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за кредитним Договором в сумі 300 000,00 грн. та за відсотками в розмірі 63 983,91 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За умовами Кредитного договору у випадку порушення позичальником вимог п.3.3. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного в п.1.1 цього договору, за кожний випадок порушення.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем було заявлено вимогу про стягнення штрафу в розмірі 6 000 грн.

В п.3.3.8 Кредитного договору (на який як на підставу нарахування штрафу посилається позивач) передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору, щоквартально, не пізніше двадцятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредиторові належним засвідчену копії: бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості за встановленою кредитною формою; щороку, не пізніше 25 числа другого місяця року, наступного за звітним, надавати кредиторові належним чином засвідчені: бухгалтерський баланс за рік, звіт про фінансові результати за рік, надавати за вимогою кредитора інші документи.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що позивачем не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, коли відповідне порушення з боку відповідача виникло, і за яке саме невиконання умов договору було застосовано штрафні санкції. При цьому, доказів на підтвердження порушення позичальником умов Кредитного договору позивачем до матеріалів справи не представлено.

Як визначено п. 3.3.12.1 Кредитного договору позичальник зобов'язаний в десятиденний строк із дня укладання договору (ів) застави (іпотеки) укласти в акредитованій страховій компанії договорів страхування заставного майна, зазначеного уп.1.3.1 цього договору.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що з дати укладення Кредитного договору минуло більше трьох років, в той час як цивільно-правова відповідальність позичальника у вигляді штрафу настає за не укладання саме в десятиденний строк з дня укладення Кредитного договору.

Договору страхування, матеріали справи не містять.

До місцевого господарського суду, відповідачем було подано клопотання про застосування строків позовної давності до вимоги позивача про стягнення штрафу, щодо якого суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як визначено ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановленої ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вірно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наданий позивачем розрахунок пені за прострочку сплати кредиту є вірним та вимога в цій частині задоволенню в сумі 27 538,35 грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 11 845, 08 грн., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку та зазначив наступне.

Банком до позовної заяви було представлено розрахунок нарахування пені за несплачені відсотки за користування кредитом наростаючим підсумком без розрахунку нарахування пені по кожному несплаченому щомісячному черговому платежу, виходячи з того, що відсотки нараховуються щомісячно, відповідно і пеня має бути визначена з врахуванням діючого законодавства від суми кожного простроченого платежу.

Також, суд вірно зазначив, що за даним розрахунком, суд не може перевірити правильність нарахування пені, оскільки помісячний розрахунок процентів матеріали справи не містять.

Тому, приймаючи до уваги той факт, що місцевий господарський суд позбавлений можності здійснити перерахунок пені, враховуючи, що в наведеному розрахунку не відображені відсотки за користування кредитом за кожен місяць окремо, вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 11 845, 08 грн. залишені судом першої інстанції без задоволення вірно.

Щодо посилань апелянта на те, що останнім 19.09.2014 сплачено 6 000,00 грн., на погашення кредиту, що підтверджується квитанцією № 76368812 від 19.09.2014, а 25.09.2014 сплачено 10 500,00 грн., на погашення кредиту, що підтверджується квитанцією № 77575341 від 26.09.2014, тому заборгованість по основній сумі кредиту (тіло кредиту) становить не 300 000,00 грн., як зазначив суд першої інстанції, а становить суму 283 500,00 грн., апеляційний господарський суд зазначає, що вказане не може бути підставою для скасування рішення по справі, оскільки оскаржуване рішення було прийнято на підставі поданих сторонами до матеріалів справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з даної норми, апеляційний господарський суд переглядає рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі тих доказів, які були наявні в матеріалах справи на момент його прийняття.

Щодо, зазначеного апелянтом в апеляційній скарзі про зменшення штрафних санкцій на 90%, а саме зменшення розмір пені з 27 583,35 грн., до 2 758,36 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Окрім того, згідно ч.2 відповідної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до чч.2, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд зазначає, що заявлене апелянтом в апеляційній скарзі зменшення штрафних санкцій на 90% є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/2885/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтхауз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/2885/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/2885/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2885/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров