Постанова

від 14.07.2015 по справі 910/5909/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/5909/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: не з"явився;

Від відповідача: не з"явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015

у справі № 910/5909/15-г (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного підприємства "Лендгранд"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 20 7000, 83 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лендгранд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення суми основного боргу у розмірі 19262,00 грн., 3 % річних у розмірі 155,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 6357,72 грн., пеню у розмірі 2781,11 грн. та 217,04 грн. витрат на поштові відправлення( з урахуванням уточнень).

Рішенням Господарського суду міста Києва 12.05.2015 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033) на користь Приватного підприємства "Лендгранд" (21037, м. Вінниця, вул. Польова, 17, кв.79, ідентифікаційний код 33553095) заборгованість у розмірі 19262 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 99 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 6357 (шість тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 72 коп., пеню у розмірі 2751 (дві тисячі сімсот п'ятдесят одна) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 91 коп.

В інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду по цій справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині нарахування штрафних санкцій, а саме 3% річних від простроченої суми відмовити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" у справі № 910/5909/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.07.2015.

В судове засідання, призначене на 14.07.2015, сторони не з"явились, причини неявки суду невідомі, проте в матеріалах справи містяться клопотання від представників сторін про розгляд справи у їх відсутності.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.12.2008 між Приватним підприємством "Лендгранд" (надалі - позивач, виконавець) та Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі - відповідач, замовник) був укладений договір на проведення проектно-вишукувальних робіт №ПЗ/ЗС-083370/НЮ (надалі - договір) та додаткові угоди до нього, зокрема додаткова угода №2 від 26.11.2013, відповідно до умов яких, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо - геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Гречани - Ларга) та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ДТГО "Південно-Західна залізниця" для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Панівецької сільської ради Кам'янець - Подільського району Хмельницької області площею 22 га та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі (п.1.1.), вартість робіт за договором 37924,00 грн. без ПДВ згідно з протоколом про договірну ціну та кошторисом виконання відповідних робіт (п.3.1.), оплата робіт здійснюється в наступному порядку: протягом 30 - ти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по 1 стадії замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 50% від суми договору (п.3.4.1) протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт по 2 стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт (п.3.4.2.), за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки (п.6.2.), нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6.4.).

Відповідно до акту здачі - приймання виконаних робіт від 01.02.2013 та акту приймання - передачі виконаних робіт №083370/НЮ-2 від 18.12.2014 загальна сума виконаних позивачем за договором №ПЗ/ЗС-083370/НЮ від 08.12.2008 та прийнятих відповідачем робіт склала 37924,00 грн.

Відповідачем були перераховані грошові кошти за виконану роботу на загальну суму 18 662,00 гривні.

Таким чином, станом день розгляду справи сума основного боргу відповідача за договором №ПЗ/ЗС-083370/НЮ від 08.12.2008 перед позивачем становить 19262,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення цієї суми.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.889 Цивільного кодексу України замовник зокрема зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 19262,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 155,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 6357,72 грн. та пеню у розмірі 2781,11 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 6.2. договору, за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені визнаються судом правомірними.

Судом здійснено перерахунок належної до сплати відповідачем суми пені з урахуванням святкових днів в січні місяці 2015, у зв'язку з чим за період з 06.02.2015 (дата визначена судом згідно умов укладеного між сторонами договору) по 12.05.2015 (дата, яка самостійно визначена позивачем у розрахунку до заяви про збільшення позовних вимог) стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2751,56 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нарахування 3% річних та інфляційний втрат має розпочинатись саме з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання та охоплювати весь час прострочення (в межах позовних вимог).

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних позивачем на підставі договору №ПЗ/ЗС-083370/НЮ від 08.12.2008 робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції є законними та обґрунтованими. При цьому, за розрахунком суду, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 151,99 грн. (з 06.02.2015 по 12.05.2015), а сума витрат з урахуванням індексу інфляції за цей же період складає 6357,72 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 217,04 грн. витрат на поштові відправлення, колегія суддів зазначає, що відшкодування таких витрат відповідно до положень ст. 44 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача цих витрат задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі №910/5909/15-г залишити без змін.

Матеріали справи №910/5909/15-г повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська