Рішення

від 15.07.2015 по справі 135/664/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/664/14-ц Провадження № 22-ц/772/1427/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 7 Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О.Ю.,

суддів: Рибчинського В.П., Іванюка М.В.,

за участю секретаря: Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Ладижинської міської ради Вінницької області на заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року у цивільній справі за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділ Держземагенства у м. Ладижин Вінницької області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення ,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та її повернення.

Позовні вимоги мотивував тим, що проведеною прокуратурою Вінницької області перевіркою, виявлено порушення норм законодавства при видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №751056 від 05.08.2011 року в м. Ладижин Вінницької області, площею 0,1194 га, кадастровий номер 0510600000:07:028:0003. Так, в ньому не зазначено номера рішення Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року, а згідно протоколу 24 сесії 5 скликання Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року №24 на зазначеній сесії розглядалось 5 питань щодо надання земельних ділянок у власність та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, 4 з яких стосувались видачі державних актів іншим особам, прізвища яких зазначено у відповідних рішеннях і протоколах сесії, а 1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки працівникам соціальної сфери без зазначення конкретних осіб. За результатами розгляду вказаного питання Ладижинською міською радою прийнято рішення №892 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки працівникам соціальної сфери», яке не пов'язано з видачою державного акту на право власності на земельну ділянку відповідачу, а регулює зовсім інші відносини. В даному рішенні не зазначено відомостей про площу земельних ділянок, ФІО громадян, яким слід видати державні акти та не вказано наявні додатки до рішення.

Разом з тим, позивач звертав увагу на той факт, що земельну ділянку було передано відповідачу за рахунок земель водного фонду - прибережної захисної смуги річки Південний Буг в порушення вимог статей 58-61 ЗК України.

Заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 18.03.2015 року позов заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділ Держземагенства у м. Ладижин Вінницької області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення задоволено.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії ЯЛ №751056 від 05.08.2011 року на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин, площею 0,1194 га., кадастровий номер 0510600000:07:028:0003.

Скасовано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №051020001000219 про реєстрацію виданого ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин, площею 0,1194 га., кадастровий номер 0510600000:07:028:0003.

Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,1194 га з кадастровим номером 0510600000:07:028:0003 Ладижинській міській раді. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Ладижинська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на грубі порушення процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з на ступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідно сини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосу ванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі джені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясу вання обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯЛ №751056 від 05.08.2011 року на праві власності на земельну ділянку в місті Ладижин Вінницької області, площею 0,1194 га з кадастровим номером 0510600000:07:028:0003, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 051060001000219 на підставі рішення Ладижинської міської ради 24 сесії 5 скликання від 04.07.2008 року, без значення номері рішення.

З протоколу сесії Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року вбачається, що на даній сесії було прийнято 48 рішень, за номерами: з 854 по 902 включно. В жодному із цих рішень, в тому числі і за № 892, немає посилання на вирішення питання щодо надання земельної ділянки у власність та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку саме ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги заступника прокурора Вінницької області в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що доказів прийняття рішення про надання даної земельної ділянки у власність та видачу державного акту саме ОСОБА_2 не надано, вказане рішення Ладижинською міською радою не приймалось, державний акт було видано відповідачу з порушенням вимог закону, а тому державний акт підлягає визнанню недійним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 ЗК України та ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради.

Зі змісту ст. 116 ЗК України вбачається, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст. 126 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Як зазначається у правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 04.06.2014 року по справі №6-46 цс 14, відповідно до ст.126,152,155 ЗК України (чинних на час виникнення спірних відносин) державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або цивільно-правових угод. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Зазначений порядок щодо надання земельної ділянки ОСОБА_2 у власність був порушений.

Рішенням Ладижинської міської ради 24 сесії 5 скликання від 04.07.2008 року за № 892 була затверджена технічна документація із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки працівникам соціальної сфери на території м. Ладижин, за рахунок земель резервного фонду.

При вирішенні даного питання затвердженню підлягали проекти землеустрою, а не технічна документація із землеустрою, оскільки в розумінні Закону України «Про землеустрій» технічна документація готується на земельні ділянки, що перебувають у користуванні, а проекти землеустрою на новоутворюванні земельні ділянки.

Невід'ємною частиною цього рішення є додатки, в тому числі списки осіб відносно яких вирішувалось питання, про що мало б бути зазначено в самому рішенні.

Однак із протоколу №24 5 сесії скликання від 04.07.2008 року Ладижинської міської ради, а саме з п. 21 видно, що проект рішення з долученими до нього додатками, в тому числі і списками осіб відносно яких вирішувалось дане питання не був підготовлений.

Відтак у відділу Держкомзему у м. Ладижині не було жодних законних підстав для видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку за рішенням Ладижинської міської ради №892 від 04.07.2008 року.

Разом з тим, державний акт на право власності на землю виданий відповідачу не містить в собі запису про те, що саме рішення за №892 Ладижинської міської ради було правовою підставою для його видачі. Зазначення номеру рішення є обов'язковою вимогою, щодо заповнення державного акта.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно задоволено позов в частині визнання недійсним виданого ОСОБА_2 державного акту серії ЯЛ №751056 від 05.08.2011 року на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин, площею 0,1194 га., кадастровий номер 0510600000:07:028:0003 та зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,1194 га з кадастровим номером 0510600000:07:028:0003 Ладижинській міській раді.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції показів представника Ладижинської міської ради та протоколу 24 сесії 5 скликання про те, що підставою для видачі державного акту відповідачу стало рішення № 892 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельні ділянки працівникам соціальної сфери» та додатки до нього, не заслуговують на увагу, оскільки з тексту даного рішення вбачається, що земельні ділянки передаються у власність громадянам згідно додатку. Однак, в додатку до цього рішення не міститься інформація про осіб, яким надаються земельні ділянки, а посилання на те, що депутатам під час розгляду питання надавали списки осіб, не дають можливості встановити, що списки, котрі надавались суду під час розгляду справи відповідали тим, що надавались депутатам на час прийняття рішення, а також встановити, що ОСОБА_2, входив у той список.

Поряд з тим, колегія суддів не приймає до уваги пояснення представника міської ради щодо помилкового не зазначення державним підприємством «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», яке заповнювало державний акт про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, номеру рішення, оскільки вони суперечать іншим доказам по справі.

Крім того, враховуючи послідовність поставлення підписів в державному акті посадовими особами, передбачену п. 2.14 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою» від 22.06.2009 року (діючої на час видачі державного акту), міська рада та її посадові особи, виявивши у правовстановчому документі відсутність важливої складової, повинні були повернути його для усунення недоліків або не посвідчувати його підписом.

Що стосується посилань апелянта на незаконне відновлення провадження в справі до усунення обставин, що викликали його зупинення не заслуговують на увагу з огляду на наступне:

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.06.2014 року було зупинене провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано державний акт ЯЛ № 751056 від 05.08.2011 року, що є предметом розгляду у цій справі, а також до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч. 2, ст. 357 ч. 1 КК України щодо допущених порушень закону, від яких залежить вирішення даної справи.

Відповідно до ст. 204 ЦПК України провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в справі, або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення.

В листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з заявою про відновлення провадження у цивільній справі.

Вирішуючи заявлене особою клопотання та встановивши, що у рішеннях Ладижинської міської ради від 04.07.2008 року та кримінальному провадженні № 42013010000000064 від 25.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч. 2, ст. 366 ч. 2, ст. 357 ч. 1 КК України не йшлося про надання земельної ділянки саме ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано відновив провадження у справі, а тому норми процесуального законодавства при відновленні провадження судом не порушені.

Поряд з іншим спростовуються і доводи апелянта про безпідставну відмову в задоволенні заяви представника Ладижинської міської ради про відвід судді Патраманського І.О. з наступних підстав:

Представник Ладижинської міської ради, заявляючи про відвід ОСОБА_1, послалась на ч. 4 ст. 20 ЦПК України, зокрема на те, що між суддею та міським головою м. Ладижин ОСОБА_5 існують конфліктні відносини; суддя приймає протиричиві процесуальні рішення, а саме зупинення справи та її поновлення без усунення обставин, що спричинили зупинення справи; заявив самовідвід у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 - начальника відділу Держземагентства з мотивів неприязних взаємин з останнім; рішення, що стало підставою для видачі державного акта відповідачу, є підставою для видачі такого акту і ОСОБА_6, яка перебуває у родинних відносинах з суддею, справа щодо скасування якого перебуває в провадженні цього ж суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви Ладижинської міської ради про відвід, суд обґрунтовано виходив з того, що не є підставами для відводу заяви, які містять лише припущення щодо існування відповідних обставин, не підтверджених доказами. Фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не ототожнюються з юридичними особами - Ладижинською міською радою і відділом Держземагентства у м. Ладижин і не є сторонами у справі, як і член родини судді, аналогічна справа щодо якого розглядається цим судом, а тому суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відводу, передбачених ст. 20 ЦПК України.

Крім того, безпідставними є доводи апелянта про дослідження та використання судом першої інстанції в якості письмових доказів протоколів допитів посадових осіб, оскільки з рішення вбачається, що суд ними свої висновки не обґрунтовував.

Інші доводи апелянта в частині наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в частинах визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені в супереч вимог ст.60 ЦПК України відповідними доказами, а тому не заслуговують на увагу.

Разом з тим, слушними є посилання апелянта про наявність підстав для скасування заочного рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року в частині скасування в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запису №051020001000219 про реєстрацію виданого ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин, площею 0,1194 га., кадастровий номер 0510600000:07:028:0003.

З 1 січня 2013 року набув чинності ЗУ «Про державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зокрема до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 16.10.2012 року були внесені зміни щодо визначення органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері державної реєстрації майнових прав. У зв'язку з чим повноваження органів Держкомзему, щодо реєстрації прав на землю були припиненні з 1 січня 2013 року.

Постановою КМ України від 17.10.2012 року було скасовано, «Порядок ведення книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування ділянкою, договору оренди». Дані, які були внесені до Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на підставі Порядку перенесені до єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 10 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2013 року, однією із підстав припинення речових прав є рішення суду про припинення права власності на нерухоме майно. Тобто, скасування державного акту на право власності на землю саме по собі дає відповідним органам право для внесення змін до державного реєстру, та не потребують додаткових дій щодо скасування запису в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, яка відповідно до чинного законодавства, яка втратила чинність.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині скасування запису в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування ділянкою, договору оренди.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Ладижинської міської ради Вінницької області задовольнити частково.

Заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року скасувати в частині скасування в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис за №051060001000219 про реєстрацію виданого ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку в м. Ладижин площею 0,1194 га, з кадастровим номером 0510600000:07:028:0003.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.Ю. Береговий

Судді: М.В. Іванюк

ОСОБА_8