Постанова

від 15.07.2015 по справі 810/2608/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року 11 год. 51. хв. 810/2608/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Сімейко А.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - ТОВ «Комплекс Агромарс» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2015 №0000142201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання товару між ним та Приватним Підприємством «Дім Зерна» (далі - ПП «Дім Зерна») мали реальний характер, товар поставлено, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та ПП В«Дім ЗернаВ» , а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на оцінці господарських взаємовідносин ПП В«Дім ЗернаВ» із ТОВ В«АртсвітВ» з яким позивач не перебував у будь-яких відносинах, без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивач у судовому засіданні 15.07.2015 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.07.2015 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Комплекс Агромарс», ідентифікаційний код 30160757, місцезнаходження: 07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, зареєстроване як юридична особа 05.09.2007, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8). Як платник податків узятий на облік з 11.08.1998 №112-АТ та з 14.09.1998 зареєстрований платником податку на додану вартість.

Видами діяльності ТОВ В«Комплекс АгромарсВ» є розведення свійської птиці; розведення птиці; змішане сільське господарство; обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства; овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; вирощування зернових та технічних культур; надання послуг у рослинництві, облаштуванні ландшафту.

У період з 18.12.2014 по 19.12.2014 посадовою особою Вишгородської ОДПІ на підставі наказу від 18.12.2014 №29, повідомлення від 18.12.2014 №141/28-01 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ В«Комплекс АгромарсВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП В«Дім ЗернаВ» (код ЄДРПОУ 37135575) за листопад 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 24.12.2014 №2552/10-08-22-01/30160757 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за листопад 2013 року на загальну суму 258618,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання соєвої олії у ПП В«Дім ЗернаВ» за договорами від 15.08.2013 №13-1057/КК та від 06.09.2013 №13-1146/БКЗ-Ю.

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що ним від Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано акт від 07.11.2014 №529/22-1/37135575 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дім зерна» (код ЄДРПОУ 37135575) з питань документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Артсвіт» (код ЄДРПОУ 37063396) за листопад 2013 року», яким встановлено порушення ПП «Дім зерна» вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Артсвіт» під час поставки у листопаді 2013 року соєвої олії.

Відтак, право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності ПП «Дім зерна» та контрагента ТОВ «Артсвіт». При цьому, з контрагентом ТОВ «Артсвіт» позивач не перебував у жодних відносинах.

Інших підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не зазначено.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Вишгородською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 №0000142201, згідно яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 387927,00 грн., у тому числі за основним платежем 258618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 129309,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ТОВ В«Комплекс АгромарсВ» (покупець) та ПП В«Дім ЗернаВ» (постачальник) було укладено договори поставки від 15.08.2013 №13-1057/КК та від 06.09.2013 №13-1146/БКЗ-Ю, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар - олію соєву, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату (том І а.с.33-38, 203-208).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ПП В«Дім ЗернаВ» , а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість, на підтвердження чого надав суду витяги та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість (том ІІ а.с.71-78).

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ПП В«Дім ЗернаВ» , наявності дефектів у правовому статусі цього контрагента (відсутність реєстрації як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки від ПП В«Дім ЗернаВ» товарів позивачем до перевірки та матеріалів справи надані рахунки на оплату товару та видаткові накладні від 25.11.2013 №213, від 27.11.2013 №216, від 29.11.2013 №217, від 14.11.2013 №205, від 14.11.2013 №218, від 21.11.2013 №211; посвідчення про якість та сертифікати якості; товарно-транспортні накладні, зміст та форма яких відповідають вимогам чинного законодавства (том І а.с.41, 47, 53, 211, 221, 238, 241), докази зважування поставленої олії (журнал обліку ваги (том І а.с.63, 64)) та докази здійснення лабораторією позивача контролю якості (журнал якості сировини, що надходить на комбікормовий завод (том ІІ а.с.29, 30)).

За результатами господарських операцій ПП В«Дім ЗернаВ» на користь ТОВ В«Комплекс АгромарсВ» видано податкові накладні від 25.11.2013 №21, від 27.11.2013 №23, від 29.11.2013 №24, від 14.11.2013 №13, від 14.11.2013 №28, від 21.11.2013 №19.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за листопад 2013 року.

Розрахунки між позивачем та ПП В«Дім ЗернаВ» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (том І а.с.65-68).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Комплекс Агромарс» ПП «Дім Зерна» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України 01.11.2011 №1379 В«Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладноїВ» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Однак, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялось ПП «Дім Зерна» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 25.06.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у ПП «Дім Зерна» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ПП «Дім Зерна»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ПП «Дім Зерна» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

На виконання вимог даної ухвали відповідачем надано суду лише форму № 1ДФ. В іншій частині відповідач вимог вказаної ухвали суду не виконав, запитуваних документів не надав та не повідомив суд про причини неможливість їх надання.

Водночас, судом було допитано як свідка директора ПП «Дім зерна» ОСОБА_3, який зазначив, що дійсно постачав ТОВ «Комплекс Агромарс» олію соєву як посередник, оскільки не є її виробником. Придбану для подальшої реалізації олію ПП «Дім Зерна» не зберігав на власних складах у зв'язку з їх відсутністю, транспортування товару здійснював одразу на виробничі потужності ТОВ «Комплекс Агромарс». Підтвердив те, що всі наявні у матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку як уповноважена особа ПП «Дім Зерна» підписував особисто. Також повідомив суд, що відповідно до штатного розпису він є єдиним працівником та директором ПП «Дім Зерна». Однак, виконання взятих на себе господарських зобов'язань виконував шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.

Жодних доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Відтак, вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт поставки контрагентом товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами.

Так, позивач зазначив, що ТОВ «Комплекс Агромарс» є підприємством з замкнутим циклом виробництва - від виготовлення комбікормів до вирощування птиці, переробки м'яса та реалізації його на ринку.

Придбана у ПП «Дім Зерна» олія соєва була використана згідно з рецептом в процесі виробництва комбікормів для птиці, який у свою чергу був використаний для відгодівлі птиці, на підтвердження чого позивач надав протоколи, які складаються під час виробництва комбікорму.

Водночас, з дослідженого Акта перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача.

Однак, судом встановлено, що ПП «Дім Зерна» оскаржує у судовому порядку дії Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області щодо складання акта від 07.11.2014 №529/22-1/37135575 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дім зерна» з питань документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Артсвіт» за листопад 2013 року», який покладений в основу тверджень відповідача про безтоварність господарських операцій з позивачем (справа №810/6720/14).

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПП «Дім Зерна» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26.01.2015 №0000142201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 липня 2015 р.