Ухвала

від 14.09.2015 по справі 810/2608/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2608/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко П.Д. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулося з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2015 №0000142201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.12.2014 по 19.12.2014 посадовою особою Вишгородської ОДПІ на підставі наказу від 18.12.2014 №29, повідомлення від 18.12.2014 №141/28-01 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Комплекс Агромарс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Дім Зерна" (код ЄДРПОУ 37135575) за листопад 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 24.12.2014 №2552/10-08-22-01/30160757 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за листопад 2013 року на загальну суму 258618,00 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Вишгородською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 №0000142201, згідно яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 387927,00 грн., у тому числі за основним платежем 258618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 129309,00 грн..

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, у п. 201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Комплекс Агромарс" (покупець) та ПП "Дім Зерна" (постачальник) було укладено договори поставки від 15.08.2013 №13-1057/КК та від 06.09.2013 №13-1146/БКЗ-Ю, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар - олію соєву, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату (том І а.с.33-38, 203-208).

На підтвердження поставки від ПП "Дім Зерна" товарів позивачем до перевірки та матеріалів справи надані рахунки на оплату товару та видаткові накладні від 25.11.2013 №213, від 27.11.2013 №216, від 29.11.2013 №217, від 14.11.2013 №205, від 14.11.2013 №218, від 21.11.2013 №211; посвідчення про якість та сертифікати якості; товарно-транспортні накладні (том І а.с.41, 47, 53, 211, 221, 238, 241), докази зважування поставленої олії (журнал обліку ваги (том І а.с.63, 64)) та докази здійснення лабораторією позивача контролю якості (журнал якості сировини, що надходить на комбікормовий завод) (том ІІ а.с.29, 30).

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

За результатами господарських операцій ПП "Дім Зерна" на користь ТОВ "Комплекс Агромарс" видано податкові накладні від 25.11.2013 №21, від 27.11.2013 №23, від 29.11.2013 №24, від 14.11.2013 №13, від 14.11.2013 №28, від 21.11.2013 №19.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту за листопад 2013 року.

Розрахунки між позивачем та ПП "Дім Зерна" здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (том І а.с.65-68).

Таким чином, вищезазначені документи підтверджують факт: руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

До того ж, позивач зазначив, що ТОВ "Комплекс Агромарс" є підприємством з замкнутим циклом виробництва - від виготовлення комбікормів до вирощування птиці, переробки м'яса та реалізації його на ринку.

Придбана у ПП "Дім Зерна" олія соєва була використана згідно з рецептом в процесі виробництва комбікормів для птиці, який у свою чергу був використаний для відгодівлі птиці, на підтвердження чого позивач надав протоколи, які складаються під час виробництва комбікорму.

На момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Незважаючи на наявність вищевказаних документів відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Дім Зерна", а висновки зроблені відповідачем ґрунтувались відповідно до обставин зазначених в Акті перевірки Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 07.11.2014 №529/22-1/37135575 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Дім зерна" (код ЄДРПОУ 37135575) з питань документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "Артсвіт" (код ЄДРПОУ 37063396) за листопад 2013 року", яким встановлено порушення ПП "Дім зерна" вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ "Артсвіт" під час поставки у листопаді 2013 року соєвої олії.

Таким чином, право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності ПП "Дім зерна" та контрагента ТОВ "Артсвіт". При цьому, з контрагентом ТОВ "Артсвіт" позивач не перебував у жодних відносинах.

Колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Водночас, судом першої інстанції було допитано в якості свідка директора ПП "Дім зерна" ОСОБА_2, який зазначив, що дійсно постачав ТОВ "Комплекс Агромарс" олію соєву як посередник, оскільки не є її виробником. Придбану для подальшої реалізації олію ПП "Дім Зерна" не зберігав на власних складах у зв'язку з їх відсутністю, транспортування товару здійснював одразу на виробничі потужності ТОВ "Комплекс Агромарс". Крім того, підтвердив, що всі наявні у матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку як уповноважена особа ПП "Дім Зерна" підписував особисто. Також повідомив, що відповідно до штатного розпису він є єдиним працівником та директором ПП "Дім Зерна", проте виконання взятих на себе господарських зобов'язань виконував шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що факт поставки контрагентом товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Беручи до уваги досліджені первинні документи, які складались у процесі виконання зобов'язань по відносинам позивача з ПП "Дім Зерна", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки визначене ними грошове зобов'язання є необґрунтованими та протиправними.

Відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу спірних грошових зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.