Постанова

від 16.07.2015 по справі 826/7932/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2015 року № 826/7932/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 квітня 2015 року № 00002392203 та від 21 квітня 2015 року № 0002432201, № 0002442201, № 0002452201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/7932/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10 червня 2015 року, яке відкладалось на 01 липня 2015 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 01 липня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що у період з 09 лютого 2015 року по 20 березня 2015 року, на підставі наказу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05 березня 2015 року № 456 та з 16 березня 2015 року по 20 березня 2015 року на підставі наказу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13 березня 2015 року № 498, проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, в результаті якої складено акт перевірки від 27 березня 2015 року № 273/26-54-22-04-07/02470684.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.2 пункту 153.2 статті 153, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 741452,00 грн., а саме по періодах: за 1 кв. 2012 року в сумі 37889,00 грн., за 2кв. 2012 року - 154771,00 грн., за 3 кв. 2012 року - 111767,00 грн., за 4 кв. 2012 року - 117958,00 грн., 2013 рік - 319067,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 109128,00 грн., в тому числі по періодах: за червень 2012 року - 2866,00 грн., за липень 2012 року - 2866,00 грн., за серпень 2012 року - 2866,00 грн., за вересень 2012 року - 2866,00 грн., за жовтень 2012 року - 5732,00 грн., за листопад 2012 року - 5732,00 грн., за грудень 2012 року -5896,00 грн., за січень 2013 року - 17688,00 грн., за квітень 2013 року 23584,00 грн., за травень 2013 року - 9008,00 грн., за червень 2013 року - 3002,00 грн., за липень 2013 року - 9008,00 грн., за серпень 2013 року - 3002,00 грн., за вересень 2013 року - 6005,00 грн., за листопад 2013 року - 3002,00 грн., за грудень 2013 року - 6005,00 грн.;

- пункту 275.1 статті 275.1 розділу XIII «плата за землю» Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання щодо плати за землю (земельний податок) на загальну суму 574341,68 грн., а саме: по періодах: за 2012 в сумі 287170,84 грн., 2013 рік в сумі 287170,84 грн.;

- пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи нерезидента отримані за джерелом їх походження з України у розмірі 7622,80 грн. за 2012 рік;

- підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України - фінансові санкції у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності в сумі 21051,54 грн.

Заперечення позивача задоволені частково, висновки акту перевірки в частині встановлення порушення пункту 275.1 статті 275.1 розділу XIII «плата за землю» Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання щодо плати за землю (земельний податок) на загальну суму 574341,68 грн., а саме: по періодах: за 2012 в сумі 287170,84 грн., 2013 рік в сумі 287170,84 грн. скасовані, в інший частині висновки акту перевірки від 27 березня 2015 року № 273/26-54-22-04-07/02470684 - без змін.

На підставі вищевикладених порушень, встановлених під за результатом перевірки, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 20 квітня 2015 року № 0002392203, яким позивачу за порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 9528,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 7622,80 грн., за штрафними санкціями - 1905,70 грн.;

- від 21 квітня 2015 року № 0002432201, яким позивачу, за порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.2 пункту 153.2 статті 153, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 926815,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 741452,00 грн., за штрафними санкціями - 185363,00 грн.;

- від 21 квітня 2015 року № 0002442201, яким позивачу, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 136410,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 109128,00 грн., за штрафними санкціями - 27282,00 грн.;

- від 21 квітня 2015 року № 0002452201, яким позивачу, за порушення підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, нараховані штрафні санкції у розмірі 21051,54 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й просить скасувати їх.

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 27 березня 2015 року № 273/26-54-22-04-07/02470684.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року Публічним акціонерним товариством «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» задекларовано дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 61974110,00 грн.

В свою чергу, перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року встановлено його заниження на загальну суму 3159349,00 грн., в тому числі по періодах: за 1 квартал 2012 року в сумі 413866,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 489234,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 489234,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 489234,00 грн., за 2013 рік в сумі 1277781,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що Публічним акціонерним товариством «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» , на підставі Договорів оренди № 02/13 від 01 квітня 2013 року; № 02/10 від 01 травня 2010 року; № 01/10 від 01 квітня 2010 року; № 01/13 від 01 березня 2013 року; № 01/12 від 01 квітня 2012 року, додаткової угоди до договору № 01/12 від 01 квітня 2012 року; № 03/11 від 01 листопада 2011 року; № 06/10 від 01 вересня 2010 року, додаткових угод № 2 від 01 жовтня 2011 року, № 3 від 01 березня 2012 року, № 4 від 01 квітня 2012 року до Договору № 06/10 від 01 вересня 2010 року, укладених із ТОВ «Експедиція» (код ЄДРПОУ 32068929) та договорів № 07/13 від 01 жовтня 2013 року; № 09/10 від 01 листопада 2010 року; № 08/10 від 01 жовтня 2010 року, додаткової угоди № 1 від 31 грудня 2012 року до договору оренди від 1 жовтня 2010 року № 08/10; № 02/10 від 03 березня 2010 року; № 03/13 від 01 жовтня 2013 року, додаткової угоди № 1 від 01 квітня 2013 року до договору оренди № 03/13 від 01 березня 2013 року, укладених із ТОВ «Друк-устаткування» (код ЄДРПОУ 32068908), прийнято у тимчасове користування за плату нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вул. Лугова, 1-а.

Відповідні акти приймання - передач Акт приймання-передачі нежитлових приміщень підписані між сторонами та, згідно акту перевірки, надані контролюючому органу під час проведення планового заходу.

Згідно вищевказаних документів, ТОВ «Експедиція» за договором № 01/10 від 01 квітня 2010 року позивачем сплачено - 25300,00 грн.; за договором № 02/10 від 01 травня 2010 року - 145584,00 грн.; за договором № 06/10 від 01 вересня 2010 року - 587174,90 грн.; за договором № 03/11 від 01 листопада 2011 року - 587433,60 грн.; за договором № 01/12 від 01 квітня 2012 року - 292179,34 грн.; за договором № 02/13 від 01 квітня 2013 року - 24220,08 грн.; за договором № 01/13 від 01 березня 2013 року - 6325,20 грн.; ТОВ «Друк-устаткування» за договором № 03/13 від 01 березня 2013 року позивачем сплачено - 92970,00 грн.; за договором № 02/10 від 03 березня 2010 року - 260316,00 грн.; за договором № 08/10 від 01 жовтня 2010 року - 20160,00 грн.; за договором № 09/10 від 01 листопада 2010 року - 37680,00 грн.

При аналізу цін на оренду нежитлових приміщень за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року контролюючим органом встановлено суттєву різницю за оренду приміщень від тих, що застосовувались на той час в місті Києві, а саме в Оболонському районі.

Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки використано інформацію від ПП «АН «Планета Оболонь» (лист від 23.03.2015 № 9) стосовно ринкових цін за 1кв.м за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 за оренду нежитлових приміщень за адресою: Київ, вул. Лугова, 1-а, «в залежності від конкретних параметрів складських приміщень, ринкова ціна 1кв.м у період з 01.01.2012 по 31.12.2013 за вказаною адресою була від 50,00 гнрн. до 65,00 грн. Проте не виключно, що у певних приміщеннях і у певні періоди вона мога бути і 40,00 грн., і 75,00 грн.».

Детальні розбіжності наведені в акті перевірки.

Також, перевіряючими встановлено та не спростовано позивачем, що рішенням позачергових зборів акціонерів (протокол від 05 липня 2002 року № 12) ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» було вирішено «у зв'язку із економічною доцільністю створити (заснувати) 7 дочірніх підприємств ВАТ «КПФ «Зоря», єдиним власником (засновником) яких є ВАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» із статутними фондами, сформованими за рахунок майна, переданого ВАТ «КПФ «Зоря» в якості внеска до статутного фонду для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані ними корпоративні права. Передати по акту приймання передачі в якості внеска до статутного фонду: ДП «Експедиція» майно у складі: склад паперу. Цех друкарсько-висікальних автоматів, позначених на плані літерою Б, що знаходиться за адресою: Київ, вул. Лугова, 1-а; ДП «Друк-устаткування» майно згідно переліку № 3; в якості внеску до Статутного фонду дочірніх підприємств, було передано основні засоби групи І, загальною площею 19589,5 кв. м., про ідо свідчать акти приймання-передачі від 10 липня 2002 року. Одночасно з пєредачою основних засобів дочірнім підприємствам передана технічна документація БТІ на відчужені будівлі (споруди), в якій зазначена площа кожної будівлі».

Наведене, на думку контролюючого органу, свідчить про заниження об'єкту оподаткування ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» з податку на прибуток.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Статтею 39 Податкового кодексу встановлено методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, які набирають чинності з 01.01.2013 р. До набрання чинності цього Кодексу, порядок визначення звичайних цін регулюється п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку».

Враховуючи, що спірні правовідносини мали місце як у 2012 - 2013 роках, суд вирішуючи справи враховує приписи Закону України «Про оподаткування прибутку».

Згідно з п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, для визначення рівня звичайної ціни за «заявленою» в Акті перевірки методикою обов'язково мали враховуватися такі три елементи:

(1) має використовуватися інформація про договори, укладені на момент продажу товару (роботи, послуги);

(2) такі договори мають бути укладені щодо ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг);

(3) умови таких договорів мають бути співставними з умовами договору, ціни якого є предметом перевірки.

Суд зауважує, що податковим органом в якості звичайної ціни використана інформація взята з листа ПП «АН «Планета Оболонь» від 23 березня 2015 року № 9, при цьому, копію зазначеного листа суду не надано.

Крім того, для визначення звичайної ціни податковим органом використані дані, які не є ціною, погодженою у договорі, тобто є ціною пропозиції, та не містить інформації про ціни станом на період укладення договору оренди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що використана податковим органом інформація не є інформацією про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами, як цього вимагає пункт 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зауважує, що використанню підлягають лише офіційні джерела інформації від органів (підприємств, установ), що уповноважені на зберігання/обробку відповідної інформації.

В даному випадку, лист ПП «АН «Планета Оболонь» на думку суду не може вважатись офіційним джерелом інформації.

Правова позиція щодо викладена в Постанові Верховного Суду України від 07.11.2011, де вказано, що: з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Також, при визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

Крім того, податковим органом не досліджено питання, чи є послуги з надання приміщень в оренду ідентичними (однорідними) по відношенню до послуг, ціни яких є предметом перевірки та не було досліджено, чи можуть умови надання в оренду визнаватися співставними з умовами договорів, рівень цін яких є предметом перевірки.

В свою чергу, на підтвердження позову, позивачем надано копії листів:

ТОВ «Експедиція» від 07 квітня 2015 року № 07/04/15, відповідно якого розмір орендної плати у 2012 - 2013 роках становив від 9 грн. за 1 квадратний метр та означався в першу чергу в залежності від типу приміщень. Наприклад, орендна плата будівлі Б «Склад паперу» для ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» та ТОВ «Центр розвитку передових технологій» становила один й той же самий розмір - 14,40 гривень з ПДВ за квадратний метр;

ТОВ «Друк-устаткування» від 08 квітня 2015 року № 08/04/2015, відповідно до якого, у 2012-2013 роках розмір орендної плати нежитлової будівлі, що позначена на плані літ. Ж (ремонтно-механічний цех) за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 1-А, частину якого також орендувала ПАТ «Київська поліграфічна для інших суб'єктів господарювання складав так само 30 грн. з ПДВ за 1 кв.м.

Враховуючи встановлено, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21 квітня 2015 року № 0002432201 підлягає скасуванню.

Щодо встановлених порушень пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 109128,00 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лаверна», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Досліджуючи реальність господарських операцій позивача із контрагентами - постачальниками та контрагентами - виконавцями судом встановлено наступне.

14 травня 2012 року між позивачем (Приципал) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаверна» (Агент) укладено договір № 037/12, за умовами якого Агент зобов'язується здійснювати від свого імені, але за рахунок Принципала таки дії: - здійснювати пошук покупців на етикетно-пакувальну або поліграфічну продукцію Принципала; приймати замовлення покупців на виготовлення продукції Принципала і направляти їх Принципалу; розробляти оригінал-макет продукції Принципала згідно з замовленнями покупців і заправляти його Принципалу; організовувати поставку продукції Принципала покупцям, здійснювати пошук автотранспорту; здійснювати допомогу в оформленні та передачі покупцям продукції Принципала, вести переговори від імені Принципала; здійснювати контроль за оплатою продукції Принципала; виконувати інші необхідні дії для залучення покупців на продукцію Принципала відповідно по умов цього Договору, а Принципал зобов'язується сплатити Агенту винагороду за виконання вказаних дій в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

На підтвердження реальності вищевказаного Договору, позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт згідно Договору № 037/12 від 14 травня 2012 року (аркуш справи 126-162, том № 1) , згідно яких позивачем надавались послуги, визначені у Договорі.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаверна» виписано на адресу позивача податкові накладні із номенклатурою агентські послуги (аркуш справи 163 - 189, том № 1, 1 - 10 том № 2) .

Оплата за придбані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення (аркуш справи 11 - 47, том № 2) .

Також, матеріали справи містять копії графіків поставок, зразки затверджених логотипів, акти здачі - прийняття транспортно-експедиційних послуг, копії заявок, тощо.

Отже, позивачем надані всі необхідні первинні документи, що стосуються господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаверна», та документи, що підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання послуг. Тому, висновки відповідача про непідтвердженість мети господарських операцій, вчинених за участю Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаверна» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є необґрунтованими.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверна» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21 квітня 2015 року № 0002442201 підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи нерезидента отримані за джерелом їх походження з України у розмірі 7622,80 грн. за 2012 рік слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що по контракту № 10-05/2012 від 10 травня 2012 року з нерезидентом «American Trade Corp of USA.LLC» (США), сплачено за монтажні та пусконалагоджувальні роботи по встановленню обладнання для установки на лазерну систему RS. Роботи по обладнання виконано нерезидентом «Rofin Sinar Laser GMBN» (Німеччина) акт виконаних робіт на суму 4643, ЄВРО.

Як зазначає відповідач, ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» не було надано до перевірки довідку (сертифікат), що підтверджує статус рєзидентства фірми «American Trade Corp of USA.LLC» (США) за 2012 рік передбачену п. 103.9 ст.103 Податкового Кодексу України та п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

Таким чином, згідно акту перевірки в порушення п. 1060.2 ст. 160 Податкового кодексу України позивачем в перевіряємому періоді з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року не сплачено до бюджету 15 відсотків від суми послуг, а саме податок на доходи нерезидента отримані з джерелом їх походження з України в розмірі 4 643,00 дол. США (еквівалент 48 445,35 грн.).

Згідно пункту 160.2 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом п. 3.2 Податкового кодексу України передбачено, що якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

В той час, п. 1 статті 21 розділу «Інші доходи» Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, яка підписана 04.03.1994, дата ратифікації 26.05.1995, дата набрання чинності - 05.06.2000 (надалі - Угода) передбачено наступне: "статті доходів резидента Договірної Держави, що виникають будь-де, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції,

оподатковуються тільки в цій Державі".

Відповідно до пункту 103.4 Податкового кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно пункту 103.5 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Згідно п. "і" статті 3 Угоди - компетентний орган стосовно Сполучених Штатів - Міністерство фінансів або його повноважного представника.

В матеріалах справи (а.с. 107-115 том 3) наявна довідка про підтвердження податкового резидентства США «American Trade Corp of USA.LLC», видана Департаментом податкової служби Філадельфії Міністерства фінансів від 23 квітня 2015 року, як то передбачено п. 103 Податкового кодексу України.

Зазначена довідка, у відповідності до ст.ст. 1, 4 Угоди, видана компетентним органом США (Департаментом податкової служби Філадельфії Міністерства фінансів), містить повну назву нерезидента, підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія міжнародного договору, містить в собі підпис уповноваженої особи Державного податкового управління, внаслідок чого доводи відповідача про порушення позивачем вимог п. 160.2 по взаємовідносинам з «American Trade Corp of USA.LLC» є безпідставними.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб, матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкове повідомлення - рішення від 20 квітня 2015 року № 0002392203 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 21 квітня 2015 року № 0002452201, яким позивачу, за порушення підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, нараховані штрафні санкції у розмірі 21051,54 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Відповідач стверджує, що позивач період з 04.01.2012 по 25.12.2013 провадилась торгівельна діяльність в готівковій формі у пункті продажу товарів без придбавання відповідного торгового патенту: 04.01.2012 року фізичним особам було реалізовано за готівку упаковку для перепелиних яєць на суму 345,00 грн.; 25.12.2013 фізичній особі було реалізовано за готівку новорічні баули «Дворец» на суму 159,00 грн.

Таким чином, до позивача застосовано штраф у зв'язку з реалізацією продукції власного виробництва за готівкові кошти без придбання торгівельного патенту для оптової торгівлі за готівку.

Відповідно до підпункту 14.1.250. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу - державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

Торговельна діяльність для цілей розділу XII цього Кодексу - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток (підпункту 14.1.246. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення»визначено, що у цих Порядку та правилах терміни вживаються у значенні, наведеному у ДСТУ 4303-2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять".

Так, відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 08 червня 2004 року № 130 «Про затвердження національного стандарту України ДСТУ 4303-2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»оптова торгівля - вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Роздрібна торгівля - вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.

Відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 1 Закону України від 01 грудня 2005 року № 3164-IV «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» послуга - результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.

А тому, суд вважає, що торговельна діяльність, у розумінні Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ), є видом економічної діяльності, а не окремими операціями купівлі-продажу товарів (продукції), а тому не кожний продаж товару підлягає обов'язковому патентуванню.

Патент необхідно придбавати лише такому суб'єкту підприємницької діяльності, який здійснює оптову, або роздрібну торгівлю чи діяльність в сфері громадського харчування за готівкові кошти у пункті продажу товарів, спеціально відведених для цієї мети, та надає відповідні торговельні послуги, а при відсутності однієї з цих умов, підстав для придання патенту немає.

Таким чином, підприємство-виробник може реалізовувати свою продукцію у іншій формі ніж роздрібна та оптова торгівля, якщо для такої торгівлі у нього не створено умов відповідно до вимог податкового законодавства, тобто відсутні окреме приміщення, додаткові торговельні послуги, персонал тощо.

Контролюючим органом встановлено, що 04 січня 2012 року фізичним особам було реалізовано за готівку упаковку для перепелиних яєць на суму 345,00 грн.; 25.12.2013 фізичній особі було реалізовано за готівку новорічні баули «Дворец» на суму 159,00 грн.

Позивач зазначає, особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах, було реалізовано власну продукцію. Також, у підприємства відсутні окремі торгівель приміщення, додаткові торговельні послуги, персонал тощо, а на території запроваджено пропускний режим за заздалегідь оформленими пропусками (відповідні положення додані до матеріалів справи).

Відтак, доводи відповідача про здійснення позивачем торгівельної діяльності без патенту не відповідають дійсним обставинам справи та чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України 21 вересня 2010 р. у справі К-4114/08.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення 21 квітня 2015 року № 0002452201також підлягає скасуванню.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкови повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20 квітня 2015 року № 00002392203, від 21 квітня 2015 року № 0002432201, від 21 квітня 2015 року № 0002442201, від 21 квітня 2015 року № 0002452201.

3.Судові витрати у розмірі 487,20 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник