Ухвала

від 29.09.2015 по справі 826/7932/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7932/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О .О ., Желтобрюх І .Л .

при секретарі: Гімарі Н .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

- від 20 квітня 2015 року № 0002392203, яким позивачу за порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 9528,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 7622,80 грн., за штрафними санкціями - 1905,70 грн.;

- від 21 квітня 2015 року № 0002432201, яким позивачу, за порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.2 пункту 153.2 статті 153, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 926815,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 741452,00 грн., за штрафними санкціями - 185363,00 грн.;

- від 21 квітня 2015 року № 0002442201, яким позивачу, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 136410,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 109128,00 грн., за штрафними санкціями - 27282,00 грн.;

- від 21 квітня 2015 року № 0002452201, яким позивачу, за порушення підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, нараховані штрафні санкції у розмірі 21051,54 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2015 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 160.2 ст. 160, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст.200, пп.267.1.1 п. 267.1 ст. 267, п. 275.1 ст.275 Податкового Кодексу України.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як зазначає апелянт, ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» до перевірки не було надано первинних документів, що підтверджують надання послуг ТОВ «Лаверна» (код ЄДРПОУ 19407661), а також те, що зазначені витрати не пов'язані із провадженням господарської діяльності.

У той же час, під час перевірки зауважень ДПІ щодо форми та правильності складення (заповнення) договору, додатків до нього, первинних документів (актів та податкових накладних), які були у повному обсязі надані посадовим особам, не було. Будь-яких додаткових документів під час перевірки від товариства не вимагалось. ТОВ «Лаверна» діючий суб'єкт господарювання, а виготовлення та реалізації поліграфічної продукції (крій сірникової коробки) як раз і є одним з основних видів діяльності ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря».

Крім того, під час проведення перевірки, на запит посадових осіб фіскального органу від 05 березня 2015 року № 4421/10/26-54-22-04-19 «Про надання інформації» було розглянуто ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» та надано вичерпну інформацію, а також первинні документи (відповідний лист з відміткою контролюючого органу наявний в матеріалах справи). Однак в Акті перевірки, на порушення п. 5.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, зазначено протилежне - що ніяких пояснень взагалі не надавалось (арк. 21 Акту перевірки).

Отже, реальність вказаних операцій підтверджується фактичним їх виконанням, відображенням операцій у бухгалтерському та податковому обліках (змінами в структурі активів та зобов'язань) та усіма належними первинними документами (надані послуги детально відображені у відповідних первинних документах - актах наданих послуг), які були перевірені посадовими особами органу державної фіскальної служби під час здійснення перевірки.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (у редакції, яка діяла під час здійснення операцій), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Такі ж самі приписи містить і Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 № 1379 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Отже, законодавцем чітко визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, що пов'язана з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та виданої суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Крім того, позивачем було надано документи щодо замовлення автотранспорту Агентом, оформлення дизайну продукції тощо, вантажно-митні декларації та CMR, що свідчать про те, що продукція позивача за послугами TOB «Лаверна» дійсно імпортувалась на територію республіки Бєларусь.

Так, під час проведення перевірки було встановлено, що ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» здійснювало оренду (найм) нежитлових приміщень у TOB «Експедиція» (код ЄДРПОУ 32068929) та TOB «Друк-устаткування» (код ЄДРПОУ 32068908), що є дочірніми підприємствами товариства, за цінами, що не відповідають рівню звичайних цін. Слід зазначити, що згідно з п. 39.1. ст. 39 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла під час спірних правовідносин) звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є' платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Разом з тим TOB «Експедиція» (код ЄДРПОУ 32068929) та TOB «Друк-устаткування» (код ЄДРПОУ 32068908) не є дочірніми підприємствами позивача, що підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру та договором купівлі-продажу підприємств від 12 липня 2002 року (є в матеріалах справи).

Отже, в Акті перевірки відсутні будь-які обґрунтування та законодавчі підстави застосування звичайної ціни.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у цей же період орендодавці - TOB «Експедиція» та TOB «Друк-устаткування» надавали в оренду частини нежитлових приміщень за цією ж адресою багатьом іншим суб'єктам господарювання, які також не є пов'язаними особами, за такими ж цінами (в залежності від типу приміщення), що й ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря».

Апелянт в якості обґрунтування невідповідності цін рівню звичайних в Акті перевірки наводить лише лист ПП «АН «ПЛАНЕТА ОБОЛОНЬ», яка відповідно до загальнодоступної інформації в мережі інтернет, у т.ч. за період, що перевірявся, займається виключно орендою та продажем житлових приміщень (квартир), а не складських приміщень. При цьому, товариство сплачувало орендну плату за нежитлові приміщення виходячи з розміру звичайної орендної плати, що визначена у відповідних договорах, враховуючи характеристики нежитлових приміщень, обсяг прав у договорах, умови здійснення платежів, відповідальність тощо. Попри це, в акті перевірки зроблено висновок без будь-яких обґрунтувань, що орендна плата за зовсім різні приміщення за призначенням та конструкцією, а саме: цехи, складські приміщення (зокрема, договір від 01.10.10 № 08/10, аркуш 11 Акту перевірки), їдальня (договір від 01.05.10 № 02/10, аркуш 6 Акту перевірки) та споруди для зберігання металу, що навіть не мають навіть підлоги, капітальних стін (металева сітка), опалення, води і світла (договір від 01.03.13 № 01/13, Аркуш 6 Акту перевірки), має становити один й той ж самий розмір - 40 грн. за 1 м2. Витяги з технічних паспортів орендованих об'єктів, які підтверджують, що орендувались зовсім різні за своїм призначенням та структурою приміщення, а не склади у зв'язку з чим вартість орендної плати за 1 м2 не може бути однаковою є в матеріалах справи.

Відповідно до приписів підпункту 153.2.2 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, дотримання порядку застосування звичайних цін при придбані послуг у пов'язаної особи, є підставою для зменшення витрат у разі встановлення перевищення договірних цін на такі товари (роботи, послуги) на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, а не для донарахування сум доходу.

У свою чергу, безплатно надані товари, роботи, послуги, згідно з п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

При цьому, згідно з частиною першою ст. 189 Господарського кодексу України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря», як встановлено в ході перевірки та зазначено в Акті, за користування нерухомим майном здійснювало орендну плату у розмірі, що був визначений відповідними договорами, а звідси посилання щодо безоплатності послуг безпідставні.

Як зазначено в акті перевірки та в апеляційній скарзі ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» здійснило сплату «інших доходів» нерезиденту - American Trade Corp of USA.LLC (США) за виконану роботу в сумі 4 630,00 дол. США по договору від 10.05.12 № 10-05/2012.

Відповідно до абзацу «й» п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, оподатковуються «інші доходи» за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента. Теж саме зазначає в апеляційний скарзі сам відповідач.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, що під час проведення перевірки фіскальний орган взагалі не звертався до позивача з приводу необхідності підтвердити податковий статус нерезидента або надати пояснення з цього приводу. При цьому, позивач здійснив оплату виконаних робіт в сумі 4 630,00 євро, а не доларів США, як зазначає фіскальний орган.

Як зазначає апелянт, ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» провадилась торгівельна діяльність в готівковій формі у пункті продажу товарів без придбання відповідного торгового патенту.

Разом з тим, ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» не здійснювало торгівельної діяльності (купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві) та надання послуг у зв'язку з цим, а здійснювало продаж продукції власного виробництва, оскільки у товариства відсутні окремі торгівельні приміщення, додаткові торговельні послуги, персонал тощо, а на території запроваджено пропускний режим за заздалегідь оформленими пропусками (відповідні положення додаються до пояснень).

Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 02.10.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.