Ухвала

від 06.07.2015 по справі 2а-4841/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/9991/62280/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012

у справі № 2а-4841/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Профікс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.03.2010 №0001242203 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Профікс» грошового зобовґязання з податку на додану вартість в сумі 35400,00грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Комплекс Айсем АГ» за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, за результатами якої складено акт від 28.02.2012 №94/23-4/24575426.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.185.1, ст.185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 122 400,00 грн.

Дані порушення, на думку відповідача, відбулися внаслідок того, що в контрагента позивача ТОВ «Комплекс Айсем АГ» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне на торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Тому, податковий орган дійшов висновку, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ТОВ «Комплекс Айсем АГ» з метою одержання податкової вигоди, так як господарські операції між ними відбувалися без мети настання реальних наслідків та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2010 №0001242203, яким позивачу донараховано грошові зобов'язання у сумі 122401,00 грн., у т.ч.: 122400,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 87000,00 грн. касаційна скарга відповідача заперечень не містить, підстави для перегляду судових рішень в цій частині у суду касаційної інстанції відсутні.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Комплекс Айсем АГ» у квітні 2011 року виникли господарсько - договірні правовідносини, за якими ТОВ «Комплекс Айсем АГ» виставлено позивачу рахунок-фактуру від 18.04.2011 №1904 на комп'ютерне обладнання та комплектуючі в загальній сумі 212400,00 грн., у т.ч. 35400,00 грн. ПДВ.

Позивачем оплачено рахунок-фактуру після чого ТОВ «Комплекс Айсем АГ» здійснено поставку обладнання, що підтверджується наявними копіями накладної від 31.05.2011 № 4, податкової накладної від 31.05.2011 № 3105 на загальну суму 212400,00 грн., в т.ч. ПДВ -35400 грн.

Сума в розмірі 35400,00 грн. була визначена позивачем як податковий кредит за травень 2011 року у відповідному рядку Додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2011року.

Фактичне отримання товару від ТОВ «Комплекс Айсем АГ» підтверджується тим, що позивачем 31.05.2011 придбане обладнання введено в експлуатацію та поставлено на баланс підприємства, як основні засоби, згідно з довідкою від 07.05.2012 № 228/2012; розпорядження по підприємству від 31.05.2011 № 31 «Про приймання та передачу в експлуатацію основних засобів»; актом про введення в експлуатацію основних засобів від 31.05.2011 № 628/1 та інвентарною карткою обліку основних засобів від 31.05 2011 № 4.

Крім того, ТОВ «Компанія Профікс» розпочало нарахування амортизаційних відрахувань на придбане у контрагента комп'ютерне обладнання, що підтверджується карткою рахунку 13.1 «Знос основних засобів» за період з 01.06.2011 по 30.06.2012 та розрахунками зносу основних засобів №0000156 від 30.06.2001, №0000162 від 31.12.2011, №0000163 від 31.01.2012 та №0000168 від 30.06.2012 .

Придбане у ТОВ «Комплекс Айсем АГ» комп'ютерне обладнання використовується позивачем для створення програмного забезпечення на підставі контракту про «Послуги та Ліцензії РгоРІХ» від 07.02.2011 № 56/95 з додатками, укладений між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ТОВ «Компанія Профікс»; договору про умови реалізації специфічних замовлень Замовника щодо розробки (створення) та модернізації програмного забезпечення від 01.07.2011 № 07ТД-0610, укладений між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ТОВ «Компанія Профікс»; договору від 18.07.2011 № 49ОДД-0611 з додатковою угодою, укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Компанія Профікс»; договору на автоматизацію функцій валютного контролю та експортно-імпортних операцій клієнтів Банку та послуги по технічній підтримці від 10.11.2011 № 08ТД-0811 з додатком, укладений між ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «Компанія Профікс».

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладені між ТОВ «Компанія Профікс» та ТОВ «Комплекс Айсем АГ» договори носять реальний характер.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун