Постанова

від 26.06.2015 по справі 810/1671/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2015 року (09:35 год.) м. Київ №810/1671/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суть спору : фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області №0001991702/810 від 06.04.2015, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 17940,04 грн., за основним платежем та 8970,02 грн. штрафних(фінансових) санкцій;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області №0002011702/811 від 06.04.2015, яким фізичній особі-підприємцю донараховано штрафних санкцій у розмірі 1030,40 грн.;

- визнати противною та скасувати вимогу ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №0002001702/809 від 06.04.2015, якою фізичній особі - підприємцю донараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 20608,00 грн.

В судовому засіданні 04.06.2015 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (т.2, а.с.138-139), згідно якої позивач, окрім заявлених вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області №0005521702/2355 від 28.05.2015, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано штрафних санкцій у розмірі 2864,95 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №0005531702/2354 від 28.05.2015, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 18435,50 грн.

Протокольною ухвалою суду від 04.06.2015 заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду судом.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті №439/17-03/НОМЕР_1 від 27.02.2015 «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2013 по 31.12.2014» .

Позивач стверджує, що придбав товар у постачальника ПМП «СВА» правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними та такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, товарно-транспортними накладними, податковими і видатковими накладними, отримані товари були використані в господарській діяльності позивача.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті за результатами розгляду акту перевірки податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу підлягають скасуванню.

Відповідачем не було подано заперечень на адміністративний позов.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання 08702, АДРЕСА_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 17.08.2005, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В00 №020842 (т.2 а.с.48).

Позивач взятий на податковий облік 22.08.2005 за №5472, та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 367 від 22.08.2005 (т.2 а.с.46).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №67319320 НБ№169293 від 30.09.2005 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість (т.2, а.с.47).

З 10.02.2015 по 20.02.2015 відповідачем на підставі статей 20, 77 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 61 від 26.01.2015 проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 27.02.2015 №439/17-03/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.6-28).

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2013 року мав взаємовідносини з ПМП «СВА» (код ЄДРПОУ 13708255), яке перебуває на обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області. Стан платника 8 - внесено запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що до перевірки не надано документів, що підтверджують перевезення товару, придбаного у постачальника на адресу підприємства замовника, тому неможливо підтвердити видачу товару зі складу ПМП «СВА», його транспортування, навантаження та поставку до покупця.

Крім того відповідачем встановлено, що до перевірки не надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця, а саме не надано товарно-транспортні накладні, які засвідчують списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаних робіт.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ПМП «СВА» без мети настання відповідних йому реальних наслідків та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, актом перевірки виявлено розбіжності щодо суми отриманого позивачем валового доходу за 2013 рік в сумі 9219,09 грн., які виникли в результаті того, що підприємцем до валового доходу за 2013 рік не в повному обсязі включено кошти в сумі 9219,09 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок в 2012 році.

Врахувавши викладене, відповідачем встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1:

- п.177.2 та п.177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за підсумками річного декларування за 2013 рік в загальній сумі 17940,04 грн.;

- статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування самозайнятої особи з доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, в загальній сумі 38953,50 грн. за 2013 рік;

- відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 №71-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет у періоді, що перевірявся на загальну суму 20608,00 грн.

27.03.2015 позивач звернувся до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області із запереченнями на акт перевірки (т.2, а.с.166-170). Листом від 09.04.2015 №121/1/1703 «Про розгляд заперечення» заперечення позивача на акт перевірки залишено без розгляду у зв'язку з порушенням визначеного терміну для подання заперечень (т.2, а.с.195).

На підставі акту перевірки від 27.02.2015 №439/17-03/НОМЕР_1 Державною податковою інспекцією в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 №0001991702/810 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 26910,06 грн., в тому числі 17940,04 грн. за основним платежем та 8970,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.29);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002011702/811 від 06.04.2015, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1030,40 грн. (т.1, а.с.30);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2015 №ф-0002001702/809, згідно якої відповідач вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штраф та пеню на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 20608,00 грн. (т.1, а.с.31).

В ході судового розгляду справи від відповідача на виконання вимоги ухвали суду про витребування доказів надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що при проведенні інвентаризації винесених повідомлень-рішень та висновків акту перевірки відповідачем встановлено невідповідність у сумах.

В зв'язку з цим відповідачем 28.05.2015 були прийняті додаткове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005521702/2355 від 28.05.2015, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 2864,95 грн. (т.2, а.с.145) та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0005531702/2354 від 28.05.2015, згідно якого відповідач вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штраф та пеню на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 18345,5 грн.(т.2, а.с.146).

Відповідне рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу були направлені на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією та отримані останнім в ході розгляду справи.

Не погоджуючись із усіма прийнятими відповідачем рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем податкового повідомлення-рішення, рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимог про сплату боргу судом встановлено, що в січні 2013 року позивач мав господарські відносини з Приватним малим підприємством «СВА».

Так, між позивачем (покупець) та ПМП «СВА» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №2-С від 01.01.2013 (далі - Договір №2). Згідно п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (т.1, а.с.32-33).

Предметом купівлі-продажу є папір для гофрування та картон згідно умов даного договору (п. 1.2 Договору № 2).

Згідно п. 3.1 Договору № 2 вивіз товару здійснюється транспортом за рахунок Покупця.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 2 узгоджений сторонами асортимент та обсяг поставки зазначаються в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Орієнтована сума договору становить 50000 грн. Остаточна сума договору складається із сумарної вартості Товару, вказаної у товарних накладних на відпуск товару в рахунок даного договору (п. 4.1 Договору № 2).

Пунктом 10.1 встановлено, що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за даними договором.

Матеріали справи свідчать, що ПМП «СВА» передано товари, згідно Договору №2, що підтверджується відповідними видатковими накладними:

- №3/3 від 12.01.2013, згідно якої передано ящики 380х285х190 у кількості 11200,00 шт. на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.34);

- №81/3 від 05.04.2013, згідно якої передано товар ящики 380х285х190 у кількості 11200 шт. на загальну суму 30912,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.39);

- №115/3 від 18.05.2013, згідно якої передано ящики 380х285х190 у кількості 11200,00 шт. на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.44);

- № 176/3 від 08.07.2013, згідно якої передано ящики 380х285х190 у кількості 11200,00 шт. на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.49);

Відповідні товари були оплачені позивачем в повному обсязі на загальну суму 123604,00 грн., а відповідні кошти були перераховані на рахунки ПМП «СВА», що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (т.1, а.с.37-38, 42-43, 47-48, 71-73).

Факт доставки товарів позивачу підтверджується наданими товарно-транспортними накладними СВ №13011410 від 14.01.2013 (т.1, а.с.36), ААА №00011 від 05.04.2013 (т.1, а.с.41), ААА №00031 від 18.05.2013 (т.1, а.с.46), СВ №1307080 від 08.07.2013 (т.1, а.с.51).

На підтвердження розрахунків на загальну суму 123604,00 грн. та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 20608,00 грн., позивач отримав від ПМП «СВА» податкові накладні: № 3/3 від 12.01.2013 на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.35) №5/3 від 05.04.2013 на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.40); №8/3 від 18.05.2013 на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.45); №5/3 від 08.07.2013 на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.50).

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за січень, квітень, травень, липень 2013 року (т.2, а.с.34, 37, 38,41 - зворотній бік).

Суми ПДВ у загальному розмірі 20608,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень, квітень, травень, липень 2013 року, що підтверджується додатком 5 до податкової декларацій з ПДВ за вказані періоди (т.2, а.с.51,60,63,69).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПМП «СВА» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ПМП «СВА», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в ОСОБА_2 адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі неповного аналізу податкової звітності позивача та не враховано первинних документів, що були подані на вимогу податкового органу та в письмових запереченнях на акт перевірки.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до статті 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що придбаний у ПМП «СВА» товар позивачем був належним чином використаний у господарській діяльності позивача шляхом подальшої поставки отриманого товару контрагенту позивача ТОВ «ВКФ «Колорит».

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ПМП «СВА», судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 19.02.2014 основним видом економічної діяльності позивача є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (т.1, а.с.75).

Всі товари, отримані від ПМП «СВА» були використані в господарській діяльності позивача, а саме для виконання зобов'язань згідно договору №03 від 14.01.2013, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «ВКФ «Колорит» (т.2, а.с.171).

Відповідні товари були поставлені ТОВ «ВКФ «Колорит», що підтверджується видатковими накладними:

- №И-0001 від 14.01.2013, згідно якої передано товар Гофроящик 380х285х190 с тк 23с у кількості 11200 шт. на загальну суму 33868,80 грн., в тому числі ПДВ 5644,80 грн. (т.1, а.с.52);

- №И-0008 від 05.04.2013, згідно якої передано товар Гофроящик 380х285х190 с тк 23с у кількості 11200 шт. на загальну суму 33868,80 грн., в тому числі ПДВ 5644,80 грн. (т.1, а.с.57);

- №И-00011 від 18.05.2013, згідно якої передано товар Гофроящик 380х285х190 с тк 23с у кількості 11200 шт. на загальну суму 33868,80 грн., в тому числі ПДВ 5644,80 грн. (т.1, а.с.61);

- №И-0015 від 08.07.2013, згідно якої передано товар Гофроящик 380х285х190 с тк 23с у кількості 11200 шт. на загальну суму 33868,80 грн., в тому числі ПДВ 5644,80 грн. (т.1, а.с.66);

На підтвердження поставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні: ИВ №1301141 від 14.01.2013 (т.1, а.с.54), ІІВ №1304051 від 05.04.2013 (т.1, а.с.59), ІІВ №1305181 (т.1, а.с.63), ІІВ №1307081 від 08.07.2013 (т.1, а.с.68).

Вказані товари були оплачені замовником ТОВ «ВКФ «Калорит» у повному обсязі на суму 135474,00 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (т.1, а.с.37,42, 47, 55-56,60,64-65,69-70,71-72,74).

Позивачем видано податкові накладні ТОВ «ВКФ «Колорит» № 1 від 14.01.2013 (т.1, а.с.53), № 1 від 05.04.2013 (т.1, а.с.58), № 1 від 18.05.2013 (т.1, а.с.62), №1 від 08.07.2013 (т.1, а.с.67).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що отриманий товар від ПМП «СВА» був використаний у власній господарській діяльності позивача, а саме поставлений ТОВ «ВКФ «Калорит», що відповідає видам діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та пов'язано з його господарською діяльністю.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення сума оподаткованого доходи. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ПМП «СВА», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.06.2015 (т.2, а.с.176). Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентом, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

Так, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів), а встановлені порушення податкового законодавства ґрунтуються виключно на припущеннях щодо протиправної діяльності контрагента позивача.

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки актів зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі частини 2 статті 162 та статті 244-2 КАС України.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ПМП «СВА», його реальність безпосередньо підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

З приводу виявлених перевіркою розбіжностей з податку на доходи фізичних осіб у сумі 9219,00 грн. суд зазначає наступне.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в період, що перевірявся).

За змістом пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з абз.2 п. 164.1 ст. 164 ПК загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Позивачем під час перевірки було надано пояснення до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, що станом на 01.01.2013 позивач не має дебіторської та кредиторської заборгованості.

Під час судового розгляду справи позивачем зазначено, що вказані пояснення, надані до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області під час перевірки, є помилковими, оскільки позивач на початок періоду, який перевірявся, фактично мав дебіторську заборгованість за товари, продані контрагенту в 2012 році.

Позивач зазначає, що ним було включено дану дебіторську заборгованість у сумі 9219,09 грн. до загального валового доходу за 2012 рік та сплачено податок на доходи з фізичних осіб, однак відповідні кошти по дебіторській заборгованості від контрагента були отримані лише в 2013 році та розцінені відповідачем як дохід, отриманий в 2013 році.

Судом встановлено, що контрагент позивача ПП «ЗИГЗАГ ПЛЮС» мав заборгованість у сумі 9219,00 грн. по оплаті за отриманий від позивача товар згідно видаткової накладної № И-00019 від 21.09.2012 (т.2, а.с.187), оплата поставки була здійснена 03.01.2013 та 06.02.2013 (а.с.188-189).

Суд приходить до висновку, що дебіторська заборгованість у сумі 9219,09 грн. входить до загального оподатковуваного доходу позивача за 2012 рік, була включена ним під час річного декларування за 2012 рік та сплачено відповідний податок на доходи з фізичних осіб, отримані в 2012 році, тому висновки відповідача про заниження оподатковуваного доходу в сумі 9219,09 грн. за 2013 рік, які виникли в результаті того, що підприємцем до валового доходу не в повному обсязі включено кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок в 2012 році, є протиправними.

За таких обставин, прийняття податкового повідомлення рішення №00019991702/810 та донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результати річного декларування на загальну суму 26910,06 грн. є неправомірним, а вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Перевіряючи правомірність прийняття рішень про № 0002011702/811 від 06.04.2015, №0005521702/2355 від 28.05.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску суд та вимог про сплату боргу (недоїмки) №0002001702/809 від 06.04.2015, №Ф-0005531702/2354 від 28.05.2015 суд зазначає наступне.

Пунктом 4 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане страхування» (далі - Закон 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп.2 п. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з ч.11 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Актом перевірки встановлено, що позивачем занижено суму чистого доходу в сумі 112259,09 грн., що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок, тому позивачем занижено податкове зобов'язання по сплаті єдиного внеску за 2013 рік в загальній сумі 38953,90 грн.

Судом встановлено, що відповідачем неправомірно донараховано суму чистого доходу в розмірі 112259,09 грн. та грошові зобов'язання зі сплати податку на доходи з фізичних осіб, за таких обставин нарахування єдиного податку на суму 38953,90 грн. є неправомірним.

Тому рішення № 0002011702/811 від 06.04.2015 №0005521702/2355 від 28.05.2015 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002001702/809 від 06.04.2015, №Ф-0005531702/2354 від 28.05.2015 є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом був допитаний в якості свідка головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів фізичних осіб ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС в Київській області ОСОБА_3, який проводив перевірку та пояснив, що порушення позивача полягали у заниженні доходу за 2013 рік, а саме не включенні грошових коштів, які надійшли двома платежами на розрахунковий рахунок позивача в сумі 9219,09 грн. за товари, придбані в 2012 році. Згідно усних пояснень позивача в ході перевірки ці кошти зараховані до валового доходу за 2012 рік. Враховуючи, що в період перевірки 2013-2014 за відсутністю задекларованої кредиторської та дебіторської заборгованості на початок перевірки, що підтверджується листом платника податків, ця сума була зарахована до валового доходу за 2013 рік. Свідок також зазначив, що провести зустрічну звірку ПМП «СВА» не можливо, оскільки стан платника податків « 9». Куплені гафроящики були оплачені в 2013 році, видаткові накладні були в наявності, але не було надано товарно-транспортних накладних. В книзі обліку доходів та витрат операція з придбання товарів була відображена.

Втім покази свідка не спростовують встановлених судом обставин справи та висновків суду про протиправність прийнятих відповідачем рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням цього, суд вважає, що спірні податкове повідомлення-рішення, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки) підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно платіжного доручення № 2066 від 17.04.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статей 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області №0001991702/810 від 06.04.2015.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002011702/811 від 06.04.2015.

4. Визнати противною та скасувати вимогу ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №0002001702/809 від 06.04.2015.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005521702/2355 від 28.05.2015.

6. Визнати протиправною та скасувати вимогу ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №0005531702/2354 від 28.05.2015.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання 08702, АДРЕСА_1) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.