Ухвала

від 08.09.2015 по справі 810/1671/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1671/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог прийнятою ухвалою суду до розгляду, просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001991702/810 від 06.04.2015, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 17940,04 грн., за основним платежем та 8970,02 грн. штрафних(фінансових) санкцій;

визнати протиправним та скасувати рішення №0002011702/811 від 06.04.2015, яким донараховано штрафних санкцій у розмірі 1030,40 грн.;

визнати противною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0002001702/809 від 06.04.2015, якою донараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 20608,00 грн.

визнати протиправним та скасувати рішення №0005521702/2355 від 28.05.2015, яким донараховано штрафних санкцій у розмірі 2864,95 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0005531702/2354 від 28.05.2015, донараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 18435,50 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обстави, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Відтак суд дійшов висновку, що спірні податкове повідомлення-рішення, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки) підлягають визнанню протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання 08702, АДРЕСА_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 17.08.2005, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2 (т.2 а.с.48).

Позивач взятий на податковий облік 22.08.2005 за №5472, та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 367 від 22.08.2005 (т.2 а.с.46).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №67319320 НБ№169293 від 30.09.2005 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як платник податку на додану вартість (т.2, а.с.47).

З 10.02.2015 по 20.02.2015 відповідачем на підставі статей 20, 77 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 61 від 26.01.2015 проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 27.02.2015 №439/17-03/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.6-28).

Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2:

- п.177.2 та п.177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за підсумками річного декларування за 2013 рік в загальній сумі 17940,04 грн.;

- статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане страхування", що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування самозайнятої особи з доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, в загальній сумі 38953,50 грн. за 2013 рік;

- відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 28.12.2014 №71-VIIІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет у періоді, що перевірявся на загальну суму 20608,00 грн.

27.03.2015 позивач звернувся до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області із запереченнями на акт перевірки (т.2, а.с.166-170). Листом від 09.04.2015 №121/1/1703 "Про розгляд заперечення" заперечення позивача на акт перевірки залишено без розгляду у зв'язку з порушенням визначеного терміну для подання заперечень (т.2, а.с.195).

На підставі акту перевірки від 27.02.2015 №439/17-03/НОМЕР_1 Державною податковою інспекцією в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 №0001991702/810 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 26910,06 грн., в тому числі 17940,04 грн. за основним платежем та 8970,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.29);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002011702/811 від 06.04.2015, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1030,40 грн. (т.1, а.с.30);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2015 №ф-0002001702/809, згідно якої відповідач вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штраф та пеню на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 20608,00 грн. (т.1, а.с.31).

Крім того, в ході судового розгляду справи відповідачем 28.05.2015 були прийняті додаткове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005521702/2355 від 28.05.2015, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 2864,95 грн. (т.2, а.с.145) та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0005531702/2354 від 28.05.2015, згідно якого відповідач вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штраф та пеню на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 18345,5 грн.(т.2, а.с.146).

Вважаючи наведені вище податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, з матеріалів справи убачається, що між позивачем (покупець) та ПМП "СВА" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №2-С від 01.01.2013 (далі - Договір №2). Згідно п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (т.1, а.с.32-33).

Предметом купівлі-продажу є папір для гофрування та картон згідно умов даного договору (п. 1.2 Договору № 2).

Згідно п. 3.1 Договору № 2 вивіз товару здійснюється транспортом за рахунок Покупця.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 2 узгоджений сторонами асортимент та обсяг поставки зазначаються в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Орієнтована сума договору становить 50000 грн. Остаточна сума договору складається із сумарної вартості Товару, вказаної у товарних накладних на відпуск товару в рахунок даного договору (п. 4.1 Договору № 2).

Пунктом 10.1 встановлено, що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за даними договором.

Матеріали справи свідчать, що ПМП "СВА" передано товари, згідно Договору №2, що підтверджується відповідними видатковими накладними:

- №3/3 від 12.01.2013, згідно якої передано ящики 380х285х190 у кількості 11200,00 шт. на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.34);

- №81/3 від 05.04.2013, згідно якої передано товар ящики 380х285х190 у кількості 11200 шт. на загальну суму 30912,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.39);

- №115/3 від 18.05.2013, згідно якої передано ящики 380х285х190 у кількості 11200,00 шт. на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.44);

- № 176/3 від 08.07.2013, згідно якої передано ящики 380х285х190 у кількості 11200,00 шт. на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.49);

Відповідні товари були оплачені позивачем в повному обсязі на загальну суму 123604,00 грн., а відповідні кошти були перераховані на рахунки ПМП "СВА", що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (т.1, а.с.37-38, 42-43, 47-48, 71-73).

Факт доставки товарів позивачу підтверджується наданими товарно-транспортними накладними СВ №13011410 від 14.01.2013 (т.1, а.с.36), ААА №00011 від 05.04.2013 (т.1, а.с.41), ААА №00031 від 18.05.2013 (т.1, а.с.46), СВ №1307080 від 08.07.2013 (т.1, а.с.51).

На підтвердження розрахунків на загальну суму 123604,00 грн. та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 20608,00 грн., позивач отримав від ПМП "СВА" податкові накладні: № 3/3 від 12.01.2013 на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.35) №5/3 від 05.04.2013 на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.40); №8/3 від 18.05.2013 на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.45); №5/3 від 08.07.2013 на загальну суму 30901,00 грн., в тому числі ПДВ 5152,00 грн. (т.1, а.с.50).

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за січень, квітень, травень, липень 2013 року (т.2, а.с.34, 37, 38,41 - зворотній бік).

Суми ПДВ у загальному розмірі 20608,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень, квітень, травень, липень 2013 року, що підтверджується додатком 5 до податкової декларацій з ПДВ за вказані періоди (т.2, а.с.51,60,63,69).

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПМП "СВА" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Поряд з цим податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ПМП "СВА", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Водночас, як вірно зауважено судом суд першої інстанції, у розглядуваній справі висновок про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі неповного аналізу податкової звітності позивача та не враховано первинних документів, що були подані на вимогу податкового органу та в письмових запереченнях на акт перевірки.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судом першої інстанції було встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що придбаний у ПМП "СВА" товар позивачем був належним чином використаний у господарській діяльності позивача шляхом подальшої поставки отриманого товару контрагенту позивача ТОВ "ВКФ "Колорит".

Зокрема, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 19.02.2014 основним видом економічної діяльності позивача є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (т.1, а.с.75).

Всі товари, отримані від ПМП "СВА" були використані в господарській діяльності позивача, а саме для виконання зобов'язань згідно договору №03 від 14.01.2013, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ "ВКФ "Колорит" (т.2, а.с.171).

Відповідні товари були поставлені ТОВ "ВКФ "Колорит", що підтверджується видатковими накладними:

- №И-0001 від 14.01.2013, згідно якої передано товар Гофроящик 380х285х190 с тк 23с у кількості 11200 шт. на загальну суму 33868,80 грн., в тому числі ПДВ 5644,80 грн. (т.1, а.с.52);

- №И-0008 від 05.04.2013, згідно якої передано товар Гофроящик 380х285х190 с тк 23с у кількості 11200 шт. на загальну суму 33868,80 грн., в тому числі ПДВ 5644,80 грн. (т.1, а.с.57);

- №И-00011 від 18.05.2013, згідно якої передано товар Гофроящик 380х285х190 с тк 23с у кількості 11200 шт. на загальну суму 33868,80 грн., в тому числі ПДВ 5644,80 грн. (т.1, а.с.61);

- №И-0015 від 08.07.2013, згідно якої передано товар Гофроящик 380х285х190 с тк 23с у кількості 11200 шт. на загальну суму 33868,80 грн., в тому числі ПДВ 5644,80 грн. (т.1, а.с.66);

На підтвердження поставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні: ИВ №1301141 від 14.01.2013 (т.1, а.с.54), ІІВ №1304051 від 05.04.2013 (т.1, а.с.59), ІІВ №1305181 (т.1, а.с.63), ІІВ №1307081 від 08.07.2013 (т.1, а.с.68).

Вказані товари були оплачені замовником ТОВ "ВКФ "Калорит" у повному обсязі на суму 135474,00 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача (т.1, а.с.37,42, 47, 55-56,60,64-65,69-70,71-72,74).

Позивачем видано податкові накладні ТОВ "ВКФ "Колорит" № 1 від 14.01.2013 (т.1, а.с.53), № 1 від 05.04.2013 (т.1, а.с.58), № 1 від 18.05.2013 (т.1, а.с.62), №1 від 08.07.2013 (т.1, а.с.67).

З викладеного убачається, що отриманий товар від ПМП "СВА" був використаний у власній господарській діяльності позивача, а саме поставлений ТОВ "ВКФ "Калорит", що відповідає видам діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та пов'язано з його господарською діяльністю.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що на момент взаємовідносин позивача з контрагентом ПМП "СВА", останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.06.2015 (т.2, а.с.176). Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи як в першій так і апеляційній інстанції.

Поряд з цим, суд зауважує, що в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки актів зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції за результатами аналізу виявлених перевіркою розбіжностей з податку на доходи фізичних осіб у сумі 9219,00 грн.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в період, що перевірявся).

За змістом пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з абз.2 п. 164.1 ст. 164 ПК загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Позивачем під час перевірки було надано пояснення до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, що станом на 01.01.2013 позивач не має дебіторської та кредиторської заборгованості.

Під час судового розгляду справи позивачем зазначено, що вказані пояснення, надані до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області під час перевірки, є помилковими, оскільки позивач на початок періоду, який перевірявся, фактично мав дебіторську заборгованість за товари, продані контрагенту в 2012 році.

Позивач зазначає, що ним було включено дану дебіторську заборгованість у сумі 9219,09 грн. до загального валового доходу за 2012 рік та сплачено податок на доходи з фізичних осіб, однак відповідні кошти по дебіторській заборгованості від контрагента були отримані лише в 2013 році та розцінені відповідачем як дохід, отриманий в 2013 році.

Зокрема, судом встановлено, що контрагент позивача ПП "ЗИГЗАГ ПЛЮС" мав заборгованість у сумі 9219,00 грн. по оплаті за отриманий від позивача товар згідно видаткової накладної № И-00019 від 21.09.2012 (т.2, а.с.187), оплата поставки була здійснена 03.01.2013 та 06.02.2013 (а.с.188-189).

Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що дебіторська заборгованість у сумі 9219,09 грн. входить до загального оподатковуваного доходу позивача за 2012 рік, була включена ним під час річного декларування за 2012 рік та сплачено відповідний податок на доходи з фізичних осіб, отримані в 2012 році, тому висновки відповідача про заниження оподатковуваного доходу в сумі 9219,09 грн. за 2013 рік, які виникли в результаті того, що підприємцем до валового доходу не в повному обсязі включено кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок в 2012 році, є протиправними.

За таких обставин, прийняття податкового повідомлення рішення №00019991702/810 та донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 26910,06 грн. є неправомірним.

Також судом першої інстанції надано вірні висновки при перевірці правомірності прийняття рішень про № 0002011702/811 від 06.04.2015, №0005521702/2355 від 28.05.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимог про сплату боргу (недоїмки) №0002001702/809 від 06.04.2015, №Ф-0005531702/2354 від 28.05.2015 суд зазначає наступне.

Пунктом 4 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане страхування" (далі - Закон 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп.2 п. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з ч.11 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Актом перевірки встановлено, що позивачем занижено суму чистого доходу в сумі 112259,09 грн., що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок, тому позивачем занижено податкове зобов'язання по сплаті єдиного внеску за 2013 рік в загальній сумі 38953,90 грн.

Судом встановлено, що відповідачем неправомірно донараховано суму чистого доходу в розмірі 112259,09 грн. та грошові зобов'язання зі сплати податку на доходи з фізичних осіб, за таких обставин нарахування єдиного податку на суму 38953,90 грн. є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що обґрунтованих доводів та належних доказів на спростовування наведеного податковим органом під час апеляційного розгляду справи не надано.

Тому рішення № 0002011702/811 від 06.04.2015 №0005521702/2355 від 28.05.2015 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002001702/809 від 06.04.2015, №Ф-0005531702/2354 від 28.05.2015 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.09.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.