Постанова

від 14.07.2015 по справі 820/5182/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 липня 2015 р. Справа № 820/5182/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІКА" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРІКА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державна податкова інспекція у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківської області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю В«БОРІКАВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ В«ДетальсервісВ» (код ЄДРПОУ 37997840) за період червень 2012 року, складання Акту №2428/22/35260470 від 21.11.2014 року, винесенні податкового повідомлення - рішення №0000992200 від 05 грудня 2014 року;

- скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 05 грудня 2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №0000992200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Боріка» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією №9021978357 від 19.04.2013 року в розмірі 4100,00 грн є наслідком незаконних, протиправних дій ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області. Так позивач послався на неправомірність та протиправність дій та безпідставність висновків податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Детальсервіс» (код ЄДРПОУ 37997840) за період червень 2012 року, оскільки позивачем своєчасно та в повному обсязі надано до податкового органу всі первинні документи по взаємовідносинах з зазначеним контрагентом, так і пояснення, якими, на думку позивача, в повній мірі підтверджено здійснення господарської операції з необхідними обов'язковими реквізитами. Отже, на думку позивача податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року №0000992200 підлягає скасуванню.

Представник відповідача, Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, у наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що перевірка підприємства позивача проведена у відповідності до норм діючого законодавства на підставі отриманого акту Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 10.08.2012 року №786/22-104/37997840 перевірки ТОВ «Детальсервіс» за квітень-червень 2012 року. На підставі зазначеного акту перевірки та у зв'язку з не підтвердженням інформації щодо контрагента позивача, податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарської операції ТОВ «Боріка» по придбанню товарів у ТОВ «Детальсервіс», що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин не прибуття суду не повідомив.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріка», ідентифікаційний код - 35260470, зареєстровано у встановленому законодавством порядку Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 02.10.2007 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 458 102 0000 004644, місцезнаходження: 63463, Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, вул. Зміївська, буд. 36, що підтверджено наявним в матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с. 41).

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 визначено: 12.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 32.30 Виробництво спортивних товарів; 30.12 Будування прогулянкових і спортивних човнів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (т. 1 а.с. 42).

Позивач є платником податку на додану вартість з 31.10.2007 року, що підтверджено наявним в матеріалах справи Свідоцтвом № 100074367 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №055799 (т. 1 а.с.4).

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Боріка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Детальсервіс» за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 21.11.2014 року № 2428/22/35260470 (т.1 а.с. 11-25).

За висновками зазначеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Боріка», які полягають у: нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «ВОРІКА» по придбанню товарів у ТОВ «Детальсервіс» (код ЄДРПОУ 37997840) за червень 2012р., на суму податкового кредит 4100,00 грн; відсутності об'єкту оподаткування при придбанні товарів у ТОВ «Детальсервіс» (код ЄДРПОУ 37997840), що є порушенням ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 4100,00 грн. за березень 2013р.

У зв'язку із встановленими порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05 грудня 2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Боріка» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією №9021978357 від 19.04.2013 року в розмірі 4100,00 грн (т.1 а.с. 26).

ТОВ «Боріка» не погодившись, з висновками викладеними у зазначеному акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням користуючись своїм правом звернулося до Головного управління Міндоходів у Харківській області із відповідними запереченнями, викладеними у скарзі. Податковим органом після розгляду скарги залишено її без задоволення.

Не погодившись із такими висновками податкового органу, позивач користуючись своїм правом на оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення та дій податкового органу щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки в адміністративному порядку, шляхом подання до податкового органу заперечень.

Згідно з пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Боріка» її було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відповідач у наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що підставою для проведення документальної позапланової невизної перевірки підприємства позивача та як наслідок винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував акт від 10.08.2012р. №786 /22-104/37997840 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Детальсервіс» код ЄДРПОУ 37997840 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-червень 2012р.» у зв'язку з чим фахівцями податкового органу згідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.1, п. 79.2 ст. Податкового кодексу України проведено перевірку позивача.

Суд зазначає, що відповідно до приписів п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка згідно із п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами органу державної податкової служби на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Представником позивача під час розгляду справи та на обґрунтування своєї позиції щодо визнання дій Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки незаконними та протиправними зазначено, що платником податків своєчасно та в повному обсязі було надано, як пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ «Детальсервіс» (код ЄДРПОУ 37997840) за період червень 2012 року, так і були надані первинні документи, які підтверджують здійснення господарської операції з необхідними обов'язковими реквізитами, визначеними пунктом 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що передбачені чинним законодавством.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до норм діючого податкового законодавства податковий орган наділений правом проводить камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки з метою виконання законодавчо покладеного обов'язку та функції податкового контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання податкового законодавства.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що дії податкового органу в частині проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не є неправомірними або незаконними.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Боріка» у перевіряємий період, а саме червень 2012 року мало взаємовідносини із контрагентом ТОВ «Детальсервіс» (код 37997840).

ТОВ «Боріка» (покупець) та ТОВ «Детальсервіс» (постачальник) 14.06.2012 року укладено договір поставки №186.

Відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити згідно креслень покупця та поставити, а покупець - передати креслення обладнання постачальнику, прийняти та оплатити на умовах даного договору виготовлене за кресленнями обладнання. Розділом 2 договору встановлено, що номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість продукції вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Розділом 3 визначено, що поставка продукції здійснюється на умовах зазначених у специфікації. Базис поставки товару - ЕХW (вул. Купріна буд.4, м. Жовті Води, Дніпропетровська обл., склад постачальника) транспортним засобом покупця. Ціна договору передбачена розділом 4 та вказується в специфікації, і є постійною протягом дії всього строку договору, якщо інше не зумовлено угодою сторін у вигляді документального доповнення до договору. Сума договору складає суму специфікації до цього договору, підтверджену обома сторонами. Умови розрахунку між сторонами договору визначені розділом 5, а саме форма розрахунків: оплата шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника, зазначених у реквізитах сторін. Термін оплати: протягом тридцяти банківських днів з моменту надходження продукції на склад покупця, починаючи з дати зазначеної в супровідній накладної. (т.1 а.с.44)

На виконання зазначеного договору сторонами підписано специфікацію від 14.06.2012 року, якою визначено найменування товару: вісь (НЖ. Креслення 10.01-А), кількість товару: 5000,00, ціну: 4,10 та загальну суму 24600,00 грн, в тому числі ПДВ 4100,00 грн (т.1 а.с.45).

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності, транспортних засобів. Досліджуючи питання реальності зазначених операцій з поставки товару судом встановлено наступне.

Відповідно до рахунку-фактури №2506-04 від 25.06.2012 року ТОВ «Боріка» отримано та оплачено продукцію, яка є предметом договору поставки №186 від 14.06.2012 року (т. 1 а.с. 46).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, а саме вісь (НЖ. Креслення 10.01.-А) за договором №186 від 14.06.2012 року підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №б/н від 25.06.2012 року (т.1 а.с. 52).

Судом з огляду ТТН встановлено, що перевезення проводилось автомобілем НОМЕР_2 автопідприємства ФОП ОСОБА_2, водієм ОСОБА_2 вантаж одержано експедитором ОСОБА_2 за дорученням №2506/01 від 25.06.2012 року (т.1 а.с. 48).

На підтвердження правомірності відносин пов'язаних із перевезенням товарів позивачем надано договір підряду на надання послуг з перевезення вантажів від 01.02.2012 року укладений ТОВ «Боріка» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець), відповідно до умов якого за договором оплатного надання послуг виконавець зобов'язується на автомобілі «Газель» (держ. № НОМЕР_3) за завданням замовника, надавати послуги з перевезення вантажів замовника, а замовник зобов'язується щомісячно оплачувати ці послуги. Ціна договору визначена розділом 3 та становить: вартість послуги з перевезення вантажів складає 3 грн (три грн.) за км. Розділом 5 договору встановлено строк дії договору з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року (т. 1а.с.53).

На виконання зазначеного договору сторонами підписано додаткову угоду від 02.03.2012 року (т. 1 а.с. 54). Після виконання зазначених робіт сторонами підписано акт №5 виконаних робіт від 30.06.2012 року за яким прийнято роботи виконані з перевезення вантажів відповідно до додатку №1 від 30.06.2012 до даного акту виконаних робіт на суму 23655,00 грн (т. 1 а.с.55-56).

Таким чином реальність виконання умов укладеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною №275 від 25.06.2012 рок, довіреністю, виданою експедитору ОСОБА_2 на отримання товару, ТТН від 25.06.2012 року №б/н.

Отримання товару після перевезення здійснено комірником ТОВ «Боріка» ОСОБА_3, про що свідчить підпис на товарно-транспортній накладній від 25.06.2012 року №б/н.

У матеріалах справи наявна виписана контрагентом позивача, ТОВ «Детальсервіс» податкова накладна на виконання договору №186 від 14.06.2012 року (т. 1 а.с.50).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Детальсервіс», відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Детальсервіс», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до матеріалів справи за договором №186 від 14.06.2012 року банківська виписка, платіжне доручення №323 від 25.06.2012 року та картка рахунку 631 по контрагенту позивача ТОВ «Детальсервіс» є належними (т.1 а.с. 47;51).

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинну в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом в ході судового розгляду та під час дослідження акту перевірки встановлено придбання у період червень 2012 року обладнання покупця згідно креслень, а саме вісь (НЖ. Креслення 10.01.-А) за договором №186 від 14.06.2012 року в контрагента ТОВ «Детальсервіс», придбані ТМЦ використані позивачем для виробництва власної продукції.

Представником позивача під час розгляду справи надано до суду фотокопію продукції отриманої від контрагента та креслення, відповідно до якого вона і була виготовлена (т.2 а.с.148-149).

Під час розгляду справи представником позивача надано пояснення та зазначено, що товар придбаний позивачем за договором №186 від 14.06.2012 року під назвою у виробничому процесі «шпилька», використовується при виробництві: уключини еліпсної поворотної, уключини квадратної (прямокутної), уключини поворотної малої, відповідно до наданої до матеріалів справи службової записки від 10.01.2012 року (т.1 а.с. 85).

На підтвердження використання під час виготовлення власної продукції вісі (шпильки) позивачем надано норми витрат сировини на виріб (т.1 а.с.86-87).

На підтвердження використання придбаного в контрагента ТОВ «Детальсервіс» товару до матеріалів справи позивачем надано попередні калькуляції вартості виробництва продукції: № КА-001430 від 20 серпня 2012 р.; № КА-001444 від 3 вересня 2012 р.; № КА-001484 4 від 13 вересня 2012 р.; № КА-001497 від 17 вересня 2012 р.; № КА-001506 від вересня 2012 р.; № КА-001507 від 18 вересня 2012 р.; № КА-001517 від 25 вересня 2012 р.; № КА-002103 ВІД 4 жовтня 2012 р.; № КА-002121 від 18 жовтня 2012 р. ; № КА-002122 від23 жовтня 2012 р.; № КА-002125 від 24 жовтня 2012 р.; № КА-002162 від 16 листопада 2012 р.; № ІСА-002166 від 19 листопада 2012 р. №КА-002299 від 27 листопада 2012р.; № КА-002301 від 28 листопада 2012 р.; № КА-002311 від 3 грудня 2012 р. та накладні на внутрішнє переміщення № 4 від 09.01.2013 р.; № 29 від 07.02.2013 р.; № 46 від 27.02.2013 р.; № 54 від 11.03.2013 р. №57 від 14.03.2013р.; № 58 від 15.03.2013 р.;_ № 62 від 19.03.2013 р.; № 66 від 22.03.2013 р;. №72 від 29.03.2013 р.; № 76 від 04.04.2013 р.; № 90 від 16.04.2013 р.; №116 від 15.05.2013 р.; №118 від 17.05.2013 р.; №123 від 22.05.2013 р.; №137 від 06 червня 2013 р.; № 155 від 26.06.2013 р.; №161 від 01.07.2013 р. № 162 від 02.07.2013 р.; №171 від 11.07.2013 р.; №183 від 24.07.2013 р.; № 188 від 02 серпня 2013 р.; № 190 від 05 серпня 2013 р.; № 191 від 06 серпня 2013 р.; № 194 від 09 серпня 2013 р.; № 208 від 27 серпня 2013 р.; № 223 від 12 вересня 2013 р.

Суд зазначає, що представником позивача на підтвердження ведення у відповідності до норм чинного законодавства бухгалтерської документації та бухгалтерського обліку ТМЦ у власному виробництві надано до суду письмові пояснення бухгалтерії щодо поетапного використання ТМЦ вісь (шпилька) під час виробництва власної продукції, що підтверджено наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями по рахунку (т. 2 а.с. 141-146).

На підтвердження правомірності використання приміщень до суду надано договір №2 оренди приміщення від 01.07.2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Боріка» (т.1 а.с.135-137) та договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2013 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Боріка» (т.1 а.с. 139-141); договір №2-12/0 оренди кімнати для офісу від 31.12.2011 року між ТзОВ «АСУгазсервіс» та ТОВ «Боріка» (т.1 а.с. 142-146).

Представником позивача під час розгляду справи надано пояснення щодо подальшої реалізації виробленої продукції. Так, представником позивача зазначено, що за договорами поставки продукція поставлена ТОВ «ЕДВЕНЧЕР» , ТОВ «Кептен Инфлетеблс», ТОВ НВО «Спортекс», ПП «Елінг», ТОВ СП «ФИОРД-БОТ», ТОВ «Компанія ШКІПЕР», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, які є постійними споживачами, продукції, що виробляється ТОВ «БОРІКА». За зазначеними договорами відповідно до наданого до суду каталогу продукції ТОВ «Боріка» судом встановлено, що зазначеним контрагентам поставлений товар при виробництві якого використовується отримана за договором поставки №186 від 14.06.2012 року вісь (шпилька).

На підтвердження зазначених договорів та реальності руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Боріка» до покупця підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами виконаних робіт з послуг перевезення (т.1 а.с.149-250; т.2 а.с. 1-128).

Факт перевезення товарів за договорами постачання між ТОВ «Боріка» та контрагентами, здійснювався ФОП «Косенко», що підтверджено наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт з послуг перевезення та товарно-транспортними накладними.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З урахуванням вище зазначеного суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо відсутності факту реального вчинення господарської операції ТОВ «Боріка» по придбанню товарів у ТОВ «Детальсервіс» у червні 2012 року та подальшої їх реалізації.

Щодо посилань відповідача на акт від 10.08.2012 року №786/22-104/37997840 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Детальсервіс» щодо документально підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-червень 2012 року суд зазначає.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів. Суд зазначає, що приєднані до справи документи, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правовідносинами.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, видатковим накладним, актам виконаних робіт з перевезення, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріка» та його контрагента, на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що податковим органом використано своє право на проведення перевірки платника податків, а отже дії податкового органу не можуть бути визнані незаконними або протиправними, але оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІКА" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 05 грудня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІКА" (код 35260470, 63463, Харківська область, Зміївський район, сел. Лиман, вул. Зміївська, 36, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1827 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.